Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація"

до 1. Київської міської ради, 2. Київської міської державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум Вест Сайд",

про розірвання договору від 16.10.1997,

За участю представників:

позивача - Тихонов В.В. -представник, довіреність, посвідчення,

відповідача 1- Перепилицін К.М.- представник, посвідчення, довіреність,

відповідача 2 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

Публічне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про розірвання Договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.10.1997 року, укладеного Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "СНР ПБВП "Укрреставрація", зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 91-5-00025 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого 08.04.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 745 (далі за текстом - Договір купівлі продажу), здійснено відчуження на користь ТОВ "СНР ПБВК "Укрреставрація" цілісного майнового комплексу, загальною площею 7314,40 кв. м., що розташований на земельній ділянці, наданій в тимчасове довгострокове користування позивачу згідно з Договором оренди. В серпні 2013 року право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано за ТОВ "Форум Вест Сайд", а тому в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до власника цілісного майнового комплексу перейшло право користування земельною ділянкою, що була надана в постійне користування позивачу. Враховуючи положення Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , а також набуття права власності на цілісний майновий комплекс ТОВ "Форум Вест Сайд", позивач фактично втратив право користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з листом № 38 від 23.03.2016 року до Київської міськради з пропозицією розірвати Договір оренди землі від 16.10.1997 року. У відповідь Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) листом за № 05707-10569 від 30.05.2016 року повідомив про те, що припинення користування земельною ділянкою шляхом розірвання Договору оренди буде здійснюватись одночасно з передачею земельної ділянки новому власнику нежитлової будівлі. Зазначена відмова від розірвання Договору оренди стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2016 року до участі у справі залучено іншого відповідача - Київську міську державну адміністрацію

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Форум Вест Сайд".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Після нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 910/11547/16, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами підстав, з якими Закон пов'язує розірвання договору оренди, тому немає підстав для задоволення позову.

06.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 до Вищого господарського суду України. Провадження за даною касаційною скаргою не відкривалося.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/11547/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 року у справі № 910/11547/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

19.02.2018 суд постановив ухвалу, якою касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами було залишено поза увагою той факт, що оскільки фактично користування об'єктом нерухомості на орендованій земельній ділянці здійснює новий власник, орендар відмовився від права оренди земельної ділянки, а чинним законодавством передбачена можливість розірвати договір оренди за рішенням суду. При цьому скаржник здійснює посилання на постанову ВГСУ від 13.04.2017 по справі №910/25511/15 з аналогічною правовою позицією.

Вважає, що земельна ділянка використовується іншою особою без дотримання цільового призначення, що є порушенням як умов договору оренди так і чинного законодавства.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити скаргу позивача без задоволення, а судові рішення без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача 1. Позивач підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив суд її задовольнити, судові рішення скасувати, позов задовольнити повністю. Представник відповідача 1 просив суд залишити судові рішення без змін, скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судами, 16.10.1997 між Київською міською державною адміністрацією (далі - відповідач-2) та Акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація", правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" (далі - позивач) було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір).

Даний договір зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 16.10.1997 за № 91-5-00025.

Відповідно до умов п.1.1 договору відповідач-2 на підставі розпорядження від 06.05.1997 № 577 надає, а Акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 19612 кв. м., в тому числі за рахунок земель: капітальної одноповерхової промислової забудови - 2106 кв. м., капітальної двоповерхової промислової забудови - 3248 кв. м., тимчасово промислової забудови - 1141 кв. м., допоміжної та прилеглої території - 11139 кв. м., газонів з деревами - 432 кв. м., газонів - 1546 кв. м. згідно з планом користування, що додається.

Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років площею 19612 кв. м. для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. О.Теліги, 6 у Шевченківському районі м. Києва.

08.04.2009 між позивачем, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича компанія "Укрреставрація", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач передав у власність покупцю нерухоме майно - цілісного майнового комплексу загальною площею 7314,40 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 08.04.2009.

Згідно з інформаційною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 18.03.2016 вбачається, що право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 7314,40 кв. м. за адресою: м. Київ, вул О.Теліги, 6 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Вест Сайд".

Листом № 38 від 23.03.2016 позивач звернувся до відповідача-1 з пропозицією розірвати договір від 16.10.1997 зареєстрований під № 91-5-00025. Даний лист надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 24.03.2016 за № 0303110507260, що підтверджується поштовою квитанцією № 6247 та описом вкладення у цінний лист від 24.03.2016.

Відповідач отримав зазначений лист 28.03.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0303110507260.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем-1 не вчинено дій щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з переходом права власності на будівлю від позивача до третьої особи, а також з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник, і позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, право позивача на оренду земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, припинилося.

При цьому, суд першої інстанції відзначив, що законом чітко передбачені підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання (ст. 32 Закону України "Про оренду землі"), а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Оскільки ні спірним договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди як перехід права оренди земельної ділянки від одного землекористувача до іншого в силу закону, то позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погодився з доводами суду першої інстанції, що підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

Відчуження саме позивачем нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 7314,40 кв. м., який розташований на спірній земельній ділянці, відбулося згідно договору купівлі-продажу від 08.04.2009, а тому, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, судом далі будуть застосуватися всі нормативні акти в редакції станом саме на 08.04.2009.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України:

"Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом."

Згідно з ч.3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі":

"Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом."

Відповідно до ч.1 ст.32 вказаного Закону:

"На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України."

Стаття 141 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом саме на 08.04.2009 ще не передбачали такої підстави для припинення права користування, в т.ч. шляхом розірвання договору оренди землі, як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

В свою чергу, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України в зазначеній редакції передбачали на той момент, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування лише тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а не на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу), як було встановлено нині діючою редакцією цих статей.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з судами попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи позивача, що він відмовився від права оренди земельної ділянки, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлений ні факт саме добровільної відмови позивача від права користування в даному випадку, ні мотивування позивачем позову відповідними фактичними обставинами саме такої добровільної відмови та відповідними нормами земельного законодавства, а саме п. "а" ст. 141, ст. 142 Земельного кодексу України.

Доводи позивача, що відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, а він, як орендар, не виконує свої обов'язки, передбачені ст.25 вказаного Закону, судом не приймаються з наступних підстав.

Дані норми, з урахуванням положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент звернення позивача з позовом, розраховані на те, що, якщо одна сторона договору не виконує свої зобов'язання за договором, інша сторона, якщо вважає, що таке невиконання порушує її права та охоронювані законом інтереси, могла звернутися з позовом про їх захист шляхом розірвання такого договору, а не на те, щоб одна сторона договору зверталася з позовом про його розірвання з тих підстав, що саме вона його і не виконує.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодекcу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №910/11547/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №910/11547/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.