Фермерське господарство "Сніжинка" (далі - ФГ "Сніжинка", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", відповідач), в якому просило: - визнати недійсним рішення ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", викладене у листі №15031 від 25.10.2016р., про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., в частині погашення заборгованості ФГ "Сніжинка" за простроченими процентами у сумі 168 708,08 грн., у рахунок зустрічних вимог ФГ "Сніжинка", які виникли на підставі договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.2013р. - визнати припиненими в повному обсязі, зобов'язання ФГ "Сніжинка" перед ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 214 949,32 грн. за кредитом та 3 761,61 грн. за процентами, у рахунок зустрічних вимог ФГ "Сніжинка", які виникли на підставі договору банківського поточного рахунку №ТР.92105.001 від 29.01.2013р.; - визнати припиненим право застави за договором застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013р.; - визнати припиненим право застави за договором застави обладнання №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013р.; - визнати припиненим право застави за договором застави рухомого майна №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зобов'язання ФГ "Сніжинка" перед ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р. є припиненими на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що є наслідком припинення дії договорів застави, які укладені в забезпечення виконання кредитного договору.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24141/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р., позов задоволено. Визнано недійсним рішення ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", викладене у листі №15031 від 25.10.2016р., про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., в частині погашення заборгованості ФГ "Сніжинка" за простроченими процентами у сумі 168 708,08 грн., у рахунок зустрічних вимог ФГ "Сніжинка", які виникли на підставі договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.2013р. Визнано припиненими зобов'язання ФГ "Сніжинка" за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., укладеним між ФГ "Сніжинка" та ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку". Визнано заставу, яка виникла на підставі договору застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013р., укладеного між ФГ "Сніжинка" та ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" щодо колісного трактору Беларус 892, 2007 р. випуску, заводський номер 90804444, реєстраційний номер 02279АР такою, що припинена. Визнано заставу, яка виникла на підставі договору застави обладнання №ZXD029500.92105.004, укладеного між ФГ "Сніжинка" та ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" щодо: - оприскувач ОП-2000, 2012р., інвентарний номер 10121, вартістю 44 691,26 грн.; - сівалка універсальної УПС-8, 2007р., інвентарний номер 10123, вартістю 62 340,76 грн.; - культиватор паровий причіпний КПП-8, 2011р., інвентарний номер 10124, вартістю 84 320,54 грн.; - сівалка пневматична СПУ-6, 2007р., інвентарний номер 10119, вартістю 42 750,34 грн.; - борона АГД-4,5, 2007 р., інвентарний номер 10125, вартістю 35 645,41 грн. такою, що припинена. Визнано заставу, яка виникла на підставі договору застави рухомого майна №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013р., укладеного між громадянином ОСОБА_8 та ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" щодо автомобілю легковий універсал, марки АUDI, модель Q7, чорного кольору, 2006 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (в стан. ідн номерний знак "VIP") такою, що припинена.

Рішення мотивовано тим, що факт неправомірної відмови відповідача (кредитора у зобов'язанні) від належного виконання запропонованого боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 908/503/15-г, яке набрало законної сили, проте залишається не виконаним відповідачем.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Суд першої інстанції вказує на те, що дії відповідача підпадають під нормативне визначення поняття, прострочення кредитора з відповідними наслідками передбаченими законом. Невиконання відповідачем платіжних доручень та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г - має наслідком прострочення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором та безпідставне продовження, після 15.12.2014р., нарахування відсотків у розмірі 168 708,08 гривень, штрафів/пені у розмірі 82 313,24 грн. (станом на 20.10.2016р.).

Суд першої інстанції наголошує на тому, що відповідно до норм ст. 613 Цивільного кодексу України, з 16.12.2014р. у відповідача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом та штрафу/пені за неналежне виконання умов кредитного договору.

Крім того, суд зазначає, що у листі №15031 від 25.10.2016р. відповідач не заперечує наявність підстав для зарахування зустрічних вимог передбачених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте на думку суду, відповідач здійснив їх зарахування, в частині погашення прострочених процентів в сумі 168 708,08 грн., з порушенням норми ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому в даній частині рішення відповідача визнається судом недійсним.

Повідомлення відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є правочином, направленим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тому зобов'язання за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013 р. - є припиненими.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції вказав, що банком частково визнано виконання позивачем зобов'язань шляхом зарахування 218 710,93 грн., що узгоджено у порядку, визначеному наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.11.2015р. "Про встановлення контролю за відповідністю дій уповноважених осіб Фонду вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) в частині зарахування зустрічних однорідних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р. у справі №910/24141/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що незважаючи на наявність рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 908/503/15-г, яке набрало чинності в період дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", для отримання коштів позивач мав звернутися до Банку відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) з кредиторською вимогою.

Банк вказує, що прострочення кредитора після віднесення банку до категорії неплатоспроможних не виникає, оскільки операції по рахунку позивача було обмежено відповідно до положень ст. 1074 ЦК України та ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду України від 13.03.2016р. у справі № 6-1123цс16, в якій висловлено позицію про те, що якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Також, відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому факту, що позивач просив здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог станом на 15.12.2014р.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Сніжинка" просить залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р. у справі №910/24141/16, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, позивач просить суд винести окрему ухвалу щодо навмисного невиконання ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 908/503/15-г, яку скерувати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

29 січня 2013р. між ФГ "Сніжинка" (Клієнт) та ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" (Банк) укладено договір банківського поточного рахунку №ТF.92105.001, за умовами якого банк відкрив позивачу мультивалютний поточний рахунок №2600.2.019543805 для приймання та зарахування на рахунок позивача грошових коштів, виконання розпоряджень позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього договору та законодавства України.

31 січня 2013 р. між ФГ "Сніжинка" (Позичальник) і ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" (Банк) укладено кредитний договір № MKLVU2.92105.002 (з урахуванням додаткової угоди № 1), відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 215 000,00 грн. з терміном користування кредитом до 12.01.2015р., процентною ставкою за користування 20% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між сторонами укладено договір застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013р. та договір застави обладнання №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013р.

Крім того, між Банком та громадянином ОСОБА_8 укладено договір застави рухомого майна №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013 р.

27 листопада 2014р. Правлінням Національного банку України прийнята постанова №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до категорії неплатоспроможних". На підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.11.2014р. прийнято рішення №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", згідно з яким в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" з 28.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. у справі №908/503/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р., постановою Вищого господарського суду від 03.11.2015р. та ухвалою Верховного Суду України від 03.02.2016р. відмовлено Банку у задоволенні заяви про перегляд вказаних рішень, зобов'язано ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" перерахувати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн. з поточного рахунку №26002019543805 ФГ "Сніжинка" в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" на рахунок №37392081650317 в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р.

При розгляді вказаної справи встановлено, що 15.12.2014р. ФГ "Сніжинка" звернулось до відповідача з платіжними дорученнями №№ 80, 81 на перерахування коштів з поточного рахунку ФГ "Сніжинка", який відкритий в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" на загальну 218 710,93 грн. на рахунок №37392081650317 з призначеннями платежу "сплата кредиту за 2014 згідно кредитного договору №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013 без ПДВ".

Судові рішення у справі № 908/503/15-г мотивовані тим, що станом на 15.12.2014р. (дата платіжних доручень №№ 80, 81 від 15.12.2014р.) на рахунку знаходились грошові кошти у розмірі 221 718,63 грн., які надійшли на рахунок вже після запровадження в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" процедури тимчасової адміністрації, а тому обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на них не поширюються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій вказане рішення суду Банком не виконане.

27 вересня 2016 р. ФГ "Сніжинка", на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулось до ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" з заявою про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог станом на 15.12.2014р. - дату надання ФГ "Сніжинка" платіжних доручень: №80 на суму 3 761,61 грн., №81 на суму 214 949,32 грн., взаємних вимог що виникли на підставі кредитного договору №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р. та договору банківського поточного рахунку №ТF.92105.001 від 29.01.2013р. на загальну суму 218 710,93 грн.

Відповідач листом від 25.10.2016р. №15031 повідомив позивача про те, що здійснив 20.10.2016р. зарахування зустрічних вимог станом на 20.10.2016р., за простроченими відсотками у сумі 172 469,69 грн. та простроченою заборгованістю за кредитом у сумі 46 241,24 грн. При цьому відповідач у листі, зазначив про наявність непогашеної заборгованості станом на 21.10.2016р. за кредитним договором в сумі 251 218,30 грн., в тому числі простроченою заборгованістю за кредитом 168 708,08 грн., простроченою заборгованістю за процентами 196,82 грн., штрафом/пенею 82 313,40 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що невиконання відповідачем платіжних доручень та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. у справі № 908/503/15-г має наслідком прострочення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором та безпідставне продовження після 15.12.2014р. нарахування відсотків у розмірі 168 708,08 грн., а також штрафів/пені у розмірі 82 313,24 грн. (станом на 20.10.2016р.).

Суди наголошують на тому, що відповідно до норми ст. 613 ЦК України, з 16.12.2014 р. у відповідача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом та штрафу/пені за неналежне виконання умов Кредитного договору.

Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що при прийнятті до виконання Банком платіжних доручень № 80, 81 від 15.12.2014р., Банк повинен був би спрямувати грошові кошти відповідно до норм п. 2.9 кредитного договору, а саме: в першу чергу - витрати банку, пов'язані з одержанням виконання по цьому договору; в другу чергу - прострочена заборгованість за процентами; в третю чергу - прострочена заборгованість за комісією; в четверту чергу - нараховані проценти; в п'яту чергу - нараховані комісії; в шосту чергу - прострочена заборгованість за основною сумою боргу; в сьому чергу - основна сума боргу; в восьму чергу - штрафи, пені та витрати/збитки Банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г зобов'язано ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" перерахувати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн. з поточного рахунку №26002019543805 ФГ "Сніжинка" в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" на рахунок №37392081650317 в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р.

Тобто, після набрання даним рішенням законної сили у Банку виникло зобов'язання щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г та перерахування грошових коштів у розмірі 218 710,93 грн.

При виконанні вказаного рішення Банк повинен спрямувати кошти у розмірі 218 710,93 грн. на погашення тіла кредиту.

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не відображено в рішеннях у справі №910/24141/16 питання розміру заборгованості ФГ "Сніжинка" за кредитним договором станом на 15.12.2014р., чи покриває сума 218 710,93 грн. заборгованість по кредиту, відсоткам та штрафним санкціям при їх наявності.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язання за кредитним договором від 31.01.2013р. є передчасним.

Крім того, згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

27 вересня 2016р. ФГ "Сніжинка", на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулось до ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" з заявою про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог станом на 15.12.2014р. - дату надання ФГ "Сніжинка" платіжних доручень №80 на суму 3 761,61 грн. та №81 на суму 214 949,32 грн., взаємних вимог що виникли на підставі кредитного договору №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., та договору банківського поточного рахунку №ТF.92105.001 від 29.01.2013р. на загальну суму 218 710,93 грн.

Ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регламентовано наслідки початку процедури ліквідації банку.

П. 8 ч. 2 вказаної Статті передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Тобто, зарахування може відбуватися з дня початку процедури ліквідації банку.

Банк при проведенні зарахування повинен був врахувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г, в якому щодо суми 218 710,93 грн. зазначено призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав у Банку з 16.12.2014р. для нарахування процентів за користування кредитом та штрафу/пені за неналежне виконання умов кредитного договору, оскільки судами не встановлено дійсної суми заборгованості по кредитному договору, як на 15.12.2014р. так и на момент набрання рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г законної сили.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4- 7, 43 ГПК України (в редакції на момент винесення судових актів) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Господарськими судами попередніх інстанцій використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин, наслідком чого є скасування прийнятих судових актів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014р. у справі "Мала проти України" № 4436/07).

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення зобов'язання за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р. є передчасними, то є передчасними і висновки щодо припинення зобов'язання за договорами, укладеними на забезпечення виконання кредитного договору.

ФГ "Сніжинка" у відзиві на касаційну скаргу просить Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, за фактом навмисного невиконання ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" в особі уповноваженої особи Міхно С.С. рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г, винести окрему ухвалу щодо усунення допущених порушень чинного законодавства, яку скерувати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказане клопотання Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду залишено без задоволення, оскільки якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Задоволення вимог кредиторів здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку передбаченому вказаним Законом.

Так, 12.01.2016р. ФГ "Сніжинка" звернулось до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" з заявою про задоволення вимог кредитора та просило перерахувати належну суму коштів на поточний рахунок у ПАТ "УкрСиббанк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.04.2016р. № 489 "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" ФГ "Сніжинка" визнано кредитором на суму 234 609,39 грн. та включено до 7-ї черги відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, зокрема встановити точний розмір заборгованості ФГ "Сніжинка" за кредитним договором на момент набрання законної сили рішенням суду у справі №908/503/15-г, а також з'ясувати, чи покриває сума 218 710,93 грн. заборгованість ФГ "Снежинка" перед ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" по кредиту, відсоткам та штрафним санкціям при їх наявності.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа має бути передана на новий розгляд, згідно ст. 129 ГПК, розподіл судових витрат у справі, у тому числі і сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.