розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 (головуючий суддя - Євстигнеєв О. С., судді Науменко І. М., Білецька Л. М.) у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібпром", Закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Продовольча Компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" про стягнення заборгованості в сумі 6564915,73 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 10.10.2017 Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібпром" (далі - Відповідач-1), Закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" (далі - Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб" (далі - Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" (далі - Відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" (далі - Відповідач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібсервіс" (далі - Відповідач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Продовольча Компанія" (далі - Відповідач-7), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (далі - Третя особа) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.11-3 від 16.12.2011 боржника - Третьої особи, з поручителів, кожен з яких солідарно відповідає з боржником перед кредитором, а саме Відповідачів-1 - 7 за договорами поруки № 12.11-3/П-3 від 16.12.2011, № 12.11-3/П-2 від 16.12.2011, № 12.11-3/7.6-80/7.2-82/П від 29.08.2017, № 12.11-3/7.6-80/7,2-82/П-1 від 23.05.2016, № 14.04-592/12.11-3/7.2-82/П-2 від 24.01.2017, № 12.11-3/П-4 від 16.12.2011, № 12.11-3/П-1 від 16.12.2011 в розмірі 6564915,73 грн., з яких заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом складає 5415373,00 грн., заборгованість за пенею складає 748656,77 грн., заборгованість за сумою трьох відсотків річних складає 86794,33 грн., інфляційні нарахування складають 314091,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачами та Боржником (Третя особа) не виконано належним чином зобов'язання перед Позивачем з своєчасного та повного повернення основної суми кредиту, що є порушенням умов договору поруки і кредитного договору, а також норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Короткий зміст рішень суду І інстанції

2. 12.10.2017 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт у межах ціни позову в сумі 6564915,73 грн. на грошові кошти, які належать Відповідачам-1 - 7 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 08.11.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вирішив відмовити Відповідачу-5 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017, апеляційну скаргу Відповідача-2 повернути без розгляду.

Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що, посилаючись на скрутне фінансове становище, погіршення економічної ситуації в країні в цілому, Відповідач-5 просив відстрочити сплату судового збору, однак не надав на підтвердження своїх доводів належних і допустимих доказів, а відповідно до статті 44 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) принципом господарської діяльності є комерційний розрахунок та власний ризик, отже тягар несприятливих наслідків підприємницької діяльності покладається безпосередньо на суб'єкта господарювання, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 28.02.2018 Відповідач-5 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017, справу передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

5. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції необґрунтована та прийнята за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а саме статті 8 Закону України "Про судовий збір", частини 1 статті 55, частини 2 статті 124 Конституції України, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 4-2, 4- 7, 22, 34, 43, 86, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

7. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що Позивач при поданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не навів жодної обґрунтованої підстави, яка б вказувала на те, що з боку Відповідача-5 вчинялись дії щодо переведення грошових коштів з власного рахунку на користь третіх осіб або будь-які інші дії задля уникнення в подальшому виконання рішення суду, всі наведені підстави в заяві про забезпечення позову, на які спирається Позивач є лише припущенням.

8. Відповідач-5 на час звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою перебував у тяжкому фінансовому стані у зв'язку з курсовими коливаннями валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації в країні у цілому, прибутки товариства від господарської діяльності значно скоротилось. Судом не надано правової оцінки обставинам про неможливість Відповідача-5 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в установленому порядку і розмірі саме на час подання апеляційної скарги та необхідністю відстрочити сплату судового збору для надання можливості захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які були зазначені Відповідачем-5 в апеляційній скарзі, останній не мав наміру звільнитись від сплати судового збору, а лише просив суд надати відстрочку до призначення розгляду даної справи.

9. Враховуючи приписи статей 4-2, 4-3, 4- 5, 4- 7, 34, 43, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-13 ГПК України, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали, суд не зазначив обгрунтованих мотивів внесення ухвали з посиланням на законодавство та не здійснив висновків з розглянутого питання, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Позиція Верховного Суду

10. Суд не приймає до уваги доводи Скаржника (пункт 7), що стосуються неправомірності ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги.

11. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 8) на ненадання апеляційним господарським судом правової оцінки відсутність можливості у Відповідача-5 сплатити судовий збір, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. За змістом вимог наведеної норми відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі є правом суду, можливість реалізації якого закон пов'язує з врахуванням майнового стану сторони, встановленням обставин, що свідчать про дійсну складність фінансового становища особи, яка звертається до суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі. При цьому питання, зокрема, про відстрочення судом сплати судового збору вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, обґрунтованості доводів сторони доказами на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору в установлених порядку та розмірі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та видно з копії апеляційної скарги, Відповідач-5 доказів сплати судового збору не надав, в тексті апеляційної скарги просив відстрочити сплату судового збору, посилаючись на скрутне фінансове становище, погіршення економічної ситуації в країні в цілому. Клопотання про відстрочення сплати судового збору викладено Скаржником у касаційній скарзі, додатками до якої зазначено докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі та роздруківку з офіційного сайту ЄДР щодо Скаржника. Таким чином у підтвердження вказаних доводів Скаржником не було надано суду належних і допустимих доказів.

12. Враховуючи обов'язковість дотримання встановлених процесуальним Законом вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема, обов'язковості сплати судового збору та подання відповідних доказів суду, встановлене ст. 8 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали, право суду відстрочити сплату судового збору може бути реалізовано, виходячи з наявності виняткових обставин, які свідчать про неможливість сплатити суму судового збору, а також підтвердження того, що на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у разі залишення апеляційної скарги без задоволення скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, що не обґрунтовано Скаржником та на підтвердження чого останнім не надано відповідних доказів.

13. Посилання Скаржника (пункт 9) на порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 124 Конституції України, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відхиляє, оскільки порядок звернення до господарського суду, апеляційне та касаційне оскарження судових рішень регламентовано спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , недотримання приписів якого призводить до встановлених його нормами наслідків, зокрема, повернення апеляційної скарги без розгляду, що, водночас, не позбавляє заявника цієї скарги права звернутись до суду повторно, належним чином виконавши вимоги процесуального закону щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги.

14. При цьому відповідно до пункту 2 статті 97 ГПК України, в редакції, чинній на час прийняття ухвали апеляційного суду, відсутність доказів сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги. З огляду на викладене, враховуючи, що Відповідачем-5 не було подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та не доведено обставин, з якими Закон пов'язує наявність у суду права відстрочити сплату судового збору, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

15. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 6) на порушення апеляційним господарським норм статей 4-2, 4-3, 4- 5, 4- 7, 34, 43, 86, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-13 ГПК України, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали, . статті 8 Закону України "Про судовий збір", частини 1 статті 55, частини 2 статті 124 Конституції України, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки висновки оскаржуваної ухвали про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору відповідають обставинам справи та наведеним нормам законодавства.