Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Фонд державного майна України

представник позивача - Левадний Р.С.

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма"

представник відповідача - Шкаровський Д.О.; Ващенко В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Жук Г.А. - головуючого, Мальченко А.О., Дикунської С.Я. від 06 грудня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Борисенко І.І. від 20 липня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу прибудову спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Дніпромісто", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (далі - спірне майно).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2001, укладеного між останнім та ТОВ "Аграрно-виробнича комерційна фірма "Гуд Мен Ко", яке у свою чергу придбало це майно у позивача за договором купівлі-продажу від 11.05.1995 № КП-372. Одночасно внаслідок укладення договору від 06.07.2001 відповідач став правонаступником ТОВ "Аграрно-виробнича комерційна фірма "Гуд Мен Ко" у правовідносинах з Фондом державного майна України по договору купівлі-продажу від 11.05.1995 № КП-372.

3. Проте сказані договори купівлі-продажу були розірвані за постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у справі № 910/32399/15 у зв'язку з невиконанням покупцем - ТОВ "Оптіма" своїх договірних зобов'язань щодо обсягів капіталовкладень. Отже, внаслідок припинення відповідних договірних правовідносин спірне майно підлягає примусовому поверненню у державну власність на підставі статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна України" та статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2017 року, у позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовані тим, що предметом позову є вимога про повернення прибудови спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Дніпромісто" за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, що була придбана відповідачем за розірваним договором купівлі-продажу від 11.05.1995 № КП-372. Проте вказане майно було знищено шляхом знесення ще у 2004 році, тобто на момент звернення з позовом такого майна вже не існує. Обставина знищення спірного майна була також встановлена і судовими рішеннями у справі № 38/284 між тими ж сторонами.

6. При цьому умовами договору від 11.05.1995 № КП-372 (зі змінами та доповненнями) на відповідача було покладено обов'язок будівництва на базі придбаного об'єкта в термін до 31.12.2015 багатофункціонального офісного центру згідно зі встановленим графіком капіталовкладень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. У силу імперативних приписів статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна України" спірне майно, яке було предметом продажу за розірваним у судовому порядку договором від 11.05.1995 № КП-372, навіть за умови його пошкодження або демонтажу підлягає безумовному поверненню у державну власність.

9. Шляхом внесення змін до вказаного договору сторонами погоджено здійснення перепрофілювання спірного об'єкта та покладено на відповідача обов'язок будівництва багатофункціонального офісного центра, проте сам об'єкт залишився незмінним.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, Фонд державного майна України заявив вимогу про повернення йому прибудови спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Дніпромісто", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

11. У той же час, на підставі належних та допустимих доказів, судами встановлено той факт, що предмет позову - прибудова спортивно-оздоровчого комплексу Інституту "Дніпромісто" є знесеною. Факт знесення також підтверджується обставинами, встановленими судами під час розгляду справи № 38/284 між тими ж сторонами.

12. Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

13. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

14. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (роз'яснення, які містяться у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) ).

15. Отже, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

16. Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

17. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

18. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги стосувались саме повернення прибудови спортивно-оздоровчого комплексу Інституту "Дніпромісто", то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про неможливість повернення такої прибудови Фонду державного майна України, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову.

19. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що суди надали вірну правову оцінку заяві про уточнення позовних вимог, в яких Фонд державного майна України заявляв вже вимогу про повернення об'єкту незавершеного будівництва - багатофункціонального офісного центру, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

20. Згідно зі ст. 22 ГПК України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) позивач у справі до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не передбачає подачу таких заяв як "уточнення позовних вимог", а тому враховуючи, що у позовній заяві Фонд державного майна України просив повернути прибудову спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Дніпромісто", а у заяві про уточнення - об'єкт незавершеного будівництва - багатофункціонального офісного центру, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, то слід вважати, що заява позивача про уточнення вимог за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, яка може подаватись позивачем лише до початку розгляду спору по суті. Натомість, судами було вірно встановлено, що така заява була подана позивачем вже після початку розгляду справи по суті, що унеможливило її прийняття та розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2017 року у справі № 910/2337/17 залишити без змін.