Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - ТОВ "Шакур", позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з селянського фермерського господарства "Аграрник" (далі - СФГ "Аграрник", відповідач) заборгованості у розмірі 236 165,80 грн., з яких 119 000,00 грн. - основний борг, 28 689,70 грн. - пеня, 23 987,33 грн. - 24% річних, 18 808,77 грн. - інфляції, 45 680,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані наданням відповідачеві фінансової допомоги, яка повернута останнім частково.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/408/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Шакур".

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття судових рішень) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що це стосується і позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Шакур", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить касаційну інстанцію скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. у справі №906/408/17, справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Скарга мотивована неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що мають значення для справи, а саме: щодо відображення відповідачем у своєму бухгалтерському обліку 24.03.2016р. суми 219 000,00 грн., як суми поворотної фінансової допомоги, щодо відсутності підтвердження ознайомлення відповідача з листом-заявою позивача № 3 від 24.03.2016р.; щодо належного та допустимого доказу - оригіналу листа-заяви відповідача № 2 від 09.12.2016р. та акта звіряння взаєморозрахунків від 31.03.2016р.

Крім того, позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що на день розгляду апеляційної скарги позивач вже був звільнений від доказування факту надання (шляхом зарахування) відповідачу фінансової допомоги в розмірі 219 000,00 грн., оскільки даний факт був встановлений рішенням господарського суду Житомирської області від 24.07.2017р. у справі № 906/484/17, яке постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. залишено без змін.

4. Позиції інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. у справі №906/408/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів направлення відповідачеві листа № 3 від 24.03.2016р.

Відповідач вважає правомірним не прийняття судами попередніх інстанцій листа відповідача № 2 щодо зміни призначення платежу 100 000,00 грн.

Також відповідач вказує на те, що податковими накладними, податковими деклараціями з додатками, наявними у матеріалах справи, не підтверджується подання чи коригування відомостей щодо проведення платежів між сторонами за договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 1 від 20.01.2016р.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 січня 2016 року між ТОВ "Шакур" (позикодавець) та СФГ "Аграрник" (позичальник) укладено договір №1 поворотної фінансової допомоги (позики) (далі - Договір), відповідно до якого позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики) у розмірі та в порядку, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.1.2. Договору поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою для повернення (відповідно до п.п.14.1.257 п.14 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.2.1. Договору сума допомоги за договором становить до 300 000,00 грн. У разі, якщо фактичний розмір позики, наданої позикодавцем позичальнику за цим договором виявиться меншим, ніж це зазначено у п. 2.1. цього Договору, сумою позики вважатиметься фактично надана сума коштів.

П. 3.1. Договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику одним платежем або за вибором позикодавця частинами (траншами) в національній валюті України в межах суми вказаної в п.2.1. цього Договору в строк до 30 квітня 2016 року з дати підписання цього Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору допомога надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування позикодавцем грошових коштів на поточний рахунок позичальника вказаний в реквізитах до цього договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди, що грошова допомога може бути надана шляхом взаємозаліку, тобто, зарахування зустрічних вимог по іншим договорам, що укладені між позичальником та позикодавцем. При цьому для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

П. 4.1. Договору передбачено, що кінцевий строк повернення отриманої позичальником усієї позики до 01 вересня 2016 року.

Позичальник зобов'язаний повернути усю суму отриманої допомоги або неповернену її частину в строк встановлений п.4.1 цього Договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем перераховано грошові кошти 20.01.2016р. - 5 000,00грн. та 29.01.2016р. - 4 400,00грн. на інший рахунок, ніж визначений у Договорі для перерахування поворотної фінансової допомоги. При цьому, призначенням платежу при перерахуванні 5 000,00 грн. зазначено "поворотна фінансова допомога згідно договору №1 від 20.01.2016р.", при перерахуванні 4 400,00грн призначенням платежу зазначено "оплата за сою згідно договору №С-01 від 29.01.2016р.".

Судами встановлено, що кошти у розмірі 9 400,00грн. повернуті відповідачем позивачу 27.10.2016р. з призначенням платежу "кредиторська заборгованість по договору №1 від 20.01.2016р. фіндопомога без ПДВ".

Відповідачем 09.11.2016р. перераховані позивачу грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. з призначенням платежу "кредиторська заборгованість по договору №2 ФОР від 16.02.2015р. в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.".

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно п.14.1.257. Податкового кодексу України (2755-17) , фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суди встановили, що договір поворотної фінансової допомоги за правовою природою є договором позики.

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент винесення судових актів) (далі - ГПК України (1798-12) ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Тобто позивач мав довести надання фінансової допомоги відповідачеві та наявність заборгованості останнього, в свою чергу відповідач має довести відсутність такої заборгованості.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4- 7, 43 ГПК України (в редакції на момент винесення судових актів) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач у позові вказує на те, що на виконання договору №1 поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.01.2016р., надав відповідачеві в якості позики 228 400,00грн., з яких 219 000,00грн. - передплата по договору №2/фор від 16.02.2015р. Вказані кошти були зараховані 24.03.2016р. відповідачу як фінансова допомога, на підтвердження чого позивачем надано до справи копію адресованого відповідачеві листа №3 від 24.03.2016р., який не прийнятий судами попередніх інстанцій, оскільки позивачем не надано доказів про направлення СФГ "Аграрник" такого листа.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивачем не надано доказів про направлення СФГ "Аграрник" листа №3 від 24.03.2016р.

Верховний Суд констатує, що в матеріалах справи міститься копія датованого 31 березня 2016р. акту звіряння взаєморозрахунків за договором 1 (20.01.2016) (том справи 1, аркуш справи 24). Даний акт підписаний та скріплений печатками СФГ "Аграрник" та ТОВ "Шакур". В цьому акті сторонами відображена сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором 1 від 20.01.2016р. у розмірі 219 000,00 грн., яка виникла 24.03.2016р. Між тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки вказаному акту, його існування взагалі не знайшло свого відображення в оскаржуваних рішенні та постанові.

В постанові суду апеляційної інстанції лише зазначено: "Апелянт стверджує, що Акт звіряння взаєморозрахунків від 31.03.2016р., підписаний зі сторони відповідача і позивача, свідчить про визнання відповідачем свого боргу в загальному розмірі 28400,00 грн. перед позивачем, на що суд першої інстанції не звернув уваги." Однак, ніяких оцінок даному аргументу апелянта апеляційний суд не надав - не прийняв його і не відхилив. Верховний Суд також констатує, що вищевказаний акт звіряння взаєморозрахунків містить в собі дані про заборгованість відповідача в сумі 228400грн., а не 28400 грн., як помилково вказано в постанові суду апеляційної інстанції.

Лист №2, адресований ТОВ "Шакур", щодо зміни призначення платежу по платіжному дорученню № 324 від 09.11.2016р. на суму 100 000,00 грн., не прийнято судами як доказ повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором №1 від 20.01.2016р., оскільки в матеріалах справи міститься два листа № 2 з однаковим змістом, в яких є розбіжності в даті, що унеможливлює приймання даного документа як належного та допустимого доказу по справі.

Однак, судом першої інстанції оглядався оригінал листа № 2 від 09.12.2016р. Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність в матеріалах справи копій листів з одним номером, тотожнім змістом але з різними датами є підставою не приймати в якості доказу по справі обидва ці листи. Суди повинні були встановити, чи мав місце сам факт відправлення відповідачем позивачеві обох цих листів або одного з них, чи відповідач взагалі їх не писав і не надсилав. Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій повинні були переконатися, що існування двох листів з тотожнім змістом та номером (але з різними датами) не є наслідком особливостей або недоліків внутрішнього обліку та нумерації вихідної кореспонденції відповідача. Між тим, судами не витребувано пояснень відповідача щодо вказаного листа, його змісту та призначення платежу у платіжному дорученні № 324 від 09.11.2016р.

Позивач в касаційній скарзі посилається на рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.2017р. у справі № 906/484/17, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р.

На думку позивача, при розгляді зазначеної справи судами встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду першої інстанції, та постанова суду апеляційної інстанції, якою дане рішення залишене без змін, вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, зокрема:

- надати оцінку акту звіряння взаєморозрахунків від 31.03.2016р. (том справи 1 аркуш справи 24);

- встановити, чи відправляв відповідач позивачеві листи №2, копії якого, датовані 09.11.2016р. та 09.12.2016р., містяться в матеріалах справи (том справи 1 аркуш справи 27 та том справи 1 аркуш справи 111 відповідно), і якщо відправляв, то коли саме, яким чином і в якій саме редакції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа має бути направлена на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному та в касаційному порядку, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.