1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем, як суборендарем за договором суборенди №485 від 04.12.2013, у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування нерухомим майном (приміщенням) за період з 01.01.2016 по 15.01.2016 у розмірі 15 801,60 грн, штрафу у розмірі двохмісячної орендної плати 65 313,28 грн у зв'язку з достроковим припиненням договору з ініціативи суборендаря, та 68 890,06 грн неотриманого позивачем з вини відповідача прибутку у вигляді орендної плати за користування орендованим майном з 15.01.2016 до 15.03.2016.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

2.2. Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

2.2.1. 04 грудня 2013 року ТОВ "Форум-Менеджмент Груп" (орендар) та Іноземним підприємством "1+1 Продакшн" (суборендар) укладено Договір суборенди, за умовами якого:

- орендар зобов'язується передати в суборенду, а суборендар зобов'язується прийняти згідно з умовами Договору суборенди нежитлове приміщення (офіс 3-103) (далі - приміщення), план якого наведений у додатку № 1 до Договору суборенди, розташоване на цокольному поверсі в будівлі за адресою: Україна, місто Київ, проспект Московський, 9 корпус 3, вхід С, Будівля під літерою "Ф" (далі - будівля). Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником будівлі) договору оренди від 12.03.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1075 (пункт 1.1 Договору суборенди);

- строк суборенди розпочинається з дати підписання акта приймання-передачі приміщення - 14.01.2014 (дата початку строку суборенди) та діє впродовж 18 (вісімнадцяти) місяців та закінчується в останній день вісімнадцятого календарного місяця - 14.07.2015 (дата закінчення строку суборенди) (підпункт 1.2.1 пункту 1.2 Договору суборенди);

- суборендар сплачує орендарю орендну плату на таких умовах:

з дати підписання акта приймання-передачі приміщення, передбаченого піпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Договору суборенди та протягом 6 (шести) місяців до 14.07.2014, суборендар сплачує орендарю у орендну плату в сумі, що становить 7 552,59 грн., ПДВ - 1 510,52 грн., всього - 9 063,11 грн. з розрахунку за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 1 133,88 доларів США з ПДВ за офіційним курсом НБУ 7,993 грн. за 1 долар США (станом на день підписання Договору суборенди);

після закінчення терміну, визначеного підпунктом 1.4.1.1 пункту 1.4 Договору суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату в сумі, що становить 9 063,10 грн., ПДВ - 1 812,62 грн., всього - 10 875,72 грн. за наступні повні календарні місяці суборенди, що є еквівалентом 1 360,66 доларів США з ПДВ за офіційним курсом НБУ 7,993 гривень за 1 долар США (станом на день підписання Договору суборенди);

індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених Договором суборенди (пункт 2.3 Договору суборенди) (підпункт 1.4.1 пункту 1.4 Договору суборенди);

- протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору суборенди суборендар зобов'язується перерахувати орендарю суму трьохмісячної орендної плати (далі - гарантійний платіж). За домовленістю сторін гарантійний платіж може бути зарахований в якості сплати суборендарем орендної плати та/або оплати сервісних послуг за останні місяці суборенди (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 Договору суборенди);

- гарантійний платіж буде утримуватись орендарем протягом всього строку суборенди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення, передбаченого підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Договору суборенди, як забезпечення сплати суборендарем орендної плати та виконання інших обов'язків за Договором суборенди. Проценти за гарантійним платежем не нараховуються. Гарантійний платіж буде повернено суборендарю протягом 28 днів після закінчення Договору суборенди за умови виконання суборендарем усіх вимог підпункту 1.5.3 пункту 1.5 Договору суборенди (підпункт 1.5.2 пункту 1.5 Договору суборенди);

- гарантійний платіж підлягає поверненню суборендарю тільки при виконанні суборендарем таких умов: a) сплата всієї заборгованості з орендної плати та інших платежів за Договором суборенди; b) виконання всіх договірних зобов'язань перед орендарем; c) сплата всіх витрат за можливий ремонт та прибирання, що передбачені Договором суборенди (підпункт 1.5.3 пункту 1.5 Договору суборенди);

- орендар має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість суборендаря за платежами, встановленими Договором суборенди, спричиненими невиконанням суборендарем умов Договору суборенди, за рахунок гарантійного платежу, направивши суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми гарантійного платежу, яке одночасно є вимогою на поповнення суми гарантійного платежу до вказаного в підпункті 1.5.1 пункту 1.5 Договору суборенди розміру (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 Договору суборенди);

- суборендар вступає у користування приміщенням у день підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення (пункт 7.1 Договору суборенди);

- у випадку припинення дії Договору суборенди суборендар зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів повернути орендарю приміщення в нормальному стані (відповідно до базового ремонту приміщення), з урахуванням нормального зносу, для чого у випадку необхідності, суборендар зобов'язаний здійснити ремонтні роботи для приведення приміщення в такий стан, а орендар, в свою чергу, повинен прийняти вказане приміщення за актом приймання-передачі приміщення. Приміщення вважається поверненим з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення. Орендна плата та плата за сервісне обслуговування приміщення нараховуються до дати повернення приміщення (включаючи день підписання акта приймання-передачі) (пункт 7.3 Договору суборенди);

- у випадку дострокового припинення дії Договору суборенди з ініціативи суборендаря або у випадку дострокового припинення дії Договору суборенди внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань, встановлених Договором суборенди, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф в розмірі двомісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) за Договором суборенди, яка буде діяти на момент припинення дії Договору суборенди з урахуванням пунктів 2.3, 2.5 Договору суборенди. За ініціативою орендаря такий штраф може бути повністю або частково погашений за рахунок гарантійного платежу (пункт 12.6 Договору суборенди);

- положення про сплату штрафу, встановлене у пункті 12.6 Договору суборенди, не застосовується у разі дострокового припинення дії Договору суборенди за згодою сторін, та/або з причин, вказаних у розділі 9 Договору суборенди (пункт 12.7 Договору суборенди);

- Договір суборенди набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом строку суборенди, визначеного Договором суборенди, а в частині розрахунків - до повної оплати суборендарем заборгованості з орендної плати та іншим платежам за Договором суборенди. Строк суборенди починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення (пункт 16.1 Договору суборенди);

- Договір суборенди може бути припинений в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендаря від Договору суборенди у випадку, якщо: а) суборендар один чи більше разів прострочив сплату орендної плати та/чи сервісних послуг проти встановлених цим Договором термінів платежу; б) суборендар протягом місяця від встановленого підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 Договору суборенди строку не вніс гарантійний платіж або протягом місяця з моменту проведення відрахування з гарантійного платежу не поповнив його суму до вказаного в пункті 1.5.1 пункту 1.5 Договору суборенди розміру; в) суборендар порушив вимоги пункту 4.1 та/або пункту 7.4 Договору суборенди та допущене порушення не було усунено протягом 30 днів з дня отримання суборендарем письмового повідомлення орендаря про необхідність усунення виявленого порушення; г) в інших випадках, передбачених вимогами статті 783 Цивільного кодексу України (пункт 16.3 Договору суборенди);

- суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію Договору суборенди з обов'язковим наданням орендарю письмового повідомлення за 30 (тридцять) календарних днів до дня такого припинення, за умови виконання умов пункту 12.6 Договору суборенди. Зазначене повідомлення буде вважатися наданим орендарю належним чином, якщо воно направлено одним з таких способів: надано орендарю з обов'язковою реєстрацією орендарем вхідного листа; за допомогою послуг підприємства поштового зв'язку або кур'єрської служби з поміткою про отримання. Повернення приміщення здійснюється у порядку та на умовах, передбачених Договором суборенди (пункт 16.5 Договору суборенди).

2.2.2. Судом встановлено, що 14.01.2014 ТОВ "Форум-Менеджмент Груп" і відповідачем підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду.

2.2.3. 14 травня 2014 року укладено договір про внесення змін до Договору суборенди, за умовами якого новим орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент Груп" (далі - ТОВ "Офіс Менеджмент Груп").

2.2.4. 30 квітня 2015 року ТОВ "Офіс Менеджмент Груп" (первісний орендар), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжагро" (новий орендар) і Іноземним підприємством "1+1 Продакшн" (суборендар) укладено договір про внесення змін до Договору суборенди, за умовами якого новим орендарем став позивач.

2.2.5. 08 липня 2015 року позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду №2 до Договору суборенди, за умовами якої строк суборенди було продовжено до 14.07.2016.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив таке.

2.3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/5682/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжагро" (далі - Товариство) до Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" (далі - Підприємство) про стягнення 58 642,62 грн заборгованості за Договором суборенди, у задоволенні позову відмовлено та встановлено таке:

- 24.12.2015 позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до Договору суборенди (далі - Додаткова угода № 3), за умовами якої (пункт 1 Додаткової угоди № 3) сторони домовилися про дострокове припинення за ініціативою суборендаря дії договору 15.01.2016;

- пунктом 6 Додаткової угоди № 3 сторони передбачили, що суборендар зобов'язаний сплатити всі зобов'язання з орендної плати, сервісних послуг та інших платежів за Договором, які виникнуть до моменту повернення приміщення;

- 15.01.2016 Підприємством повернуто, а Товариством прийнято приміщення з суборенди, що підтверджується підписаним сторонами актом від 15.01.2016 приймання-передачі (з суборенди) приміщення до Договору суборенди;

- як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Товариством, 15.01.2016 Підприємством повернуто Товариству приміщення з суборенди, однак, не зважаючи на це, Товариство нараховує Підприємству вартість сервісного обслуговування за весь січень 2016 року, а також Товариством не надано жодного доказу (первинні документи, акт приймання-передачі послуг, табуляграми, показання лічильників, тощо) на підтвердження факту отриманих послуг та понесених витрат за рахунками фактури (від 31.12.2015 № ІН000002713 на суму 44 498,75 грн.; від 31.01.2016 №000000203 на суму 14 114,39 грн.), які виставленні Підприємству на оплату.

2.3.2. Отже, вказаним рішенням встановлено, що фактично приміщення було повернуто Товариству 15.01.2016 і саме з цього моменту Договір суборенди припинив свою дію.

2.3.3. Місцевий господарський суд зазначив, що ініціатива дострокового розірвання договору суборенди належить не відповідачу, а позивачу, що підтверджується листом від 24.12.2015 № 5393, до якого Товариством були додані примірники Додаткової угоди № 3 та акта приймання-передачі (з суборенди) приміщення.

Зі змісту вказаного листа, як зазначив суд першої інстанції, вбачається, що саме Товариство надало на підпис Підприємству Додаткову угоду № 3 та акт приймання-передачі (з суборенди) приміщення і визначило, що Договір суборенди буде достроково розірвано з 15.01.2016.

2.3.4. При цьому суд зазначив, що позивач документально не підтвердив, що ініціатива дострокового припинення Договору суборенди належить саме відповідачу та не спростував те, що саме Товариство виступило ініціатором дострокового припинення правочину, а тому підстав для стягнення штрафу немає.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за дострокове розірвання договору з ініціативи суборендаря.

2.3.5. За висновком суду, не підлягає задоволенню і позовна вимога ТОВ "Інжарго" про стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів січня, оскільки умовами Додаткової угоди №3 передбачено, що суборендар сплачує платежі за Договором суборенди до передачі приміщення. Оскільки приміщення було передано 15.01.2016, то і всі платежі були сплачені відповідачем до моменту передачі.

2.3.6. Відмовляючи позивачу у стягненні 68 890,06 грн неотриманого з вини відповідача прибутку у вигляді орендної плати за користування орендованим майном з 15.01.2016 до 15.03.2016, суд першої інстанції вказав, що ТОВ "Інжагро" документально не підтвердило жодного елементу настання цивільно-правової відповідальності та наявності підстав для стягнення зазначеної суми грошових коштів, як упущеної вигоди, з відповідача.

2.4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі № 910/371/17 скасовано частково і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжагро" частково задоволено. Стягнуто з Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" на користь позивача штраф у розмірі 65 313,28 грн, судовий збір за подання позову - 990,03 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги - 1 089,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.

2.4.1. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Інжагро" про стягнення з відповідача орендних платежів за період з 01.01.2016 по 15.01.2016 та упущеної вигоди.

2.4.2. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 65 313,28 грн штрафу за дострокове розірвання договору з ініціативи суборендаря, суд зазначив, зокрема, таке.

У пункті 12.6 Договору суборенди сторони передбачили, що обов'язковою умовою накладення штрафу на суборендаря є дострокове припинення дії Договору суборенди з ініціативи суборендаря.

11.12.2015 суборендар звернувся з листом до орендаря про припинення дії договору суборенди №485 від 04.12.2013 за згодою сторін.

Листом №5393 від 24.12.2015 орендар повідомив суборендаря про внесення гарантійного платежу у відповідності до умов договору. Вказував, що у відповідь на лист від 11.12.2015 направив проект додаткової угоди №3 до договору суборенди про дострокове припинення договору та акт прийому-передачі приміщення.

Апеляційний господарський суд зазначив, що висновок місцевого господарського суду про те, що ініціатива розірвання договору належить позивачу з огляду на зміст його листа від 24.12.2015 є помилковим, оскільки такий висновок суперечить домовленостям сторін, формалізованим у підписаній ними додатковій угоді № 3 від 24.12.2015, згідно з якою сторони домовилися про дострокове припинення за ініціативою суборендаря дії договору суборенди з 15.01.2016р. Крім того, як вказано судом апеляційної інстанції, такі обставини встановлені господарськими судами під час розгляду справи №910/5682/16, а відтак, в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 65 313,28 грн є обґрунтованою та доведеною, з огляду на що задоволена судом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Іноземне підприємство "1+1 Продакшн" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що єдиною підставою для стягнення штрафу у розмірі двомісячної орендної плати відповідно до п.12.6 договору суборенди №485 від 04.12.2013 є його розірвання з ініціативи відповідача.

3.3. 24 грудня 2015 року відповідач отримав від позивача лист №5393 з пропозицією розірвати договір, разом з додатковою угодою №3 про дострокове розірвання та Актом приймання-передачі приміщення, які були підписані відповідачем та направлені позивачу. Тобто, як стверджує скаржник, ініціатива розірвання договору належить саме позивачу, оскільки відповідач жодним чином не висловлював свого одностороннього рішення про розірвання договору в порядку, визначеному договором.

Відтак, скаржник наполягає на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про розірвання договору саме з ініціативи відповідача.

3.4. Крім того, скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом приписів ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд прийняв до уваги докази, які не були подані позивачем у суді першої інстанції, а саме, листи відповідача від 23.12.2015 та від 24.12.2015. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не мав підстав приймати до уваги та враховувати як докази зазначені листи, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

3.5. Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.12.6 договору суборенди №485 від 04.12.2013, у зв'язку з розірванням договору суборенди з ініціативи суборендаря.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.5. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.6. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

4.7. Суд апеляційної інстанції, діючи в межах визначених законом повноважень, надав повторну оцінку листу позивача від 24.12.2015, яким у відповідь на лист відповідача від 11.12.2015, останньому направлено проект додаткової угоди №3 до договору суборенди про дострокове припинення договору та акт прийому-передачі приміщення. Крім того, суд встановив, що факт дострокового припинення дії договору суборенди з 15.01.2016 саме за ініціативою суборендаря встановлений судами у справі №910/5682/16, та є преюдиціальним згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, не підлягає повторному доказуванню.

З огляду на зазначене, протилежні доводи скаржника (п.3.3 постанови) не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.8. Не знаходять свого підтвердження і доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вбачається зі змісту постанови суду, що оскаржується, висновок суду ґрунтується на повторному дослідженні листа позивача від 24.12.2015 у сукупності з преюдиціальними для цієї справи фактами, встановленими у судових рішеннях у справі №910/5682/16.

4.9. Зважаючи на те, що інших належних доводів, які б свідчили про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постанови суду, що оскаржується.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Іноземного підприємства "1+1 Продакшн" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 - без змін.