за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до 1. Фізичної особи - підприємця Криницького В.М, 2. Яворівської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

від позивача - Бриловська О.Р.,

від відповідача 1 - Дмитренко В.П.,

від відповідача 2 - не з'явилися,

від Генеральної прокуратури України - Гришина Т.А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Криницького Володимира Михайловича (далі - ФОП Криницький В.М.) та Яворівської районної державної адміністрації (далі - Яворівська РДА) про визнання договору оренди землі недійним та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що в порушення статей 1, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" спірний договір оренди землі укладено за відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для визнання цього договору недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2017 (суддя Синчук М.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.2005, укладений між Яворівською районною державною адміністрацією і приватним підприємцем Криницьким В.М. та зобов'язано ФОП Криницького В.М. повернути земельну ділянку (кадастровий №4625880800:02:000:0003) площею 4,0 га зайняту ставом для риборозведення, що знаходиться на території Бірківської сільської ради Яворівського району (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень частини 1 статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Враховуючи, що розпорядником вказаної земельної ділянки державної форми власності, що передана в оренду за межами населеного пункту за даним договором, є Львівська ОДА, суд, з врахуванням приписів статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), дійшов висновку, що дана земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у складі: Кравчука Н.М., Матущака О.І., Мирутенко О.Л. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що саме Яворівська РДА повинна була забезпечити при укладенні правочину дотримання положень чинного законодавства, а оскільки ФОП Криницький В.М., укладаючи договір від 14.09.2005 з державою, в особі Яворівської РДА, як місцевого органу виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади, на підставі розпорядження від 11.05.2005, прийнятого цим же державним органом, сподівався на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушував жодних положень законодавства, він не може нести відповідальності та негативних юридичних наслідків від допущеної цим державним органом помилки щодо процедури визначення розміру орендної плати.

Крім того, згідно інформації відділу у Яворівському районі ГУ Державного земельного кадастру у Львівській області про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.04.2017 суб'єктом права власності спірної земельної ділянки є Яворівська РДА, а суб'єктом речового права спірної земельної ділянки - ФОП Криницький В.М. Тобто, прокурор заявив позов до власника - Яворівської РДА та правокористувача - ФОП Криницького В.М. в інтересах Львівської обласної державної адміністрації, яка не має жодного правового статусу по відношенню до спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник прокурора Львівської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушення апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 203, 215, 632 ЦК України, статті 122 ЗК, положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Представник Генеральної прокуратури у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ФОП Криницький В.М. у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

Представник ФОП Криницького В.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що розпорядженням голови Яворівської РДА від 11.05.2005 № 261 "Про передачу в оренду земельної ділянки ставу для риборозведення приватному підприємцю Криницькому В.М." приватному підприємцю Криницькому В.М. надано земельну ділянку зайняту ставком загальною площею 4,0 га, в тому числі прибережна захисна смуга (заболочених сінокосів) - 1,3724 га, ставок - 2,6276 га, в оренду терміном на 20 років для риборозведення за рахунок земель водного фонду, які перебувають в запасі Бірківської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження, 14.09.2005 між Яворівською РДА (орендодавець) та ПП Криницьким В.М. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,0 га, строком на 20 років.

Договір оренди землі зареєстровано у Яворівському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.11.2005 за № 04.05.464.00060. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 4625880800:02:000:0003.

Згідно з п. 2.3. договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки - відсутня.

Пунктом 4.1 договору визначено, що орендна плата за користування вищевказаною земельною ділянкою становить 500,00 грн без ПДВ на рік і вноситься орендарем безготівково щомісячно на банківський рахунок Бірківської сільської ради.

Посилаючись на те, що на момент укладення між Яворівською РДА та ПП Криницьким В.М. спірного договору оренди земельної ділянки, земельним законодавством було передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно частини 2 статті 15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За приписами статті 21 названого Закону (в редакції чинній на час укладення спірного договору) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону).

За приписами статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.

Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод (стаття 38 Закону України "Про землеустрій").

Отже, земельним законодавством на момент укладення між Яворівською РДА та приватним підприємцем Криницьким В.М. договору оренди земельної ділянки було передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.

Суд апеляційної інстанції установив, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки при укладенні оскаржуваного договору не проводилась, проте не дійшов висновку, що оскаржуваний договір оренди суперечить приписам статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 23, 24 Закону України "Про плату за землю", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції на час укладення оскаржуваного договору) щодо обов'язковості проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності для визначення розміру орендної плати. При цьому суд зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди землі укладено за відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для визнання цього договору недійсним на підставі статті 215 ЦК України. Проте вирішуючи питання застосування строку позовної давності суд зазначив про відсутність пропуску строку, оскільки про факти порушення вимог земельного законодавства Городоцькій місцеві прокуратурі стало відомо 21.04.2017 з інформації, отриманої з відділу у Яворівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в свою чергу позивач - Львівська обласна державна адміністрація - не була стороною укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки, та органом, який видав розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір, а тому йому не було та не могло бути відомо про існування укладеного 14.09.2005 договору оренди земельної ділянки.

При цьому ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на таке.

У ЦК України (435-15) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Разом із тим частинами 1, 2 статті 29 ГПК України (в редакції на час звернення прокурора до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Але при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених положень закону статей позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14).

Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, звертаючись з позовом, наголошував, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями була Яворівська РДА. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до Львівської обласної державної адміністрації перейшли повноваження Яворівська РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

Суди попередніх інстанцій не визначили хто саме є розпорядником спірної земельної ділянки, оскільки при оцінці одних і тих же документів, наявних в матеріалах справи, дійшли протилежних висновків.

При цьому суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність підстав для застосування строку позовної давності не врахував, що в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 914/801/17) .

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Судами попередніх інстанцій це питання не досліджувалось.

За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення щодо задоволення позову в частині відшкодування збитків підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2017 у справі № 914/999/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.