Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діомед"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2017

(головуючий - Терещенко О.І., судді - Сіверін В.І., Тихий П.В.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.10.2017

(суддя Светлічний Ю.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діомед"

на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 922/2634/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діомед"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСПЕЦБУД-1"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 09.02.2018 для розгляду справи №922/2634/13 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №922/2634/13 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діомед" та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 585 від 15.03.2018 у зв'язку перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/2634/13.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2634/13 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог скарги на дії органу державної виконавчої служби

1.1. У серпні 2017 року боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Діомед") звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органів ДВС, в якій просив суд визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47638660 від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору у розмірі 1 161 608,08 грн.

1.2. Скарга мотивована тим, що ТОВ "Діомед" вважає цю постанову такою, що підлягає визнанню недійсною, оскільки реалізацію заставного майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а заявник немає правових підстав для добровільного його виконання, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.

Також скаржник зауважив на тому, що сума виконавчого збору залежить від вартості предмета іпотеки, а оскільки предмет іпотеки реалізовано за 731 000,00 грн, то сума виконавчого збору не може бути більшою ніж 73 100,00 грн.

Крім того, боржник вказує на те, що звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору.

Однак, Харківським окружним адміністративним було закрито провадження у справі №820/1089/17 за позовом ТОВ "Діомед" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв'язку з тим, що оскарження постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.02.2016 повинно здійснюватися в порядку господарського судочинства, а саме шляхом розгляду скарги на дії ВДВС згідно з ст. - 121-2 ГПК України.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 23 жовтня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено ТОВ "Діомед" у задоволенні скарги.

2.2. 04 грудня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.10.2017 залишено без змін.

2.3. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили, зокрема, з такого.

2.3.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2013 у справі №922/2634/13 позов задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "ХАРКІВСПЕЦБУД-1" на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" в загальному розмірі 563954,16 долари США та 585488,98 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі: літ. Ч-1 загальною площею 4,6 м-2, літ. Ц-1 загальною площею 21,1 м-2, літ. Ф-1 загальною площею 223,2 м-2 та нежитлові приміщення №1-19, 21-35 в літ. Г-1 загальною площею 521,8 м-2, розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 303, що зареєстровані 03 листопада 2005 року Комунальним підприємством ХМБТІ, про що зроблено запис №4235 в книзі 1, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12656295 (далі - предмет іпотеки), шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою вартістю 1 462 000,00 гривень. Стягнуто з ТОВ "Діомед" на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 240,00 грн.

2.3.2. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.05.2015 було відкрито виконавче провадження №47638660 з виконання наказу суду по справі №922/2634/13, виданого 05.08.2013.

2.3.3. У вказаній постанові боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення постанови. Боржником у строк, наданий державним виконавцем рішення суду добровільно не виконано.

2.3.4. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.05.2015 та накладено арешт на предмет.

2.3.5. 27.02.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 1 224 739,90 грн.

2.3.6. 27.05.2016 предмет іпотеки, розташований за адресою: м. Харків пр. Московський, 303 було реалізовано про що свідчить протокол № 169608 проведення електронних торгів складений ДП "Сетам".

2.3.7. 17.01.2017 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

2.3.8. 24.01.2017 на адресу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла постанова 27.02.2016 за №47638660 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 224 739,90 грн.

2.3.9. 10.02.2017 державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №53314180 на суму 1 161 608,08 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження №53314180 стала постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47638660 від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору в розмірі 1 161 608,08 грн на користь держави.

2.3.10. Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не встановлено заборону на стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчими документами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому судом не встановлено порушень державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору по виконавчому провадженню №47638660.

2.3.11. Щодо доводів боржника про те, що у постанові ДВС від 27.02.2016 державним виконавцем невірно обраховано суму виконавчого збору, господарські суди зазначили про те, що відповідно до резолютивної частини наказу господарського суду Харківської області у справі №922/2634/13, виданого 05.08.2013, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ХАРКІВСПЕЦБУД-1" на користь банку в загальному розмірі 563 954,16 доларів США та 585 488,98 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою вартістю 1 462 000,00 грн.

Отже, сума стягнення за виконавчим емітентом в національній валюті складає 12 247 399,00 грн станом на 12.05.2015 (на момент відкриття виконавчого провадження).

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню за спірною постановою державного виконавця складає 1 224 739,90 грн, а з урахуванням його часткового стягнення у сумі 63 131,82 грн складає 1 161 608,08 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 13 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діомед" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.10.2017 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 47638660 від 27.02.2016 про стягнення з TOB "Діомед" 1 161 608,08 грн на користь держави.

3.1.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарські суди не взяли до уваги, що ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції, що діяла починаючи з 05 квітня 2015 року відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 (191-19) № 191-VTII, мала наступну редакцію:

"1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом".

3.1.2. Отже, на думку скаржника, законом прямо визначено, яка сума виконавчого збору підлягає сплаті боржником при виконанні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ця сума дорівнює ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2040,00 грн), тоді як постановою ДВС №47638660 від 27.02.2016 з TOB "Діомед" стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 161 608,08 грн, що прямо порушує ст. 28 Закону України""Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент винесення спірної постанови.

3.2. 02 березня 2018 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить В задоволенні касаційної скарги ТОВ "Діомед" відмовити, а ухвалу господарського суду Донецької області від 23.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 - залишити без змін.

3.3. Відзив мотивовано такими аргументами.

3.3.1. Згідно зі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 05.10.2016) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 2 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 05.10.2016) виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, за вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не встановлено заборону на стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчими документами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому порушень в діях державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору, немає.

3.3.2. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погоджується з позицією скаржника та вважає що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору № 47638660 від 27.02.2016 прийнята в межах діючого законодавства та з правильним обрахуванням державним виконавцем суми виконавчого збору.

3.4. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом розгляду є скарга боржника щодо визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47638660 від 27.02.2016 про стягнення з ТОВ "Діомед" виконавчого збору у розмірі 1 161 608,08 грн.

4.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII (1404-19) , в свою чергу, 05.10.2016 Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) в попередній редакції від 21.04.1999 № 606 - ХІV (606-14) (далі - Закон №606) втратив свою чинність.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (1404-19) , який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що предметом оскарження є постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.02.2016, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (606-14) .

4.2.3. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За статтею 41 цього Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, провадиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до ст. 42 названого Закону боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2013 у справі №922/2634/13 з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Таким чином, зазначеним рішенням від 19.07.2013, яке підлягає примусовому виконанню, з метою виконання основного зобов'язання, яким є сплата боргу за кредитним договором, звернено стягнення на предмет іпотеки та встановлено спосіб реалізації майна - предмета іпотеки - проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; визначено, відповідно до вимог закону, початкову вартість майна для прилюдних торгів.

Тобто, предметом примусового виконання у даній справі є лише реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною, визначеною у рішенні суду, з наступним спрямуванням виручених від продажу коштів на погашення основного боргу та покриття витрат, пов'язаних з виконанням саме цього рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, зокрема, майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, сума виконавчого збору розраховується з вартості предмета примусового виконання, а отже, обмежується вартістю майна боржника, яке стягується або сумою коштів, що стягуються.

4.2.4. Враховуючи, що примусове виконання у цій справі полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки; законом визначено порядок оцінки, торгів, уцінки та розподілу виручених від примусового продажу сум, суди попередніх інстанцій не застосували зазначені норми права до спірних правовідносин і помилково погодилися з визначенням суми виконавчого збору, розрахованого із суми основного зобов'язання за кредитним договором.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені стягувачем у касаційній скарзі є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, тоді як рішення господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС ґрунтуються на неправильному застосуванні ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та без врахування вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4-3, 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

5.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, доводи, викладені в скарзі на дії органу державної виконавчої служби, потребують додаткової перевірки, зокрема, з'ясування фактичних обставин щодо законності дій виконавчої служби, вартості майна, що перебуває в іпотеці і на яке звернуто примусове стягнення у цій справі, а відповідно, дослідження і оцінки всіх наданих сторонами доказів у їх сукупності, що, в силу вимог ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді касаційної інстанції), виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.3. Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діомед" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.10.2017 у справі № 922/2634/13 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.