Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.05.2016 року) до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (далі, відповідач або ПАТ "Агрохолдинг Авангард") про стягнення 118740,00 грн. суми основного боргу за Договором №15/06-14 від 02.06.2015 на оперативне та технічне обслуговування ПС 35/10 кВ "Авіс" персоналом ПАТ "Хмельницькобленерго", 16695,67 грн. пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт, 9045,24 грн. інфляційних втрат та 1615,64 грн. 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач посилався на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору на оперативне та технічне обслуговування ПС 35/10 кВ "АВІС" персоналом ПАТ "Хмельницькобленерго" №15106-14 від 02.06.2015 року не здійснив оплату за оперативне обслуговування, внаслідок чого у відповідача виникла основна заборгованість у загальному розмірі 118740,00 грн. за період з липня 2016 року по січень 2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/5475/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" заборгованість у розмірі 118740,00 грн., пеню в розмірі 16412,62 грн., 3 % річних в розмірі 1615,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 9045,24 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2187,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату виконаних позивачем робіт у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 118740,00 грн. Водночас, судом визнано невірним розрахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені і, відповідно, здійснено її перерахунок, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №910/5475/17 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/5475/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/5475/17 змінено. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/5475/17 викладено у наступній редакції: "Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 00851519) в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (32325, Хмельницька область, село Гуменці, вулиця Вербецьке шосе, будинок 1; ЄДРПОУ 39765686) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Храновського, будинок 11А; код ЄДРПОУ 22767506) заборгованість у розмірі 89010 (вісімдесят дев'ять тисяч десять) грн. 50 коп., пеню в розмірі 16412 (шістнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 62 коп., 3% річних в розмірі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі 9045 (дев'ять тисяч сорок п'ять) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 26 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Храновського, будинок 11А; код ЄДРПОУ 22767506) на користь Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 00851519) 617 (шістсот сімнадцять) грн. 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач подаючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 29.05.2017 року, а суд, приймаючи 29.05.2017 року оскаржене рішення, не врахували при здійсненні розрахунку основної суми боргу здійснену відповідачем оплату від 26.05.2017 року на суму 29730,00 грн. Дана обставина позивачем не заперечувалась. Розмір основної заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, підтверджується частково, у розмірі 89010,50 грн. Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основної заборгованості задовольняються частково у розмірі 89010,50 грн. Здійснивши перерахунок пені, колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 16412,62 грн. Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9045,24 грн. та 3% річних у розмірі 1615,64 грн. Здійснена відповідачем 26.05.2017 року оплата основного боргу у сумі 29730,00 грн. не враховувалась судом апеляційної інстанції при перерахунку суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вказані господарські санкції нараховувались позивачем за період з 10.08.2016 року по 20.02.2017 року, а відтак, вказана оплата не впливає на розмір заявлених до стягнення позивачем господарських санкцій за порушення зобов'язань у період з липня 2016 року по січень 2017 року.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 року у справі №910/5475/17 Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" подало касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 року у справі №910/5475/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що, ним здійснювались оплати у спірному періоді (липень 2016 року - січень 2017 року) та відповідно до платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи, сплачено загалом за послуги, надані протягом спірного періоду, 205102,47 грн. Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у спірному періоді становить 3007,53 грн. Однак, суд приймаючи оскаржене рішення, безпідставно, на думку відповідача, взяв до уваги відносини сторін, які не охоплюються періодом, зазначеним у позовній заяві. Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи (акти виконаних робіт), які свідчили б про наявність заборгованості відповідача за періоди, не охоплені позовною заявою. Приймаючи до уваги відносини сторін за період до липня 2016 року, суд вийшов за межі позовних вимог без клопотання позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 року у справі №910/5475/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 року у справі №910/5475/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.06.2015 року між Філією "Птахофабрика "Авіс" Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор" (далі - відповідач, замовник) та Публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір на оперативне та технічне обслуговування ПС 35/10 кВ "АВІС" персоналом ПАТ "Хмельницькобленерго" №15/06-14 (далі, Договір), за умовами якого замовник замовляє і оплачує, а виконавець виконує роботи по оперативно-технічному обслуговуванню та поточному ремонту обладнання ПС 35 кВ "Авіс", яке перебуває у власності замовника, у терміни і в обсягах, встановлених вимогами ПУЕ, ПТЕ та ПБЕЕ.

П. 1.2. Статуту ПАТ "Агрохолдинг Авангард", найменування ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор" змінено на Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" на підставі Рішення чергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор" (Протокол №1 від 30.04.2016 року).

Пунктом 1.2. положення про Філію "Птахофабрика "АВІС" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" визначено, що у зв'язку зі зміною найменування Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор" на Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард", Філія змінила своє найменування на Філію Птахофабрика "АВІС" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард".

За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. Договору замовник передає виконавцю технічну та виконавчу документацію, необхідну для виконання оперативно-технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання підстанції. Оперативне обслуговування ПС 35 кВ "Авіс" виконується черговими електромонтерами ПАТ "Хмельницькобленерго". Роботи по поліпшенню майна ПС 35 кВ Авіс (Капітальний ремонт, реконструкція, модернізація та інші роботи капітального характеру) проводяться виконавцем по окремому договору та за додаткову оплату за виконанні роботи.

П. 2.1. Договору вартість послуг:

- за оперативне обслуговування відповідно до річного кошторису витрат на оперативне обслуговування становить 356760,00 грн. на рік (з ПДВ), або 29730 грн. на місяць;

- за технічне обслуговування по факту проведення робіт згідно рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

За умовами пункту 2.2. Договору замовник зобов'язується до 10-го числа місяця, наступного за звітнім, сплатити на користь виконавця місячну суму за оперативне обслуговування, яка складає 29 730,00 грн.

Замовник зобов'язується протягом 10 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт сплатити на користь виконавця суму за технічне обслуговування відповідно до рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладається на один рік та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не попередила про розірвання цього Договору (пункти 7.1. та 7.2. Договору).

Додатком до Договору сторонами було погоджено Річний кошторис витрат на оперативне обслуговування ПС-35/10кВ "Авіс" та виконання робіт з перемикань на ПС 35-10кВ "Авіс" персоналом ПАТ "Хмельницькобленерго".

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ч. 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (стаття 844 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем були виконані свої зобов'язання за Договором у спірному періоді належним чином та у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт №7-16 від 29.07.2016 року на суму 29730,00 грн., №8-16 від 31.08.2016 року на суму 29730,00 грн., №9-16 від 30.09.216 року на суму 29730,00 грн., №9-16 від 31.10.2016 року на суму 29730,00 грн., №11-16 від 30.11.2016 року на суму 29730,00 грн., №1-17 від 31.01.2017 року на суму 29730,00 грн.

Зазначені Акти виконаних робіт підписані уповноваженими особами сторін без заперечень. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

13.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з Претензію (вимогою) про виконання договірних умов вих. №03-23-89 від 12.01.2017 року, в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 207840,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову зазначав, що заборгованість за Договором за період з липня 2016 року по січень 2017 року складає 3007,53 грн. В обґрунтування зазначеного, відповідачем надано копії платіжних доручень №1309 від 14.09.2016 року на суму 30000,00 грн., №85912667 від 10.10.2016 року на суму 29730,00 грн., №88724847 від 21.11.2016 року на суму 29730,00 грн., №93389521 від 27.01.2017 року на суму 29730,00 грн., №97089583 від 02.03.2017 року на суму 26542,47 грн., №97089620 від 03.03.2017 року на суму 14842,50 грн., №97228923 від 10.03.2017 року на суму 29685,00 грн., №98077335 від 23.03.2017 року на суму 14842,50 грн., №102369791 від 19.05.2017 року на суму 29730,00 грн., №102369879 від 26.05.2017 року на суму 29730,00 грн.

З моменту укладення Договору (червень 2015 року) до моменту подання позовної заяви у даній справі (березень 2017 року) позивачем було надано відповідачу послуги по оперативному обслуговуванню згідно Договору на загальну суму 594600,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та наданими позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції, а саме:

- акт виконаних робіт №06-15 від 30.06.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №07-15 від 31.07.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №08-15 від 31.08.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №09-15 від 30.09.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №10-15 від 30.10.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №11-15 від 30.11.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт № 12-15 від 31.12.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №1-16 від 29.01.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №2-16 від 29.02.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №3-16 від 31.03.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №4-16 від 29.04.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №5-16 від 31.05.2016 року на суму 29730,00 грн.

- акт виконаних робіт №6-16 від 30.06.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №7-16 від 29.07.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №8-16 від 31.08.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №9-16 від 30.09.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №9-16 від 31.10.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №11-16 від 30.11.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №12-16 від 31.12.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- акт виконаних робіт №1-17 від 31.01.2017 року на суму 29730,00 грн.

У свою чергу, як зазначав позивач та не спростовано відповідачем, з моменту укладення Договору до моменту подання позовної заяви до суду відповідачем платіжними дорученнями частково здійснювалась оплата за послуги з оперативного обслуговування згідно Договору у наступному порядку:

- платіжне доручення від 18.08.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 23.09.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 26.10.2015 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 03.12.2015 року на суму 25000,00 грн.;

- платіжне доручення від 03.12.2015 року на суму 4730,00 грн.;

- платіжне доручення від 05.01.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 04.02.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 03.06.2016 року на суму 29730,00 грн.

- платіжне доручення від 02.07.2016 року на суму 29730,00 грн.

- платіжне доручення від 15.07.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 14.09.2016 на суму 30000,00 грн.;

- платіжне доручення від 10.10.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 21.11.2016 року на суму 29730,00 грн.;

- платіжне доручення від 27.01.2017 року на суму 29730,00 грн.

Окрім вищезазначених платіжних доручень, позивачем надані платіжні доручення про оплату послуг по оперативному обслуговуванню згідно Договору від 02.03.2017 року на суму 26542,47 грн., від 03.03.2017 року на суму 14842,50 грн., №98077335 від 23.03.2017 року на суму 14842,50 грн., №102369791 від 19.05.2017 року на суму 29730,00 грн., №102369879 від 26.05.2017 року на суму 29730,00 грн.

У якості призначення платежу, позивачем у даних платіжних дорученнях зазначено: "згідно договору № 15/06-14 від 02.06.2015".

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні, зокрема, посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Враховуючи, що у вищезазначених платіжних дорученнях у призначенні платежу відсутні посилання на місяць, за який сплачуються грошові кошти, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, зазначені кошти були спочатку зараховані у якості погашення боргу за 2015 рік, який, станом на 01.01.2016 року складав 89190,00 грн. (враховуючи зарахування здійснених відповідачем оплат у попередні періоди). Решта коштів зараховувалась в порядку черговості виникнення боргу у 2016 році, у зв'язку з чим, в подальшому, позивачем також було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із надходженням часткових оплат.

Сплачені ПАТ "Агрохолдинг Авангард" кошти згідно платіжних доручень від 14.09.2016 року на суму 30000,00 грн., від 10.10.2016 року на суму 29730,00 грн., від 21.11.2016 року на суму 29730,00 грн., від 27.01.2017 року на суму 29730,00 грн., на які відповідач посилається як на оплати, здійснені у рахунок погашення заборгованості у спірному періоді, були зараховані позивачем як оплати за попередні місяці, у яких існувала заборгованість, а саме, як оплати за березень, квітень, травень та червень 2016 року. Станом на липень 2016 року існувала переплата у розмірі 270,00 грн., оскільки платіжним дорученням від 14.09.2016 року №1309 замість 29700,00 грн. за надані послуги відповідачем було сплачено 30000,00 грн.

За спірний період (липень 2016 року - січень 2017 року) позивачем було нараховано за виконані роботи 208110,00 грн. (29730,00 грн. х 7 місяців) згідно актів виконаних робіт.

29.05.2017 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із надходженням від відповідача часткових оплат, у якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг за липень 2016 року - січень 2017 року в сумі 118740,00 грн.

Платіжними дорученням від 03.03.2017 року відповідачем сплачено суму 14842,50 грн., від 10.03.2017 року суму 29685,00 грн., від 23.03.2017 року суму 14842,50 грн., від 19.05.2017 року суму 29730,00 грн., від 26.05.2017 року суму 29730,00 грн.

Водночас, надане позивачем платіжне доручення №97089583 від 02.03.2017 року на оплату коштів у сумі 26542,47 грн. містить призначення платежу "за підготовку до повірки трансформатора напруги з допомогою ППЛ-110", а відтак, не відноситься до предмету спору, яким є стягнення заборгованості за "послуги по оперативному обслуговуванню".

Відтак, враховуючи зазначені оплати у спірному періоді, основний борг відповідача перед позивачем за виконані у липні 2016 року - січні 2017 року роботи згідно Договору становить 89010,50 грн. (208110,00 грн. - 270 грн. переплата - 14842,50 грн. - 29685,00 грн. - 14842,50 грн. - 29730,00 грн. - 29730,00 грн.).

Позивач, подаючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 29.05.2017 року, а суд першої інстанції, приймаючи 29.05.2017 року оскаржене рішення, не врахували при здійсненні розрахунку основної суми боргу здійснену відповідачем оплату від 26.05.2017 року на суму 29730,00 грн. Дана обставина позивачем не заперечувалась.

З огляду на вищевикладене, розмір основної заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, підтверджується частково, у розмірі 89010,50 грн. Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основної заборгованості вірно задоволені частково у розмірі 89010,50 грн.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 3.2. Договору замовник, у разі несвоєчасної оплати за виконанні роботи, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він здійснений позивачем невірно, оскільки позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 Господарського суду України при здійсненні розрахунку пені, нарахованої на заборгованість за липень 2016 року. Також, позивачем здійснено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку пені, відтак з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 16412,62 грн. (згідно вірного розрахунку суду).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, є обґрунтовані вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9045,24 грн. та 3% річних у розмірі 1615,64 грн.

Здійснена відповідачем 26.05.2017 року оплата основного боргу у сумі 29730,00 грн. обґрунтовано не враховувалась судом апеляційної інстанції при перерахунку суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вказані господарські санкції нараховувались позивачем за період з 10.08.2016 року по 20.02.2017 року, а відтак, вказана оплата не впливає на розмір заявлених до стягнення позивачем господарських санкцій за порушення зобов'язань у період з липня 2016 року по січень 2017 року.

Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у встановленому судом розмірі та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити вищевказану суму боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив частково апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" та змінив рішення суду першої інстанції у даній справі в частині основного боргу.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.