Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мир" (далі - СТОВ "Мир", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна", відповідач) про визнання виконавчого напису, вчиненого 14.03.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 177 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нотаріусом не було взято до уваги, що протягом дії договору про фінансовий лізинг № 00011334 від 25.08.2015р. жодних вимог від ТОВ "Порше Лізинг Україна" про погашення заборгованості, в тому числі повідомлення про відмову від договору, на адресу позивача на надходило.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2017р. у справі № 910/8005/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що 14.04.2016р. позивачем сплачено лізинговий платіж на суму 24 403,45 грн. Наступний платіж було здійснено позивачем лише 20.07.2016р. Тобто, позивачем було порушено графік покриття витрат та виплати лізингових платежів в частині своєчасної оплати лізингових платежів, а саме вчасно не оплачено лізингові платежі за травень, червень і липень 2016 року.

Суд посилається на норми п.п. 8.3.2, 12.6.1. договору, відповідно до яких, якщо лізиргоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, лізингодавець має право на розірвання договору та право на повернення об'єкта лізингу, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому ЗУ "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Крім того, суд зазначає, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

СТОВ "Мир", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. у справі №910/8005/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Позивач наголошує на тому, що рахунки-фактури, які направлені позивачеві оплачені останнім 20 та 29 липня 2016р.

Крім того, позивач зазначає, що він продовжує сплачували рахунки-фактури, які направляються відповідачем на виконання договору фінансового лізингу.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач вказує на те, що позивач припинивши сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу повинен був усвідомлювати настання відповідних наслідків.

Позивачем отримано вимогу відповідача щодо наявності заборгованості, відмови від договору фінансового лізингу та сплати лізингових платежів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, відповідач зазначає, що нотаріусу були надані всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

25 серпня 2015р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та СТОВ "Мир" (лізингоодержувач) укладений договір про фінансовий лізинг № 00011334 (далі -Договір), предметом якого є автомобіль VW Passat Highline 1.8 TSI ВМТ.

Згідно з умовами Договору вартість об'єкта лізінгу складає 45 639,04 дол. США, що на час укладання договору становить 1 012 000,07 грн.; авансовий платіж становить еквівалент 13 691, 71 дол. США; обсяг фінансування - еквівалент 31 947, 33 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; лізинговий платіж - еквівалент 943, 53 дол. США; адміністративний платіж - еквівалент 684, 59 дол. США.

Відповідно до п. 4.1 Додатку до договору (Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу) ТОВ Порше Лізинг Україна зберігає за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з п. 6.1 Договору для експлуатації об'єкта лізингу позивач щомісяця здійснюватиме на користь відповідача платежі відповідно до Графіка покриття виплат та виплат лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього Договору та інших положень контракту.

П. 6.3 Договору сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь лізингоодержувача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу.

П. 8.3.2 Договору передбачено, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати договір/відмовитись від договору і витребувати об'єкт лізингу від позивача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.6.1. Договору, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку розірвати договір/відмовитись від договору та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо позивач не сплатив 1(один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Згідно з п. 12.9. Договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до п. 12 договору, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна" впродовж 10 робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предмет лізингу передано позивачеві відповідно до акта прийому-передачі від 01.09.2015р.

У зв'язку з порушенням СТОВ "Мир" строків сплати лізингових платежів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" направило 20.07.2016р. СТОВ "Мир" вимогу № 00011334 від 18.07.2016р. разом з рахунками-фактурами від 06.05.2016р., 03.06.2016р., 06.06.2016р., 16.06.2016р., 05.07.2016р., 05.07.2016р., 18.07.2016р. про оплату заборгованості за договором у розмірі 72 862,09 грн., повернення об'єкта лізингу та про відмову від договору фінансового лізингу №00011334 від 25.08.2015р. на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.п. 8.3.2, 12.6.1, 12.9 договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав дану вимогу, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за №0430600752671.

14 березня 2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець Оксаною Сергіївною, на підставі заяви відповідача, вчинено виконавчий напис, що зареєстрований під № 177 про повернення лізингоодержувачем (сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мир") на користь лізингодавця (товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна") об'єкта фінансового лізингу транспортний засіб: марки - VOLKSVAGEN, модель - PASSAT 1,8, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZ3CZFE475594, рік виробництва - 2015, колір - коричневий, державний номер - АА 1007 ОН, вартістю 730 774, 90 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00011334, укладеного 25 серпня 2015 року, за невиплачену в період з 16 травня 2016 року по 18 липня 2016 року заборгованість, станом на 18 липня 2016 року у розмірі: 70 741,75 грн., - несплачені орендні платежі, 2 120,34 грн. - штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів. Разом становить 72 862,09 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

П. 6.1 Договору передбачено, що для експлуатації об'єкта лізингу позивач щомісяця здійснюватиме на користь відповідача платежі відповідно до Графіка покриття виплат та виплат лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього Договору та інших положень контракту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.04.2016 р. позивачем сплачено лізинговий платіж на суму 24 403,45 грн. Наступний платіж було здійснено позивачем 20.07.2016 р., тобто позивачем вчасно не оплачено лізингові платежі за травень, червень і липень 2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно з п.п. 8.3.2, 12.6.1 Договору, якщо позивач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, відповідач має право розірвати договір/відмовитись від договору і витребувати об'єкт лізингу від позивача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

П. 12.13 Договору сторони погодили, що у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, договір вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення лізингодавця на адресу лізингоодержувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що лізингодавець враховуючи наявність прострочення здійснення лізингових платежів більш ніж на 30 днів, скористався своїм правом, наданим йому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 8.3.2, 12.6.1 Договору, відмовився від договору фінансового лізингу, та у вимозі № 00011334 від 18.07.2016р. просив лізингоодержувача сплатити суму простроченої заборгованості за договором та повернення предмета лізингу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом Україні "Про нотаріат" (3425-12) . Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.п. 3.1, 3.5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (z0282-12) , нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (1172-99-п) .

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. (1172-99-п) , для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 8 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15.

Прострочення сплати лізингових платежів за договором мало місце за період з 15.05.2016р. по 18.07.2016р., що надало право лізингодавцю вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу. Відповідний обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавцю виник у силу ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Договору.

З урахуванням наведеного, не можуть братися до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє доводи позивача про те, що направлені на адресу позивача рахунки-фактури від 06.05.2016 р., 03.06.2016 р., 06.06.2016 р, 16.06.2016 р., 05.07.2016 р., 18.07.2016 р. вже містили відмітку про несплату платежів, оскільки як встановлено судами, позивачем вчасно не оплачено лізингові платежі за травень, червень і липень 2016 р., так як відповідно до графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів, платежі за вказані місяці повинні бути сплачені до 15.05.2016, 15.06.2016 р., 15.07.2016 р. відповідно.

Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє доводи позивача про те, що відповідач продовжує отримувати платежі після направлення повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази фактичної передачі лізингоодержувачем предмета лізингу. Вказане не є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до п. 6.18 Договору сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє доводи позивача, щодо різних дат на повідомленні про вручення поштового відправлення № 0430600752671 та описі вкладення, оскільки на повідомленні про вручення поштового відправлення № 0430600752671 та описі наявний штемпель поштової установи з датою 20.07.2016 р.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.