розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017

(головуючий - Сіверін В.І., судді: Слободін М.М., Тихий П.В.)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2017

(суддя Аюпова Р.М.)

у справі № 922/2928/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз",

2. Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"

про визнання права на споживання газу,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

1.1. 01 вересня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (далі - ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз") та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про:

- зобов'язання ПАТ "Харківміськгаз" відновити розподіл природного газу на ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5";

- визнання права ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на споживання у серпні 2017 року 2 820,0 тис. м-3 природного газу за договором від 29.09.2016 №2425/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; 27,0 тис. м-3 природного газу за договором від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; 13,0 тис. м-3 природного газу за договором від 21.04.2017 №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання; 12 950,0 тис. м-3 природного газу за договором від 28.04.2017 №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії;

- визнання права ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на споживання у вересні 2017 року 4 878,0 тис. м-3 природного газу за договором від 29.09.2016 №2425/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; 13,0 тис. м-3 природного газу за договором від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; 39,0 тис. м-3 природного газу за договором від 21.04.2017 №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання; 11 800,0 тис. м-3 природного газу за договором від 28.04.2017 №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії.

1.2. 25 вересня 2017 року позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов'язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства.

1.3. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача порушено п. 3, п. 6, п. 8, п. 9 "Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 (1687-2006-п) , обмежується господарська діяльність позивача з вироблення електричної енергії, що створює небезпеку розбалансування виробництва та споживання електричної енергії в об'єднаній енергосистемі України, а також порушується єдиний безперервний технологічний процес виробництва, транспортування гарячої води та забезпечення нею споживачів м. Харкова та області, ставиться під загрозу нормальний початок та проведення у м. Харкові та області опалювального сезону.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 04 жовтня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про забезпечення позову. Ухвалено вжити заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони Публічному акціонерному товариству "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов'язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства позивача.

2.2. 02 листопада 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2017 залишено без змін.

2.3. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили, зокрема, з такого.

2.3.1. Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі, господарські суди оцінювали доводи заявника у сукупності з приписами статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", постановами Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 (1687-2006-п) , від 22.03.2017 №187 (187-2017-п) , п. 4 розділу Х "Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 №620/378 (z1310-08) , та необхідністю забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, захисту споживачів теплової енергії, а також нормального початку опалювального сезону 2017/2018 роках у м. Харкові та області.

2.3.2. У зв'язку з викладеним, господарські суди дійшли висновку про існування зв'язку між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, ці заходи є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 20 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.1.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами не встановлено, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову про визнання права на споживання природного газу.

3.1.2. Оскільки предметом спору є визнання права на споживання природного газу, то вжиття таких заходів фактично спрямоване на виконання позовних вимог до винесення рішення по справі та може привести до порушення прав та інтересів відповідача.

3.1.3. Заборона на відключення від газопостачання позивача фактично скасовує чинні норми законодавства.

3.1.4. Судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовані положення Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14) , Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України №2494 від 30.09.2015 (z1379-15) "Про затвердження систем".

3.1.5. При цьому, можлива в майбутньому констатація судом права вимагати передання товару не потребує забезпечення позову шляхом створення умов отримання товару покупцем без волі продавця, оскільки в такому випадку подальше вирішення судового спору по суті втрачає сенс.

3.2. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом цього судового розгляду є заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову про заборону ПАТ "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов'язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства.

4.2.2. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи господарськими судами, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (частина 10 статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи господарськими судами), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, приймаючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу.

4.2.3. Крім того, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Проте, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не з'ясувавши узгодженості предмета позову і заходів до забезпечення позову, що полягають у зобов'язанні ПАТ "Харківміськгаз" утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновлення газопостачання товариства позивача до вирішення справи по суті, вжив заходи до забезпечення позову, які є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

4.2.4. До того ж, місцевим господарським судом не наведено в судовій ухвалі обґрунтування того, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді зобов'язання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновлення газопостачання позивача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його задоволення.

Таким чином, викладене свідчить про порушення судом першої інстанції ст. 67 ГПК України щодо обрання заходів до забезпечення позову.

4.2.5. Водночас, зобов'язуючи відповідача утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновити газопостачання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суд фактично задовольняє одну з позовних вимог без вирішення спору по суті.

Крім того, заявник, звертаючись з заявою про забезпечення позову, не обґрунтував, яким чином утримання від припинення та обмеження газопостачання і його відновлення, за наявності підстав, встановлених законодавством ( Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) , Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (z1379-15) "Про затвердження кодексу газорозподільних систем", постановою НКРЕКП України № 2498 від 30.09.2015 (z1384-15) "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу"), унеможливить виконання рішення суду у випадку, якщо спір буде вирішено на користь позивача.

4.2.6. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з абз. 3 ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Разом з тим, зобов'язавши ПАТ "Харківміськгаз" відновити газопостачання позивача, суд першої інстанції не заборонив відповідачу вчиняти певні дії, а зобов'язав його вчинити певні дії, що не відповідає суті та виду зазначеного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, тоді як рішення господарських судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про забезпечення позову зроблені на підставі неправильного застосування норм процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67 ГПК України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 66, 67 ГПК України, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов'язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства.

5.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2017 у справі №922/2928/17 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.