У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення 3 857 026,32 грн, у тому числі: 1 857 568,39 - основний борг, 162 613,36 - 3 % річних, 1 836 844,57 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) (з доповненнями і змінами) між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Управлінням (замовник) 16.01.2012 укладено договір № 1, за умовами якого позивач здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області", а замовник зобов'язується здійснити добудову цього об'єкта, передати його як цілісний об'єкт у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, ввести його в експлуатацію, а також повернути грошові кошти, отримані від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на здійснення добудови об'єкта.

Позивач зазначає, що фінансування об'єкта відбулося у повному обсязі у 2012 році, цей об'єкт побудовано та введено в експлуатацію також у 2012 році. Проте, у порушення пункту 2.3.13 вказаного договору відповідач не повернув ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 1 857 568,39 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014. Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Управління проти позову заперечувало, посилаючись на те, що укладення договору між сторонами з передбаченими у пункті 2.3.13 зобов'язаннями відповідача відбулося за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на відповідні цілі, що суперечить статтям 22, 23 Бюджетного кодексу України та унеможливлює виконання цих зобов'язань відповідачем як бюджетною установою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2017 до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство фінансів України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017, у задоволенні позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що на момент укладення між сторонами у справі договору відповідачу не було надано відповідних бюджетних призначень на виконання зобов'язань, передбачених пунктом 2.3.13 цього договору, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (1001-2009-р) механізму повернення замовниками будівництва коштів ПАТ "НАК "Нафтогаз України" погоджено не було, тому Управління в порядку, визначеному бюджетним законодавством, не набуло статусу розпорядника бюджетних коштів у спірних правовідносинах, умови договору в частині зобов'язань відповідача по поверненню коштів позивачу не відповідають вимогам закону та не породжують правових наслідків для сторін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує зокрема тим, що:

- судами неправильно застосовано при вирішенні спору норми матеріального права, оскільки між сторонами у справі виникли майнові відносини на підставі договору, який породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, тому застосування бюджетного законодавства до зобов'язальних відносин юридично рівних учасників є хибним;

- відсутність у відповідача необхідних коштів, або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, або з перевищенням повноважень не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором;

- судами не з'ясовано, чи є відсутність бюджетних асигнувань підставою для припинення зобов'язань відповідно до положень ЦК (435-15) та звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання;

- суди залишили поза увагою те, що саме Управління як замовник було зобов'язане вчинити всі дії для повернення коштів позивачу. Проте, відповідач проявив бездіяльність та не вчинив дій, спрямованих на отримання бюджетних асигнувань для виконання зобов'язань за договором.

У відзиві на касаційну скаргу Управління зазначило, що судові рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх фактичних обставин справи та наданням відповідної правової оцінки всім доказам, тому підстав для їх скасування немає. Зокрема, відповідач послався на те, що виконання ним обов'язку по поверненню коштів позивачу можливо виключно за наявності цільових бюджетних асигнувань, які до теперішнього часу законами про Державний бюджет України на відповідні роки передбачено не було.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у запереченні на відзив Управління на касаційну скаргу послалося на помилковість доводів відповідача, а також на підтвердження своїх аргументів надало копію постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 908/489/17 за позовом сільської ради до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору (аналогічний договору, виконання зобов'язань за яким є предметом позову у справі, яка розглядається), у якій наведено висновок про те, що оспорюваний договір не суперечить вимогам бюджетного законодавства, а відсутність бюджетних асигнувань на виконання зобов'язань, які позивач прийняв за цим договором, не є підставою для визнання його недійсним.

Відзив Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в інтересах Кабінету Міністрів України залишається судом касаційної інстанції без розгляду, оскільки зазначений процесуальний документ відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) не підписано уповноваженим представником.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направило Верховному Суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника у щорічному практичному семінарі у Європейському суді з прав людини і неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 11.04.2018.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Управління, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство фінансів України в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Кабінету Міністрів України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 16.01.2012 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) , між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Управлінням (замовник) укладено договір № 1, за умовами якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідно до розпорядження та умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління ПАТ "НАК "Нафтогаз України" "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області", а Управління як замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його як цілісного об'єкта у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації і введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від позивача на добудову об'єкта.

Відповідно до умов цього договору:

- до обов'язків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" віднесено, зокрема, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно до Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечить діючому законодавству України (підпункт 2.1.1 пункту 2.1); після завершення робіт по добудові об'єкта в установленому порядку оформити акти звірки взаємних розрахунків із замовником (підпункт 2.1.2 пункту 2.1);

- замовник зобов'язався забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, у тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджувальних документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення об'єкта в експлуатацію і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта згідно з діючим законодавством України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3);

- після завершення робіт по добудові об'єкта замовник зобов'язався в обов'язковому порядку забезпечити передачу його як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати виконання Нафтогазом зобов'язань за цим договором щодо фінансування добудови об'єкта (підпункт 2.3.12 пункту 2.3);

- протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об'єкта замовник зобов'язався повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3); у місячний термін після звершення робіт по добудові в установленому порядку оформити відповідні акти звірки взаємних розрахунків, з підтвердженням суми заборгованості замовника перед Нафтогазом (підпункт 2.3.14 пункту 2.3); замовник зобов'язався надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника копію акта приймання-передачі об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об'єкта до державної форми власності до експлуатації (підпункт 2.3.15 пункту 2.3);

- загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 1 893 999,00 грн (пункт 3.1);

- сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України (пункт 4.1);

- Нафтогаз не несе відповідальності за нефінансування добудови об'єкта (пункт 4.4); замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (пункт 4.5); замовник не несе відповідальності перед Нафтогазом за невиконання пункту 4.3 (пеня та штраф) у разі відсутності субвенцій з Державного бюджету (пункт 4.7);

- цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором (пункт 7.1).

Сторонами погоджено графік фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1 до договору), згідно з яким обсяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу, необхідний для введення об'єкта в експлуатацію, становить 1 893 999,00 грн, у тому числі І квартал - 1 893 999,00 грн; строк введення об'єкта в експлуатацію - 2012 рік.

На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перерахувало Управлінню на фінансування будівництва об'єкта газопостачання 1 893 999,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку, а також платіжним дорученням від 27.06.2012 № 5570.

24.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за № МК 14312199048 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 23.01.2013 та авізо № 3 Управління передало об'єкт основному балансоутримувачу ПАТ "Миколаївгаз"; цей об'єкт обліковується в Єдиному реєстрі державної власності як державне майно; суб'єкт управління майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Управління 25.01.2013 і 15.08.2013 повернуло ПАТ "НАК "Нафтогаз України" невикористані за договором кошти на загальну суму 36 430,61 грн.

Згідно з підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 станом на 30.09.2014 заборгованість Управління перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором склала 1 857 568,30 грн.

За встановлених судами обставин договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови, введення в експлуатацію та передачі об'єкта у державну власність виконано сторонами в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням Управлінням як замовником зобов'язань за договором у частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта газопостачання, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Управління суми основного боргу, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку статті 625 ЦК.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень на виконання Управлінням зобов'язань за договором по поверненню коштів позивачу, такі умови договору не відповідають вимогам закону та не породжують правових наслідків для сторін.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору Управління як замовник прийняло на себе зобов'язання протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування ПАТ "НАК "Нафтогаз України" добудови об'єкта повернути останньому отриману для таких цілей суму грошових коштів (підпункт 2.3.13 пункту 2.3). Разом із тим такий обов'язок відповідача умовами договору не поставлено в залежність від наявності бюджетних призначень, відповідних положень не містить і розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (1001-2009-р) на виконання якого було укладено зазначений договір При цьому сторони узгодили, що саме замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (пункт 4.5).

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 ЦК породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримати грошові кошти, перераховані ним на будівництво об'єкта, та обов'язок Управління як замовника їх повернути. При цьому за змістом статей 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на ту обставину, що взяття бюджетною установою зобов'язання без встановлених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного кодексу України (2456-17) , а тому виключає настання будь-яких наслідків за невиконання стороною таких зобов'язань є безпідставним і таким, що не узгоджуються з характером спірних правовідносин сторін, умовами договору і наведеними вище вимогами чинного законодавства, оскільки судами помилково ототожнено поняття "бюджетне зобов'язання" (пункт 7 статті 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобов'язання" (частина 1 статті 173 ГК).

Згідно з приписами статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Зокрема, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

За змістом статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди першої та апеляційної інстанцій, у свою чергу, не врахувавши наведених приписів чинного законодавства дійшов помилкового висновку про те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, є підставою для звільнення Управління від виконання зобов'язання за договором, а, відповідно, і від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з наведеним постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Разом із тим відповідно до вимог статті 301 ГПК суд касаційної інстанції розглядає справи за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу щодо меж розгляду справи, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Оскільки розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, а також період, за який заявлено стягнення, не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості з'ясувати здійснення правильності такого розрахунку грошових вимог, то справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК.