1.1. У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва) про стягнення 65 969,74 грн боргу, 19 377,28 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 765,06 грн 3 % річних з простроченої суми та 18 690,15 грн пені.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на підставі договору №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000, однак відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 65 969,74 грн.

1.3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 01.11.2000 Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району, правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент), було укладено Договір №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

2.2. Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 8.1., 8.4. Договору).

2.3. Додатком №9 до Договору визначено абонентів, які знаходяться на балансі КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та яким надаються послуги, а саме: житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-В (особовий рахунок 1210038), який за своїм призначенням є господарчим блоком.

2.4. Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що відповідно до умов цього Договору він поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.11.2014 по 01.04.2015 на загальну суму 116 082,70 грн, що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 46 042,61 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 29 листопада 2016 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 65 969,74 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 690,15 грн пені, 19 377,28 грн інфляційних збитків, 1 765,06 грн - 3% річних, 1 378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3.2. 10 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено.

3.3.1. Посилання відповідача на те, що з внесенням Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (1198-18) (№1198-18 від 26.04.2014) змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , відповідач не може виступати стороною договору, не взяті судом до уваги, оскільки прийняті зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) не передбачають автоматичного розірвання або припинення договорів у сфері теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг, які діяли до прийняття цього Закону, а тому, оскільки договір до 01.09.2015 був чинний та стороною договору, на яку покладено обов'язок по сплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 30 жовтня 2017 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 №1198-VII (1198-18) , яким до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) внесено зміни, і з 26.04.2014 відповідач, не будучи теплопостачальною організацією та не маючи ліцензії на провадження діяльності у відповідній сфері, не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.

4.2.2. Відповідно до частини 2 статті 21, частини 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ПАТ "Київенерго" як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення зобов'язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем прямі договори на надання житлово-комунальних послуг.

4.2.3. Також скаржник посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 25.05.2017 у справі №910/31573/15.

4.3. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача заборгованості за поставлену відповідачу теплову енергію на підставі договору №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000.

5.2.2. За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 275 ГК України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та "Про теплопостачання" (2633-15) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Як встановлено господарськими судами, розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 №335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної державної адміністрації" житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва був переданий на праві господарського відання КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", у тому числі і будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-В, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі основних засобів від 30.09.2013.

26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (1198-18) , зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" (z1475-12) вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

КП УЖГ Дніпровського району м. Києва за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

За змістом положень ст.ст. 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

5.2.3. Отже, неможливість виконання зобов'язання з боку КП УЖГ Дніпровського району м. Києва полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Відповідний правовий висновок було викладено Верховним Судом України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 з метою забезпечення єдності судової практики у застосуванні норм матеріального права.

5.2.4. Відповідно до ст. - 111-28 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, що переглядається у касаційному порядку, Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Враховуючи викладений правовий висновок та зважаючи на обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки відповідач у справі з 26 квітня 2014 року, тобто з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (1198-18) , на законодавчому рівні був позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання, а відтак втратив підстави виступати стороною в Договорі.

6.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд справи в судах попередніх інстанцій покладається на позивача у справі.

Так, КП УЖГ Дніпровського району м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 745,74 грн за подання апеляційної скарги (за першим колом), 1 745,74 грн за подання апеляційної скарги (за другим колом), які підлягають стягненню з позивача на його користь.

Звертаючись з касаційною скаргою у жовтні 2017 року скаржником сплачено 1920,00 грн замість 1 904,44 грн, який підлягав сплаті (120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви). У зв'язку з цим, з позивача на користь КП УЖГ Дніпровського району м. Києва підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1 904,44 грн.

При цьому, КП УЖГ Дніпровського району м. Києва не позбавлено можливості звернутися до Верховного Суду на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 15,56 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 № 910/1541/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) 1 745,74 грн за подання апеляційної скарги (за першим колом), 1 745,74 грн за подання апеляційної скарги (за другим колом), 1 904,44 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.