Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Гафтонюк Є.В., Гей В.Г.,

відповідача-1 - Вавдійчик Б.П.,

відповідача-2 - Левченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 (Чорногуз М.Г., Мальченко А.О., Жук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 (Паламар П.І.) у справі № 910/24880/15 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", 2) Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про стягнення боргу, неустойки, ціна позову 25 037 922,28 грн.

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк "Сбербанк Росії" (далі - Позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - Відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - Відповідач-2) з позовом про стягнення солідарно за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 заборгованості: 3611903,86 доларів США (з яких 3370544,00 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 241359,86 доларів США процентів за користування кредитом) та 16921371,59 грн (15723403,76грн пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та 1197967,83 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умов укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО, додаткових договорів про внесення змін до цього договору, Відповідач-1 у встановлений строк одержаний кредит повернув частково та частково сплатив проценти за користування кредитом; заборгованість станом на 15.02.2016 за кредитом становить 3370544 доларів США, по процентах - 241359,86 доларів США. Оскільки виконання Відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором було забезпечене порукою на підставі договору поруки від 04.09.2012, укладеного з Відповідачем-2, тому заборгованість за даним позовом підлягає стягненню з Відповідачів солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2017 здійснено заміну Позивача у справі Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк "Сбербанк Росії" на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача 3370554,00 доларів США боргу за кредитом, 241359,86 доларів США боргу по процентах. У позові в іншій частині відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено наявність у Відповідача-1 заборгованості за кредитним договором в частині кредиту в сумі 3370554,00 доларів США боргу та процентів в сумі 241359,86 доларів США. Оскільки виконання Відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором забезпечене порукою Відповідача-2 і Відповідач-2 зобов'язався відповідати перед Позивачем солідарно в повному обсязі за неналежне виконання Відповідачем-1 усіх його зобов'язань за кредитним договором, тому позовні вимоги в частині стягнення солідарно з Відповідачів на користь Позивача 3370554,00 доларів США боргу за кредитом, 241359,86 доларів США процентів є обґрунтованими. В свою чергу, позовні вимоги про стягнення 15723403,76 грн пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та 1197967,83 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають, оскільки Відповідач-1 з 2013 року і до кінця 2014 року проводив свою господарську діяльність в місті Донецьку, а з 2015 року змінив місцезнаходження на місто Дніпро, і оскільки пеня нарахована за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 рік, тому відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 (1275-2015-р) , нарахування зазначеної санкції не відповідає вимогам закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 змінено в частині зазначення у вступній, описовій, мотивувальній, резолютивній частинах рішення назви Відповідача-2: з Приватного акціонерного товариства "Харківський кокосовий завод" на Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач-2 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, а справу направити на новий розгляд. Передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у випадку необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України у справах №6-1161цс15, №6-43цс13, №6-20цс11, №6-69цс11, №6-18цс11, №6-73цс12, №6-52цс13, №6-20цс11, №6-2662цс15, №6-100цс12.

В касаційній скарзі Відповідач-2 не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій з тих підстав, що договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО має бути визнаний недійсним з підстав недодержання Відповідачем-1 та Позивачем в момент його укладення вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, частини 5 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; ухвалою суду першої інстанції від 14.09.2017 у даній справі, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017, безпідставно повернуто без розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Аромасервіс" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО та відхилено клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №910/16007/17 за позовом ТОВ "Аромасервіс" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО; повернувши без розгляду заяву ТОВ "Аромасервіс" та не зупинивши розгляд даної справи до вирішення іншої справи №910/16007/17, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору № 28-В/12/66/ЮО, Господарський суд міста Києва передчасно прийняв рішення про стягнення кредитного боргу за кредитним договором № 28-В/12/66/ЮО; місцевий господарський суд не врахував, що кредитний договір суперечить законодавству та не скористався правом відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України в редакції до 15.12.2017, визнати недійсним кредитний договір; вимога Позивача про стягнення коштів з Відповідача-2 не підлягала задоволенню, оскільки порука Відповідача-2 припинилась в силу частини 1 статті 559 ЦК України. Суди не врахували, що договором № 9 від 20.01.2015 до кредитного договору, збільшено обсяг відповідальності Поручителя без його згоди, про що встановлено у рішенні Апеляційного суду Харківської області у справі №646/9179/16-ц. Апеляційний господарський суд при перегляді справи в апеляційному порядку не скористався правилами частини 4 статті 75 ГПК України в редакції після 15.12.2017 та не навів переконливих мотивів, з яких не взяв до уваги факти, встановлені рішенням у справі №646/9179/16-ц; мотивувальна частина рішення місцевого господарського суду викладена без зазначення висновків, вказаних у справах №6-1161цс15, №6-43цс13, №6-20цс11, №6-69цс11, №6-18цс11, №6-73цс12, №6-52цс13, №6-20цс11, №6-2662цс15, №6-100цс12 Верховного Суду України, щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди на це, чим порушено частини 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статтю - 111-28 ГПК України в редакції до 15.12.2017, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення; апеляційний господарський суд, розглянувши висновки Верховного Суду України у зазначених справах зазначив про неможливість їх застосування у зв'язку з відмінністю обставин справ, однак не мотивував належним чином в чому саме полягає відмінність на його думку; судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявному в матеріалах справи висновку науково-правової експертизи, проведеної Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, в якому зазначено, що порука Відповідача-2 за договором поруки від 04.02.2012 припинила свою дію на підставі частини 1 статті 559 ЦК України; місцевим господарським судом незаконно поновлено провадження у справі та передчасно прийнято оскаржуване рішення про стягнення коштів з Відповідача-2 до вирішення іншої справи № 922/5740/15, в якій предметом спору було визнання правовідносин поруки за договором поруки від 04.09.2012 припиненими, чим порушив частину 1 статті 79 ГПК України; судом апеляційної інстанції не враховано, що розпорядження КМ України, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, не встановлюють період проведення АТО, а тому в своїй постанові помилково послався на зупинення дії розпорядження КМ України № 1053-р від 30.10.2014 (1053-2014-р) ; як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, прийняли оскаржувані судові рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі та безпідставно відхили клопотання таких осіб про вступ їх у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у даній справі; апеляційний господарський суд незаконно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача-2, оскільки скаржник не оскаржував рішення в частині назви Відповідача-2;

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у цій справі без змін.

Відзив Позивача мотивований тим, що кредитний договір не визнаний судом недійсним, будь-які рішення, які набрали законної сили відсутні, а відтак, в силу статті 204 ЦК України є правомірним та дійсним; твердження позивача про передчасний розгляд справи до закінчення розгляду інших справ про визнання недійсним кредитного договору, є безпідставними, оскільки провадження у справі, предметом якого є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним; скаржником вибірково на свою користь трактуються висновки, викладені в постановах Верховного Суду України, які наведені в касаційній скарзі; твердження скаржника про незаконне поновлення провадження у даній справі до вирішення справи № 922/5740/15, є безпідставним, оскільки провадження у справі було зупинено більш як на 20 місяців, а тому враховуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Бангалорських принципів, судом враховано принцип "розумного строку" тривалості судового провадження; скаржник помилково стверджує, що судами прийнято рішення про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки предметом спору є стягнення коштів за договором про відкриття кредитної лінії, укладеним між Позивачем та Відповідачем-1 та договором поруки, укладеним між Позивачем та Відповідачем-1, а особи, які хотіли вступити у справу в якості третіх осіб, є майновими поручителями (заставодавцями) Відповідача-1 на підставі договору поруки та договорів застави цінних паперів.

Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у цій справі повністю.

Відзив Відповідача-1 мотивований тим, що місцевий господарський суд не врахував, що кредитний договір суперечить законодавству та не скористався правом, наданим пунктом 1 частини 1 статті 83 ГПК України та не визнав недійсним кредитний договір; суди не надали належну оцінку доводам Відповідача-2, що порука за договором поруки від 04.02.2012 припинилась в силу підстав, визначених частиною 1 статті 559 ЦК України; мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить висновків стосовно висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права про припинення поруки внаслідок зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього, а ні мотивів відступлення від таких правових позицій; місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі; апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови незаконно вийшов за межі вимог апеляційної скарги Відповідача-2 та замінив у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення місцевого господарського суду назву Відповідача-2, оскільки суд першої інстанції помилково зазначив невірну назву Відповідача-2, а апеляційний господарський суд з власної ініціативи замінив назву Відповідача-2 на правильну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем (Банк) та Відповідачем-1 (Позичальник) 04.09.2012 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом 4466000 доларів США на строк з 04.09.2012 з поступовим зменшенням по 01.09.2017, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його користування передбачені договором проценти.

Тип процентної ставки, який застосовується у цьому договорі - змінювана процентна ставка (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору останній день дії кредитної лінії - 01.09.2017.

Сплата Позичальником процентів за користування кредитом відповідно до умов пунктів 6.1, 6.3 договору передбачена щомісячно не пізніше 3-х робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Розмір процентної ставки відповідно до пункту 1.3.2 договору складає 11,75 % річних. У випадку порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується шляхом збільшення розміру змінюваної процентної ставки на 2 процентних пункта (пункт 6.6 договору).

Додатком № 1 до договору сторони передбачили порядок визначення процентної ставки по кредитному договору.

В подальшому, сторони вносили зміни у договір додатковими договорами про внесення змін до цього договору: №1 від 22.01.2013 та №2 від 27.03.2013 (щодо забезпечення виконання зобов'язання), №3 від 19.04.2013 (щодо гарантій), № 4 від 30.12.2013 (щодо ліміту кредитної лінії), № 5 від 24.01.2014 (щодо забезпечення виконання зобов'язання), № 6 від 14.05.2014 (щодо ліміту кредитної лінії), № 7 від 30.09.2014 (щодо ліміту кредитної лінії та порядку і строку сплати процентів за користуванні кредитом), №8 від 13.11.2014 (щодо незастосування до Позичальника в період з 01.01.2014 по 30.11.2014 штрафних санкцій за непроведення 90% виручки від реалізації товарів/послуг через рахунки, відкриті у Банку за період з 01.07.2014 по 30.09.2014), № 9 від 20.01.2015 (внесення змін до додатку № 1 до договору "Порядок визначення розміру процентної ставки" та пункт 6.3 договору щодо порядку та строку сплати відсотків).

Строк дії договору відповідно до пункту 11.3 договору встановлений з дня його підписання сторонами і до повного виконання Позичальником зобов'язань за договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що належне виконання Позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується порукою Відповідача-2 на повний розмір зобов'язань Позичальника за цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 28-В/12/66/ЮО, між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем-2 (Поручитель) 04.09.2012 укладено договір поруки.

Підпунктом 2.1.1.1 договору поруки (в редакції договору про внесення змін №2), як встановлено судом апеляційної інстанції, визначено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором включає зобов'язання, які були невиконані Боржником (Відповідач-1) та які передбачені в т.ч. основним договором-1 (яким в силу положень п. 1 договору поруки є договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012), з урахуванням всіх змін і доповнень до нього, в т.ч. з урахуванням договору про внесення змін №1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, №3 від 19.04.2013, №4 від 30.12.2013, №5 від 24.01.2014, №6 від 14.05.2014, зокрема, але не обмежуючись: - зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 за основним договором-1 з граничним лімітом кредитування в сумі 4466000,00 доларів США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/ються в основному договорі-1, а у випадках передбачених законодавством України та/або основним договором-1 та/або цим договором - достроково; зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в статті 6 основного договору-1, а у випадках передбачених законодавством України та/або основним договором-1 та/або цим договором, до настання строків, зазначених у пункті 6 основного договору-1 - сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом за основним договором-1, які розраховуються за наступною формулою: R=LIBOR 6M+M. При цьому на момент укладання основного договору-1 розмір процентної ставки 11,75% за користування кредитом в доларах США та може змінюватись в подальшому в порядку і в строки, передбачені Основним договором-1, (з використанням зазначеної вище формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в основному договорі-1 та який складає 20 % річних. В зв'язку з цим сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та і порядку, зазначеному в пункті 1.3, пункті 6.6 основного договору-1 та в додатку №1 до основного договору-1, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою Поручителем.

За змістом п. 4.1 договору поруки, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник. Поручитель та Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачем за кредитним договором перераховано Відповідачу за період з 04.09.2012 по 15.02.2016 грошові кошти на загальну суму 4445544,67 долари США. Позивач повідомляв Відповідача-1 про збільшення відсоткової ставки на 2 % за кредитним договором з 01.01.2015 до 31.03.2015 у зв'язку з порушенням Позичальником умов договору.

Господарські суди з'ясували, що Позивач повідомляв Відповідача-2 про наявність у Відповідача-1 простроченої заборгованості за кредитним договором № 28-В/12/66/ЮО. В подальшому Позивач надіслав Відповідачам повідомлення-вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, однак зазначені листи залишені Відповідачами без належного реагування.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на доведення матеріалами справи належного виконання Позивачем та неналежного виконання Відповідачем-1 умов кредитного договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення солідарно з Відповідачів боргу за кредитом в сумі 3370554,00 доларів США.

Щодо нарахованої Позивачем до стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за загальний період з жовтня 2014 року по лютий 2016 рік, то суди, пославшись на норми частини 1 статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 01.12.2015 (1275-2015-р) , дійшли висновку про відмову у цій частині позову, оскільки Відповідач-1 проводив свою господарську діяльність в місті Донецьк, яке віднесене до переліку пунктів, в яких проводиться антитерористична операція, а тому нарахування заявленої Позивачем до стягнення пені є незаконним.

При цьому, апеляційний господарський суд з'ясував, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, який наведено у додатку до цього розпорядження і у якому зазначено м. Донецьк. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 (1079-2014-р) дію розпорядження № 1053-р (1053-2014-р) зупинено. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.02.2015 (1275-2015-р) місто Донецьк віднесене до переліку населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. У зв'язку з прийняттям цього розпорядження, втратило чинність розпорядження № 1053-р.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що у серпні - вересні 2015 року дію розпорядження № 1053-р (1053-2014-р) було зупинено, що свідчить про відсутність переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, а тому направлення Позивачем сплачених Відповідачем-1 відсотків в рахунок погашення неустойки не суперечить пункту 9.4 кредитного договору щодо черговості погашення вимог.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 (405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 (405/2014) , у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Таким чином, саме Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) встановлено врегулювання часового проміжку початку та закінчення періоду проведення антитерористичної операції та конкретизовано документи, які визначають цей період. При цьому, Кабінету Міністрів України доручено затвердити лише перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, а тому зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України не може скасовувати сам період проведення антитерористичної операції.

Як досліджено судом апеляційної інстанції, пунктом 9.4 кредитного договору визначено, що кошти, які надійшли в рахунок погашення заборгованості за договором, в тому числі списані в договірному порядку з рахунків Позичальника або третіх осіб, а також перераховані третіми особами, направляються в наступній черговості на, зокрема, погашення пені за прострочення сплати процентів (які нараховані та не сплачені Банку); погашення пені за прострочення повернення кредиту.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку про те, що направлення Позивачем сплачених Відповідачем-1 відсотків за період серпень-вересень 2015 року в рахунок погашення неустойки не суперечить пункту 9.4 кредитного договору щодо черговості погашення вимог, оскільки і на зазначений період розповсюджувалась дія вказаного Закону, а тому у Позивача не виникло право зарахувати сплачені Відповідачем-1 відсотки в рахунок погашення неустойки.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з Відповідачів 241359,86 доларів США процентів за користування кредитом. Судам слід було дослідити та встановити наявність чи відсутність підстав для нарахування пені за період серпень-вересень 2015 року та на скільки зарахування відсотків в рахунок погашення неустойки відповідно до пункту 9.4 кредитного договору, впливає на підстави та розмір заборгованості Відповідачів в частині процентів за користування кредитом.

Колегія суддів звертає увагу, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач-1 у своєму відзиві (т.с. 3, а.с. 60-69) зазначав про незаконність, на його думку, нарахування відсотків за серпень 2015 року, посилаючись на те, що ним за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 сплачено відсотки за користування кредитними коштами на суму 75321,02 доларів США, тоді як за даними Позивача, останнім нараховано відсотки за вказаний період лише на 39908,18 доларів США, з яких Відповідачем, за даними Позивача, сплачено 30232,71 доларів США, а тому Відповідач-1 вважає, що таке нарахування не відповідає дійсності. На підтвердження сплати відповідних сум за відповідний період, Відповідачем-1 до відзиву надано копію виписки по особових рахунках Відповідача-1 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 (т.с. 3, а.с. 85-88). Проте, місцевим господарським судом не відображено своєї правової позиції щодо зазначеного та не надано відповідної оцінки даним обставинам. Про зазначені обставини наголошував Відповідач-2 у своїй апеляційній скарзі, однак, апеляційний господарський суд при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на наведене увагу не звернув та не перевірив доводів як Відповідача-1, так і Відповідача-2.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з Відповідачів 241359,86 доларів США процентів за користування кредитом не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог про стягнення солідарно з Відповідачів 241359,86 доларів США процентів за користування кредитом. Під час нового розгляду справи у зазначеній частині господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на необхідність визнання недійсним договору кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО з підстав недодержання Відповідачем-1 та Позивачем в момент його укладення вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, частини 5 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", слід зазначити, що Відповідач-2 не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.

Стосовно повернення судом першої інстанції без розгляду позовної заяви ТОВ "Аромасервіс" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО, то зазначене питання було предметом окремого касаційного оскарження і вирішено постановою Верховного Суду від 29.03.2018.

Посилання Відповідача-2 на безпідставне відхилення клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/16007/17 за позовом ТОВ "Аромасервіс" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО та необґрунтоване поновлення провадження у справі № 922/5740/15, в якій предметом спору було визнання правовідносин поруки за договором поруки від 04.09.2012 припиненими, колегією суддів відхиляться, оскільки порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Твердження Відповідача-2 в касаційній скарзі, що місцевий господарський суд не врахував, що кредитний договір суперечить законодавству та не скористався правом відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК в редакції до 15.12.2017, визнати недійсним кредитний договір, відхиляються як безпідставні, оскільки статтею 83 ГПК визначено право суду, а не обов'язок визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір повністю чи у певній частині.

Доводи скаржника про безпідставне відхилення судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, які, на думку скаржника, є обов'язковими при вирішенні спору у даній справі (постанови у справах №6-1161цс15, №6-43цс13, №6-20цс11, №6-69цс11, №6-18цс11, №6-73цс12, №6-52цс13, №6-20цс11, №6-2662цс15, №6-100цс12), колегією суддів відхиляються, оскільки правовідносини у даній справі та справах, зазначених скаржником не є подібними, а також відрізняються підставами позовів, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами справи.

При цьому, колегія судів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що порука припинилась в силу частини 1 статті 559 ЦК України. Судами встановлено, що пунктом 2.1.1.1 договору поруки (в редакції договору про внесення змін №2) визначено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах і порядку, зазначеному в пункті 1.3, пункті 6.6 основного договору-1 та в додатку №1 до основного договору-1, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою Поручителем. Слід зауважити, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки.

Колегією суддів відхиляється посилання Відповідача-2 про обов'язковість врахування при вирішенні даного спору висновків, викладених у іншій справі №646/9179/16-ц Апеляційного суду Харківської області, оскільки в межах розгляду зазначеної справи предметом розгляду був інший договір поруки, укладений з фізичною особою ОСОБА_13, в якому зобов'язання поручителя були іншими, ніж зобов'язання поручителя в межах даної справи.

Стосовно ненадання судами попередніх інстанцій оцінки наявному в матеріалах справи висновку науково-правової експертизи, проведеної Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, слід зазначити, що даний висновок не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов'язковим при здійснені оцінки доказів у справі.

Щодо доводів касаційної скарги, що як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, прийняли оскаржувані судові рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі та безпідставно відхили клопотання таких осіб про вступ їх у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у даній справі, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено прийняття судами рішень про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. При відхиленні клопотань про вступ інших юридичних осіб у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у даній справі, судами було вмотивовано таке рішення з дотриманням вимог процесуального права.

Посилання Відповідача-2, що апеляційний господарський суд незаконно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача-2 та за власною ініціативою замінив по тексту рішення суду першої інстанції помилково невірно зазначену назву Відповідача-2 з Приватного акціонерного товариства "Харківський кокосовий завод" на Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", колегія суддів відхиляє, оскільки, в даному випадку, мала місце технічна помилка, яку суд апеляційної інстанції мотивовано усунув.

Доводи відзиву Відповідача-1 на касаційну скаргу, які повністю є тотожними доводам касаційної скарги Відповідача-2, колегія суддів відхиляє з мотивів, наведених вище.

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 332 ГПК України, суд

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/24880/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" 241359,86 доларів США процентів за користування кредитом та в цій частині справу №910/24880/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/24880/15 залишити без змін.

4. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/24880/15 в частині стягнення солідарно з відповідачів 3370554,00 доларів США заборгованості за кредитом.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.