Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент)

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017

(головуючий - суддя Петренко Н.Е.) та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (головуючий - суддя Орєшкіна Е.В., судді: Іванов О.Г. і Кузнецова І.Л.)

за скаргою комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту (далі - Відділ ПВР)

у справі № 9/280

за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - Позивач)

до обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" та

комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (далі - Відповідач-2)

про стягнення 20 691 106,85 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2003 у цій справі: позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача-2 на користь Позивача 17 607 716, 93 грн. основного боргу, 5 391 287,97 грн. збитків від інфляції, 1 424 264,38 грн. -3% річних, 1 700 грн. витрат на державне мито, 87,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.12.2003 на виконання цього рішення видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2004 згадане судове рішення залишено без змін.

12.06.2017 Відповідач-2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу ПВР, в якій просив: визнати дії головного державного виконавця цього відділу Нещадима І.С. неправомірними та такими, що порушують норми чинного законодавства; скасувати постанову від 16.03.2017 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок із спеціальним режимом використання № 2600103156540, відкритий у публічному акціонерному товаристві акціонерному банку "Укргазбанк" (далі - Банк), та зобов'язати Відділ ПВР зняти арешт з цього рахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017: зазначену скаргу задоволено частково; визнано недійсною постанову державного виконавця Відділу ПВР Нещадима І.С. про арешт коштів боржника від 16.03.2017 у зведеному виконавчому провадженні № 49448343 у частині накладення арешту на зазначений рахунок Відповідача-2 із спеціальним режимом використання (далі - Рахунок); зобов'язано Відділ ПВР зняти арешт з Рахунку; в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 дану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

У прийнятті зазначених судових актів попередні інстанції виходили з того, що: держаним виконавцем порушено вимоги статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки арешт накладено на рахунок боржника, відкритий у Банку, який має спеціальний режим використання; у задоволенні вимог про визнання дій головного державного виконавця неправомірними та такими, що порушують норми чинного законодавства, судом відмовлено з огляду на неможливість оскарження у господарському процесі дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Департамент, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Відповідача-2 на дії головного державного виконавця Відділу ПВР. Так, згідно з доводами Департаменту, викладеними в касаційній скарзі, судами порушено положення пункту 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII (1404-19) ).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 06.12.2011 постановою державного виконавця Відділу ПВР відкрито виконавче провадження № 30427114 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2003 у даній справі;

- 30.10.2014 у згаданому виконавчому провадженні прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на всі рахунки боржника у банках відповідно до переліку в межах суми 13 035 508,72 грн.;

- 24.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання у зведене виконавче провадження (ЗВП № 49448343) у тому числі виконавчого провадження ВП № 30427114;

- 24.11.2015 по ЗВП №49448343 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих в установах банку;

- Відповідач-2 12.06.2017 оскаржив дії державного виконавця з посиланням на порушення останнім статті 52 Закону №1404-VIII, оскільки арешт накладено на рахунок зі спеціальним режимом використання, що заборонено цим Законом; як доказ того, що Рахунок має спеціальний режим використання, подано договір банківського рахунку із спеціальним режимом використання від 01.12.2014 № 5 (далі - Договір № 5), укладений Банком і Відповідачем-2, згідно з пунктом 1.1 якого Банк відповідно до вимог чинного законодавства здійснює відкриття клієнту поточного рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами №2603461156540.980 у національній валюті України;

- у межах Договору № 5 Відповідачу-2 було відкрито два рахунки:

№2603461156540.980, який саме і є спеціальним рахунком, та рахунок №2600103156540.980, який відкритий для обслуговування спеціального рахунку;

- у постанові державного виконавця від 16.03.2017 йдеться про накладення арешту на рахунок № 2600103156540, тобто рахунку, "який є обслуговуючим рахунок" (що має спеціальний режим використання), і ці два рахунки нерозривно пов'язані між собою;

- у матеріалах справи міститься лист-відповідь уповноваженого банку (Банк) Відділу ПВР про неможливість накладення арешту на рахунок № 2603461156540.980, який має спеціальний режим використання.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Департаменту із судовими рішеннями в даній справі щодо визнання недійсною постанови державного виконавця Відділу ПВР про арешт коштів Відповідача-2 (боржника) від 16.03.2017 у ЗВП № 49448343 в частині накладення арешту на рахунок Відповідача-2 із спеціальним режимом використання та зобов'язання названого Відділу зняти арешт з відповідного рахунку.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі і постанові зазначено, що постановою державного виконавця Відділу ПВР про арешт коштів боржника від 16.03.2017 у ЗВП № 49448343 накладено арешт, зокрема, на рахунок Відповідача-2 із спеціальним режимом використання № 2600103156540. Водночас тими ж судами вказано, що "в межах договору банківського рахунку із спеціальним режимом використання від 01.12.2014 № 5 відповідачу-2 було відкрито два рахунки: №2603461156540.980, "який саме і є спеціальним рахунком та рахунок №2600103156540.980, який відкритий для обслуговування спеціального рахунку".

При цьому обома судовими інстанціями не з'ясовано та не перевірено належними доказами: з яких причин номер рахунку, зазначений у згаданій постанові державного виконавця, не співпадає точно з жодним з номерів рахунків, вказаних у Договорі № 5; чи підпадає рахунок, "відкритий для обслуговування рахунку", під ознаки поточного рахунку із спеціальним режимом використання у розумінні статті 48 Закону №1404-VIII, статей 19-1, 26-1 Закону України "про електропостачання", статті - 151 Закону України "Про електроенергетику"; яким взагалі є співвідношення двох рахунків Відповідача-2, про які йдеться в Договорі № 5, і в чому конкретно полягає нерозривна, на думку суду, їх пов'язаність між собою.

Передчасним є й висновок судів про таке: "Зі скарги КП "Павлоградтеплоенерго" (боржника) вбачається, що відповідач-2 дізнався про прийняття оскаржуваної постанови від 16.03.2017 року лише 01.06.2017 року, доказом чого надано вказану постанову, зареєстровану на підприємстві боржника 01.06.2017 за вхідним № 442". Суду не слід було покладатися на дату реєстрації документа, вказану самою стороною зі справи, а необхідно було з'ясувати дату фактичного одержання Відповідачем-2 згаданого документа шляхом дослідження відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому він надійшов на адресу Відповідача-2 (у такому відбитку зазначається дата), або в інший спосіб, який виключав би сумніви у фактичній даті одержання Відповідачем-2 оскаржуваної постанови державного виконавця.

У зв'язку з цим Касаційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу й на таке. Із з'ясованого судами випливає, що про постанову державного виконавця Відділу ПВР від 16.03.2017 Відповідач-2 дізнався лише після її одержання 01.06.2017,- при тому, що в разі дійсного накладення арешту на Рахунок він мав би довідатися про це одразу після накладення арешту. Тому судам перш ніж приймати рішення про зобов'язання Відділу ПВР зняти арешт з Рахунку слід було перевірити належними доказами, чи було названим відділом фактично застосовано даний арешт, або ж Відділ ПВР обмежився винесенням відповідної постанови.

Не дослідивши належним чином зібрані у справі докази, не встановивши обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, в тому числі чинних на час розгляду даної справи вимог частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (у редакції, чинній на час розгляду попередніми судовими інстанціями скарги Відповідача-2 на дії Відділу ПВР), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.

Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому оскаржувані судові рішення згідно із статтею 310 названого Кодексу (в тій же редакції) підлягають скасуванню, а справа (в частині розгляду скарги на дії Відділу ПВР) - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку й розглянути скаргу на дії органу Державної виконавчої служби згідно із законом. За результатом нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом згаданої скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

1. Касаційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 зі справи № 9/280 скасувати.

Справу в частині розгляду скарги на дії органу Державної виконавчої служби передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.