Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №923/2037/15, а рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 у справи № 923/2037/15 залишено без змін.

Господарським судом Херсонської області видано наказ від 26.09.2017 на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016, яке набрало законної сили 05.09.2017.

02.10.2017 Агрофірма звернулася до господарського суду Херсонської області із заявою про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої просила суд відстрочити виконання рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 у справі № 923/2037/15 до 30.06.2018. Заява мотивована скрутним матеріальним становищем Агрофірми та тим, що державна політика спрямована на підтримку сільськогосподарського виробника та забезпечення сприятливих умов для їх функціонування і розвитку, а заявник є підприємством, що спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської продукції. Агрофірма також наголошувала на тому, що відстрочення виконання рішення суду, з урахуванням всіх негативних об'єктивно існуючих факторів із заборгованості, сезонності роботи підприємства, наявності великого штату працівників для Агрофірми як сільськогосподарського виробника забезпечить нормальну господарську діяльність та відверне загрозу банкрутства.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017: заяву Агрофірми про відстрочку виконання рішення задоволено; відстрочено виконання рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 до 30.06.2018.

Судові рішення обґрунтовано тим, що заявник відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ; у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) обґрунтував обставини та надав належні докази, які вказують на реальне існування підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Підприємство просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на: прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права; на те, що Агрофірма не навела обґрунтованих підстав для відстрочення виконання рішення суду та не надала належних доказів щодо реального стану її заборгованості за низкою договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, а надала лише фрагментарні відомості про них; те, що суд апеляційної інстанції прийняв додаткові документи від Агрофірми без обґрунтування будь-яких поважних причин ненадання цих документів у суді першої інстанції; те, що ухвала господарського суду Херсонської області від 11.10.2017 прийнята необ'єктивним та упередженим суддею.

У відзиві на касаційну скаргу Агрофірма просить оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, просить Суд врахувати винятковість обставин в яких знаходиться Агрофірма та вплив рішення суду з даного питання на чисельну кількість її робітників та розглянути касаційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд касаційної інстанції врахувавши, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи не знаходить підстав для розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з викликом учасників справи, а розглядає касаційну скаргу Підприємства без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України. З даних підстав суд відмовляє у задоволенні викладеного у відзиві клопотання Агрофірми про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду Агрофірма посилалася на те, що:

- кількість працівників Агрофірми сягає 840 осіб постійних працівників та ще 660 осіб, які працюють сезонно, оплата праці яких, згідно із статтею 15 Закону України "Про оплату праці", здійснюється в першочерговому порядку;

- скрутним фінансовим становищем у зв'язку з настання протягом 4 кварталу 2017 року строку оплати за авальованими банком ПАТ "ПУМБ" векселями згідно з умовами генерального договору про авалювання векселів від 29.05.2015 №ВО-ОДЕ-63 та кредитами;

- Агрофірма є сільськогосподарським виробником із сезонною системою роботи, що особливо охороняється державною політикою, яка спрямована на підтримку сільськогосподарського виробника та забезпечення сприятливих умов для їх функціонування та розвитку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скрутний фінансовий стан заявника, особливий статус сільськогосподарського виробника, сезонність роботи підприємства та забезпечення заробітною платою чисельного штату робітників, за змістом статті 121 ГПК України, є підставами для відстрочення виконання рішення.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства із здійсненою судами попередніх інстанцій відстрочкою виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, як щодо фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суди попередніх інстанції з огляду на зазначені законодавчі приписи та дослідивши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, які свідчать про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення, правомірно відстрочили виконання рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016.

Посилання скаржника на те, що "відповідач надав фрагментарні відомості про, нібито, наявні борги, і суди задовольнилися цими відомостями, не надавши оцінки факту відсутності комплексного аналізу фінансового стану підприємства зі сторони Відповідача", спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, зокрема, що Агрофірма є комунальним підприємством, що вона спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської продукції, має численних працівників, контрагентів та відповідні зобов'язання перед ними. Кількість працівників Агрофірми більше 1500 осіб, з яких 840 осіб - постійні працівники та 660 осіб працюють сезонно. Агрофірма забезпечує наповнення бюджету шляхом оплати єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У зв'язку із значними витратами підприємства для забезпечення врожаю наступного 2018 року відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2017 року чистий збиток підприємства складає 1040 тис. грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.10.2016 №17 НХ 008 ХЕКА, укладеного Агрофірмою та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", за придбані засоби захисту рослин та отрутохімікати, використані упродовж 2017 року при вирощуванні сільськогосподарської продукції, передбачено розрахунок у вексельній формі, тобто за допомогою простого або переказного авальованого банком векселя.

Зокрема, протягом 4 кварталу 2017 року настає строк оплати за такими векселями:

- простий вексель серія від 25.05.2017 АА 2549465 на суму 5002291,35грн., за пред'явленням, але не раніше 15.10.2017;

- простий вексель серія від 23.06.2017 АА 2549462 на суму 4996762,08грн., за пред'явленням, але не раніше 15.11.2017;

- простий вексель серія від 15.08.2017 АА 2549464 на суму 4998507,46грн., за пред'явленням, але не раніше 18.12.2017.

Зазначені векселі авальовані банком ПАТ "ПУМБ" згідно з умовами генерального договору про авалювання векселів від 29.05.2015№ВО-ОДЕ-63. У випадку несплати Агрофірмою коштів за вказаними векселями авалістом сплачуються відповідні суми, і підприємство змушене буде сплачувати відсотки банку за користування кредитними коштами в розмірі 24,5% річних.

Заявником підтверджено наявність заборгованості за кредитним договором від 18.09.2017 № К-ОDЕ-30 у сумі 1 718 400 грн. та кредитним договором від 19.11.2013 № 04-808 у сумі 5 000 000 грн., за договором овердрафтного кредитування від 28.02.2017 № ОВ-ODE-5, що вбачається з довідки банку від 03.11.2017 № ODE-53.3/386.

Відповідно до Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року, прийнятої Міністерством аграрної політики та продовольства України, аграрний сектор України з його базовою складовою, сільським господарством є системоутворюючим у національній економіці, формує засади збереження суверенності держави - продовольчу та, у визначених межах, економічну, екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток технологічно пов'язаних галузей національної економіки та формує соціально-економічні основи розвитку сільських територій.

Отже, державна політика спрямована на підтримку сільськогосподарського виробника та забезпечення сприятливих умов для їх функціонування та розвитку; з огляду на зазначене відстрочення виконання рішення суду для Агрофірми як сільськогосподарського виробника забезпечить нормальну господарську діяльність та відверне загрозу банкрутства.

Натомість Підприємство понад два останніх роки жодної господарської діяльності не проводить, має лише обмежений керівництвом склад працівників і фактично не функціонує, не сплачує податки та не поповнює бюджет відрахуваннями.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши особливості ситуації навколо Агрофірми, обґрунтовано дійшли висновку, що надані боржником докази є достатніми, аби вважати зазначені боржником обставини саме такими, що можуть призвести до ускладнення виконання судового рішення або зробити його неможливим.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано прийняв як додаткові докази нові документи, чим порушив приписи статті 101 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів частини другої статті 311 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; в даному випадку прийняття нових документів судом апеляційної інстанції не мало наслідком прийняття неправильного рішення у справі.

Що ж до посилань скаржника на те, що ухвала господарського суду Херсонської області від 11.10.2017 винесена необ'єктивним та упередженим суддею, то обставини, на які посилається у зв'язку з цим скаржник, не свідчать про упередженість судді та не були підставою для його відводу відповідно до статті 20 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з тим Касаційний господарський суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу колективного підприємства "Промжилбуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі № 923/2037/15 - без змін.