1. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Карлівська меблева фабрика"; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 01.07.2013).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 усунуто ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Карлівська меблева фабрика".

3. Зазначена ухвала обґрунтована наступним:

3.1. 16.05.2017 року на адресу господарського суду надійшов лист (вих. №04-15/4221 від 12.05.2017 року), в якому Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області повідомляє, що наказом Міністерства юстиції України №1438/5 від 26.04.2017 року анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого 01.07.2013 року ОСОБА_6.

3.2. Підставою для усунення ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Карлівська меблева фабрика" стало отримання відомостей від Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого 01.07.2013 ОСОБА_6, на підставі наказу Міністерства юстиції України №1438/5 від 26.04.2017.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 у справі №917/167/17 залишено без змін.

5. Вказана постанова мотивована наступним:

5.1. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що встановлення господарським судом обставин виключення ліквідатора банкрута з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та анулювання його свідоцтва є безумовною підставою для усунення такого арбітражного керуючого від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство, в тому числі й за ініціативою суду, якщо клопотання про таке не було подано комітетом кредиторів або органом, уповноваженим здійснювати управління майном державного підприємства-банкрута.

5.2. Також в постанові суду апеляційної інстанції зазначено висновок, що з огляду на важливість повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство, неприпустимість здійснення провадження у справі про банкрутство за відсутності призначеного судом арбітражного керуючого, віднесення до його компетенції організаційних функцій без яких неможливий перебіг процедури банкрутства (ведення реєстру вимог кредиторів, скликання загальних зборів кредиторів, комітету кредиторів та ін.), аналітичних обов'язків (аналіз фінансово-господарської діяльність, інвестиційного становища боржника, виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства), наглядових повноважень (надання згоди стосовно прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника), суд зобов'язаний невідкладно вирішити питання про призначення арбітражного керуючого у випадку припинення повноважень розпорядника майна.

5.3. Колегія суддів суду апеляційної інстанції також зазначила, що на момент винесення оскаржуваної ухвали від 18.05.2017, не існувало постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №818/696/17, якою було зокрема визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1438/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1171 від 01.07.2013, видане ОСОБА_6 та зобов'язання Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6 за наказом Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1438/5, у зв'язку з чим остання не могла бути предметом дослідження господарським судом першої інстанції.

5.4. З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що станом на момент винесення оскаржуваної ухвали (18.05.2017), відповідно до даних розміщених на публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих наказ Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6 від 26.04.2017 №1438/5 був діючим, що в силу приписів Закону про банкрутство є безумовною підставою для відсторонення від виконання відповідних повноважень, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про усунення розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Карлівська меблева фабрика" арбітражного керуючого ОСОБА_6 від виконання обов'язків у зв'язку із припиненням його діяльності, та правомірно, у відповідності до приписів пункту 4.12. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 № 8 (v0008600-16) , погодженого Міністерством юстиції України (лист від 12.07.2016 № 24098/15282-0-32-16/9), здійснив запит до автоматизованої системи з метою надання кандидатури арбітражного керуючого для здійснення повноважень розпорядника майна у даній справі.

6. Оскаржувані судові рішення обґрунтовані положеннями ст. ст. 112, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. Арбітражний керуючий ОСОБА_6 (далі в тексті - Скаржник) подав касаційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 917/167/17 та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. В обґрунтування підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає наступні доводи:

8.1. Оскаржувана ухвала була прийнята за відсутності учасників справи про банкрутство, що є порушенням ст. 22 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017).

8.2. Суд прийняв рішення про усунення ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ "Карлівська меблева фабрика" без належних доказів, а тому зазначене рішення є передчасним та таким, що прийняте без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Палія О.П. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому арбітражний керуючий просить суд оскаржувані судові рішення залишити без змін а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №917/167/17 та призначено до розгляду касаційну скаргу на 11 квітня 2018 року.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з наступного.

12. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала була прийнята за відсутності учасників справи про банкрутство, що є порушенням ст. 22 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

16. Згідно приписів ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою.

17. Серед підстав звільнення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника, згідно положень ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

18. Строк протягом якого суд звільнює арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна боржника у зв'язку з припиненням діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) шляхом винесення ухвали про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство, згідно положень ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" становить п'ять днів з дня, коли суду стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

19. Згідно приписів ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

20. Відповідно положень ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

21. Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися (висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 913/1147/16).

22. Враховуючи те, що розпорядником майна боржника може бути лише арбітражний керуючий визначений із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а також те, що суд на виконання приписів ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом п'яти днів з дня, коли суду стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) постановив ухвалу про усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі про банкрутство, колегія суддів з урахуванням принципу юридичної визначеності, дійшла до висновку про відсутність порушень судом першої інстанції приписів ст. 22 ГПК України (редакція яка була чинною станом на дату винесення оскаржуваного рішення) під час прийняття ухвали від 18.05.2017 у справі № 917/167/17.

23. За таких обставин довід Скаржника про те, що оскаржувана ухвала була прийнята за відсутності учасників справи про банкрутство, що є порушенням ст. 22 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), є необґрунтованим та таким що спростовується положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та фактичними обставинами справи.

24. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд прийняв рішення про усунення ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ "Карлівська меблева фабрика" без належних доказів, а тому зазначене рішення є передчасним та таким, що прийняте без повного та всебічного дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.05.2017 на адресу господарського суду Полтавської області від Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшов лист від 12.05.2017 №04-15/4221, в якому було повідомлено суд про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 № 1438/5 діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_6 припинена, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1, видане 01.07.2013 ОСОБА_6 - не діє. Зазначена інформація міститься на публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих (http://ak.minjust.gov.ua) (т.3 а.с.62).

26. З зазначеної фактичної обставини зроблено висновок, що Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області, як територіальним органом з питань банкрутства, який здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих, у межах повноважень визначених Законом про банкрутство та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 № 1284/5, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за № 1113/23645 (z1113-13) , було доведено до відома місцевого господарського суду про анулювання свідоцтва ОСОБА_6.

27. Довід касаційної скарги про те, що суд прийняв рішення про усунення ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ "Карлівська меблева фабрика" без належних доказів обґрунтований тим, що в матеріалах справи відсутній наказ, чи копія наказу, про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_6

28. Разом з тим, під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції так і в касаційній скарзі Скаржником зазначається про постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №818/696/17, якою було зокрема визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1438/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1171 від 01.07.2013, видане ОСОБА_6 та зобов'язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6 за наказом Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1438/5.

29. За таких обставин, довід касаційної скарги про те, що суд прийняв рішення про усунення ОСОБА_6 від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ "Карлівська меблева фабрика" без належних доказів, а тому зазначене рішення є передчасним та таким, що прийняте без повного та всебічного дослідження обставин справи визнається колегією суддів необґрунтованим, таким що спростовується як встановленими фактичними обставинами справи, так і доводами Скаржника, які заявлялися у судах апеляційної та касаційної інстанцій у відповідних скаргах на рішення суду першої інстанції.

30. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

32. Колегія суддів під час перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку не зайшла фундаментальних порушень щодо застосування норм матеріального та процесуального права під час прийняття ухвали господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 917/167/17.

33. Враховуючи наведене, касаційна скарга арбітражного керуючого ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 917/167/17 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.