Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи матеріали касаційної скарги Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Лиськова М.О.

від 31.07.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О., Мартюк А.І.

від 04.10.2017 року

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

У квітні 2015 року Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", в якому просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв.м., адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м., складу В, загальною площею 1 460,1, кв.м., виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м., складу - рампи П, загальною площею 550,6 кв.м., складу М, загальною площею 534,5 кв.м., складу Т, загальною площею 109,8 кв.м., для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором № 43 від 13.10.2014 року на загальну суму 1224239240,01 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1200000000,00 грн., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24041095,89 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168144,12 грн. та суму штрафу у розмірі 30000,00 грн.;

- визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим 13.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим № 1323 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" не виконало своїх зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування стабілізаційним кредитом, пені та штрафів за кредитним договором № 43 від 13.10.2014 року, укладеним між ним та Національним банком України з метою підтримки ліквідності ПАТ "ВіЕйБі Банк", строк виконання яких є таким, що настав з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк". В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений 13.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим номером № 1323. Внаслідок неповернення кредиту у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись частиною 2 статті 589, частинами 1, 2 статті 590, Цивільного кодексу України (435-15) , статтями 33 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору, просив погасити шляхом звернення стягнення предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 року позовну заяву Національного банку України прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10956/15 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року про виправлення описки) за клопотанням відповідача призначено у справі судову економічну експертизу та судову експертизу з фінансово-кредитних операцій, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна, розміру заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків, пені у зв'язку з несплатою відсотків, штрафу за порушення умов кредитного договору, для з'ясування питання чи підтверджується документальна вартість заставленого майна. Зупинено провадження у справі №910/10956/15 до закінчення проведення судових експертиз.

13.07.2017 року до Господарського суду міста Києва повернулася справа №910/10956/15 з висновком експертів № 20450/15-42/20451/15-43/2149/2150/17-45 від 23.06.2017 року за результатами проведенних експертиз у справі.

31.07.2017 року відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про призначення повторної судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна, розміру заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків, пені у зв'язку з несплатою відсотків, штрафу за порушення умов кредитного договору, для з'ясування питання чи підтверджується документальна вартість заставленого майна, проведення якої просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному Інституту судових експертиз або Харківському науково-дослідному Інституту судових експертиз.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що висновок експертів за результатами проведеної у даній справі судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 20450/15-42/20451/15-43/2149/2150/17-45 від 23.06.2017 року містить чисельні недоліки щодо розрахунків вартості заставленого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 31.07.2017 року призначено у справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, для вирішення питань щодо дійсної ринкової вартості заставленого майна, розміру заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків, пені у зв'язку з несплатою відсотків, штрафу за порушення умов кредитного договору, для з'ясування питання чи підтверджується документальна вартість заставленого майна.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення повторної судової економічної експертизи для встановлення фактичних обставин щодо вартості заставного майна з огляду на те, що існують сумніви щодо правильності висновку експерта, який під час застосування порівняльного підходу здійснив оцінку вартості майна станом на дату оцінки 23.04.2015 року, використовуючи об'єкти порівняння, які пропонувались до продажу у 2017 році, не провів дослідження вибору моделі залежності серед нелінійних функцій, допустив помилки під час застосування доходного підходу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 31.07.2017 року зупинено провадження у справі на час проведення судово-економічної експертизи на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва 31.07.2017 року про зупинення провадження у справі залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що посилання позивача на недоцільність і необґрунтованість призначення повторної судової експертизи, як на підставу для скасування ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі стосуються ухвали про призначення у справі повторної судової експертизи, оскарження якої Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) в редакції, чинній станом на дату прийняття постанови, не передбачено, колегією суддів не досліджуються і до уваги не приймаються. За висновком суду ухвала про зупинення провадження у справі за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній станом на дату прийняття постанови може бути оскаржена, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону, оскільки чинним на час винесення оскаржуваної ухвали процесуальним законодавством, зокрема пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право суду зупинити провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи і суд першої інстанції у даній справі реалізував надане йому законом право на зупинення провадження у справі з підстав призначення судової експертизи.

Позивач - Національний банк України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року про зупинення провадження у справі та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року, а справу передати на розгляд Господарського суду міста Києва. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права. Скаржник зазначає про те, що суди не правильно застосували положення пункту 1 частини статті 79 та статті 86 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваних ухвали та постанови, та не врахували те, що зазначеною нормою передбачено право, а не обов'язок суду зупинити провадження у справі, під час реалізації такого права суду слід навести обґрунтовані мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії як зупинення провадження у справі саме у зв'язку з призначення експертизи. Однак, ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення повторної судової експертизи, на вирішення експерта поставлені аналогічні питання, які вже ставились на вирішення експерта під час призначення першої експертизи. Скаржник також зазначає про те, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, у зв'язку з чим ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною, а суд апеляційної інстанції не надав оцінку підставам, які зумовили призначення місцевим господарським судом повторної судової експертизи у даній справі, висновку першої судової експертизи, не зазначив чому він з ним не погоджується та з чим пов'язані сумніви у його правильності.

Відповідач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши дотримання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, ухвали місцевого господарського оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

У статті 106 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначений перелік не містить ухвал про призначення судової експертизи.

Таким чином, ні статтею 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, яка містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду, ні статтею 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, яка регламентує порядок призначення та проведення судової експертизи, ні іншими нормами кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017 року, оскарження ухвали про призначення судової експертизи не передбачено, про що правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, частиною 5 статті 79, а також пунктом 6 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, передбачено можливість оскарження ухвали про зупинення провадження у справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач в апеляційній скарзі оскаржував ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції правильно не прийняв до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на недоцільність і необґрунтованість призначення повторної судової експертизи, як на підставу для скасування ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, оскільки такі посилання позивача стосуються ухвали про призначення у справі повторної судової експертизи, оскарження якої Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) в редакції, чинній станом на дату прийняття постанови, не передбачено. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно здійснив перегляд в апеляційному порядку лише ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017 року, передбачав два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79).

Виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, необхідною передумовою для застосування необов'язкового (факультативного) виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, зокрема призначення судової експертизи у справі. Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, призначення судової експертизи можливе у випадку, коли під час вирішення господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом у справі було призначено повторну судову експертизу для вирішення питання, що виникло під час вирішення спору у даній справі (для визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна, розміру заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків, пені у зв'язку з несплатою відсотків, штрафу за порушення умов кредитного договору, для з'ясування питання чи підтверджується документальна вартість заставленого майна) і потребує спеціальних знань, суд в межах своїх повноважень, на підставі частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, правильно зупинив провадження у справі, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника в касаційній скарзі про безпідставність зупинення провадження у справі, оскільки чинним на час винесення судами попередніх інстанцій оскаржуваних ухвал та постанови процесуальним законодавством було передбачено право суду зупинити провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи (повторної експертизи) і таке зупинення зумовлене необхідністю направити матеріали справи до експертної установи, якій доручено проведення експертизи (у даній справі - Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз), що унеможливлює розгляд справи протягом часу знаходження матеріалів справи в експертній установі.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку підставам, які зумовили призначення місцевим господарським судом повторної судової експертизи у даній справі, оскільки вчинення апеляційним господарським судом таких дій стосується перегляду ухвали про призначення судової експертизи у справі, яка відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017 року, не підлягає перегляду ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року про зупинення провадження у справі № 910/10956/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.