розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" ( далі - заявник, позивач, ОСББ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Пінчук В.І.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Жук Г.А.) у справі № 910/14669/17 Господарського суду міста Києва за позовом ОСББ до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "Київміськбуд") та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності від 06 грудня 2013 року № 156.

Учасники справи:

позивач -ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

ПАТ "Київміськбуд" - не з'явились,

Департамент - не з'явились,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 30 серпня 2017 року ОСББ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київміськбуд" і Департаменту про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на квартиру АДРЕСА_1, виданого на підставі наказу Департаменту від 06 грудня 2013 року № 156 взамін втраченого свідоцтва НОМЕР_1

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що дублікат свідоцтва про право власності не містить обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 4.4 ДСТУ 4163 "Вимоги до оформлювання документів" та виданий з порушенням чинного законодавства; на момент видачі свідоцтва та його дубліката колективна форма власності на нерухоме майно чинним законодавством та державним класифікатором "Класифікація форм власності" не передбачалась; архівні документи, які є підставою для видачі дубліката, були знищені станом на 2011 рік, ще до його видачі; всупереч положенням статті 53 Закону України "Про нотаріат" дублікат свідоцтва виданий за підписом особи, не уповноваженої на вчинення таких дій.

1.3. Крім того, позивач зазначив, що не визнає право власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "Київміськбуд", у зв'язку з тим, що останнє не фінансувало будівництво квартири та не має встановлених законодавством підстав для оформлення права власності на неї.

1.4. Як на правові підстави позову заявник посилається на приписи статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, Положення про порядок оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 жовтня 2009 року № 1227 (ra1227017-09) (далі - Положення №1227), Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (далі - Тимчасове положення), пункти 3.11, 3.14 ДСТУ 2732:2004 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення", пункт 4.4 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів".

1.5. ПАТ "Київміськбуд" заперечило проти позову та у клопотанні про відмову у прийнятті позовної заяви від 25 жовтня 2017 року просило суд відмовити у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), вказавши, що спір не підвідомчий господарському суду та не підлягає розгляду у господарських судах. Вказав, що предметом спору у справі є правовий акт індивідуальної дії, виданий суб'єктом владних повноважень, відтак вказаний спір відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України підвідомчий адміністративному суду.

1.6. У клопотанні від 14 грудня 2017 року ПАТ "Київміськбуд" просив суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року провадження у справі № 910/14669/17 припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

2.2. Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що спір у справі за критерієм предмета спору є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин (відносин з відновлення правовстановлюючих документів на майно), стороною спору є орган публічної адміністрації (Департамент), який видав документ, сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу (забезпечення прав осіб на відновлення документів на майно та виконання обов'язків контролю з боку публічної адміністрації за дотриманням цього права); предметом спору є результат дій суб'єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб'єктів (дублікат свідоцтва про право власності).

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року залишено без змін.

2.4. Погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції також вказав, що спір у цій справі з огляду на суб'єктний склад та характер спірних правовідносин підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивач не обґрунтував, за захистом якого саме права він звернувся.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

3.1. 28 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСББ, в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Заявник вважає, що суди безпідставно припинили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки спір про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, тобто має місце порушення правил предметної юрисдикції;

3.3. Мотивуючи скаргу, заявник зазначив, що ОСББ є об'єднанням, яке створене відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" з метою захисту права співвласників багатоквартирного будинку; позовні вимоги у справі спрямовані саме на захист права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто між сторонами існує спір про право цивільне, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а обраний позивачем спосіб захисту права власності на об'єкт нерухомого майна не суперечить закону. При цьому заявник посилається на висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 03 жовтня 2017 року у справі № 17/5007/98/11.

3.4. За доводами касаційної скарги, спірний дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно не породжує правовідносин, що можуть бути предметом адміністративного спору, оскільки дії (рішення) державного реєстратора не є предметом оскарження у цій справі, свідоцтво про право власності на квартиру, як і його дублікат, є правочином, а спір про визнання такого правочину недійсним розглядається в порядку господарського судочинства.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №910/14669/17 за вказаною вище касаційною скаргою; передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/14669/17 за позовом ОСББ до ПАТ "Київміськбуд" і Департаменту про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року прийнято до розгляду справу № 910/14669/17 (провадження № 12-55гс18) та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

5. Позиція учасників справи

5.1. Скаржник - ОСББ надав письмові пояснення, в яких зазначив, що реалізація прав співвласників багатоквартирного будинку щодо спірного можлива саме шляхом визнання недійсним правовстановлюючого документа - дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, а не рішення Департаменту, на підставі якого виданий зазначений дублікат. У письмових поясненнях скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17, які просить врахувати при розгляді касаційної скарги.

5.2. ПАТ "Київміськбуд" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що між сторонами у цій справі відсутній спір з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків щодо права власності на нерухоме майно; за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; крім того, позивач не навів доводів, яким чином спірний дублікат свідоцтва порушує його права чи інтереси; позивач у касаційній скарзі не зазначив, які саме норми права порушені судами при прийнятті судових рішень та у чому саме полягає невідповідність висновків судів обставинам справи.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. Позивач просить визнати недійсним виданий Департаментом ПАТ "Київміськбуд" дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 як правовстановлюючий документ, на підставі якого відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно" здійснюється реєстрація права власності.

6.2. Підставою недійсності є порушення Департаментом вимог законодавства щодо обов'язкових реквізитів документа при видачі дубліката свідоцтва про право власності, а також порушення державного реєстратора Чуйко Г.Г. при реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, за змістом позову, його подано на захист права власності співвласників будинку АДРЕСА_1

6.3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року у справі №2а-5167/11/2670 відмовлено ОСББ "Башта на Давидова 12" у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними та скасування наказів і свідоцтв про право власності на квартири, скасування реєстрації права власності на квартири у міському державному реєстрі, заявленого до Головного управління житлового забезпечення КМДА, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", за участі третіх осіб, у т.ч. ПАТ "Київміськбуд", з тих підстав, що накази Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на підставі яких були видані свідоцтва про право власності за ПАТ "Київміськбуд" на житлові квартири АДРЕСА_2 та самі свідоцтва є протиправними та видані в порушення норм законодавства, оскільки у ПАТ "Київміськбуд" не було жодних правових підстав для набуття права власності на вказані квартири.

6.4. Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що оскаржувані свідоцтва, які посвідчують таке право, та накази, на підставі яких були видані ці свідоцтва, винесені у зв'язку із використанням органом місцевого самоврядування владних повноважень, а тому такий спір є публічно-правовим; у порядку господарського судочинства слід розглядати спір ОСББ та ПАТ "Київміськбуд" щодо оскарження чи визнання права власності на спірні квартири.

6.5. Позов у справі № 910/14669/17 поданий про визнання недійсним дубліката свідоцтва від 06 грудня 2013 року АДРЕСА_1

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

7.2. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

7.3. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

7.4. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

7.5. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

7.6. Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

7.7. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

7.8. Згідно з положеннями статей 1, - 4-1 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржених судових рішень) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

7.9. За змістом частини першої статті 12 ГПК України (у редакції станом на час звернення з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

7.10. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати недійсним виданий дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно з тих підстав, що оформленням права власності на нерухоме майно за ПАТ "Київміськбуд" порушені права співвласників багатоквартирного будинку, оскільки багатоквартирний будинок АДРЕСА_1) побудований виключно за кошти інвесторів, а тому спірна квартира є спільним майном всіх інвесторів зазначеного будинку.

7.11. Відповідно до змісту статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

7.12. Станом на час видачі ПАТ "Київміськбуд" спірного дубліката свідоцтва про право власності момент виникнення права власності на таке новостворене нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, пов'язувався з державною реєстрацією цього права (частина друга статті 331 ЦК України).

7.13. З проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно законодавець повязував офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", далі - Закон).

7.14. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульований статтею 15 наведеного вище Закону, передбачав, як один з етапів, видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

7.15. Статтею 18 Закону передбачалися випадки, в яких видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

7.16. Статус свідоцтва про право власності чи його дубліката як документа, який підтверджує виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно, вбачається також зі змісту пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) (чинної на час видачі спірного дубліката).

7.17. Згідно з пунктом 16 Положення № 1227 (ra1227017-09) у разі втрати, крадіжки, пошкодження свідоцтва про право власності орган, який здійснює оформлення права власності, оформлює дублікат свідоцтва про право власності на підставі звернення та архівних документів, що зберігаються в органах, які оформили право власності, довідки з органу внутрішніх справ (якщо законодавством передбачено обов'язкове повідомлення цих органів про втрату (викрадення) свідоцтва), оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації, з урахуванням пункту 6, підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 цього Положення, а також витягу із Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно (у відповідних випадках). Дублікат свідоцтва видається з позначкою "Дублікат". Документи, пов'язані з видачею дубліката свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності.

7.18. За визначеннями, які містяться в статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги", результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону, є адміністративною послугою

7.19. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) .

До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт (частини друга та третя статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги").

7.20. Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)з надання адміністративної послуги ПАТ "ХК "Київміськбуд", а результат такої послуги - дублікат документа, який належить ПАТ "ХК "Київміськбуд" та яким підтверджується певний юридичний статус об'єкта нерухомості, як належного ПАТ "ХК "Київміськбуд", що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

7.21. Не з'ясувавши належним чином характер спірних правовідносин та залишивши поза увагою те, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист права власності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, оскільки спір у ній не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

7.22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.23. З огляду на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень статей 1, 12, 80 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), ухвала Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/14669/17 підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

8. Щодо судового збору

8.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про задоволення касаційної скарги та направлення справи для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, будуть розподілені за результатами розгляду справи по суті відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/14669/17 скасувати.

3. Справу № 910/14669/17 за позовом ОСББ "Башта на Давидова 12" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності від 06 грудня 2013 року НОМЕР_2 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.