Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017

(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Тищенко А.І., Тарасенко К.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017

(суддя Ковтун С.А.)

у справі № 910/8490/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 4784,26 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення заборгованості за договором оренди № 19/508 від 01.03.2007 у сумі 4 784,26 грн, з яких: 2 174,56 грн основного боргу, 254,39 грн пені, 195,89 грн 3% річних та 2159,42 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, у зв'язку з чим станом на 07.04.2017 відповідач має непогашену заборгованість у розмірі 2174,56 грн за січень 2009 року.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 залишено без змін.

2.3. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.03.2007 між Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (орендар) укладено договір оренди №19/508, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування ділянку даху будівлі.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата перераховується орендарем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач не сплатив 2174,56 грн. за січень 2009 року. Станом на день розгляду справи судами попередніх інстанцій борг у розмірі 2174,56 грн не погашено.

Суд першої інстанції зазначив, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 174,56 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Водночас, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

2.4. Суди дослідили, що за умовами Договору відповідач повинен був сплатити за оренду до 10.02.2009. Отже, позивач про порушення свого права дізнався 11.02.2009.

2.5. Таким чином, суди дійшли висновку, що оскільки позивач подав позовну заяву до суду 22.05.2017, він пропустив строки позовної давності за вимогою про стягнення боргу в сумі 2174,56 грн. Заяви про поновлення строку позивач не подав.

Отже, врахувавши приписи статей 256, 257, 258, 266 та 267 Цивільного кодексу України, суди відмовили позивачу у задоволенні позову з огляду на сплив позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі №910/8490/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. В обґрунтування таких вимог скаржник зазначає, що відповідно до п.5.11 Договору орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час користування Орендованим майном до моменту повернення його за актом приймання-передачі. У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за Договором в частині оплати орендної плати за січень 2009 року, позивач стверджує, що правомірно нарахував відповідні штрафні санкції.

3.3. Скаржник наполягає на тому, що пропуск строку позовної давності на суму основного боргу жодним чином не впливає на право підприємства застосувати заходи виконання зобов'язань, а клопотання відповідача стосувалось лише строку позовної давності щодо основного боргу.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Відповідач зазначає, що судові рішення у справі ухвалені на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи із вірним застосуванням норм статей 257, 266, 267 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) ( п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

4.3. Враховуючи встановлені судами обставини справи, про що зазначено у пунктах 2.3-2.5 цієї постанови, суд касаційної інстанції вважає правильним та вмотивованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихіпром" про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача за січень 2009 року, у зв'язку зі спливом позовної давності.

4.4. Протилежні доводи скаржника (п.3.3 постанови) є необґрунтованими та такими, що здійснені внаслідок власного помилкового тлумачення зазначених вище статей 266, 267 Цивільного кодексу України.

4.5. Верховний Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, що є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, 51)).

4.6. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 - без змін.

6. Судові витрати.

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/8490/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.