Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, О.М. Баранець, І.В. Ткач

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р.

у складі колегії суддів: А.О. Мальченко - головуючий, Г.А. Жук, С.Я. Дикунська

за скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органів державної виконавчої служби

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі

про стягнення 3 090 890 878,34 грн.

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2016р. у справі №910/17959/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р., частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") 373 962 481,05 грн. пені, 99 598 998,91 грн. - штрафу, 21 607 504,58 грн. - 3 % річних та 233 030 139,65 грн. - інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ "Київенерго" 2 118 286 057,23 грн суми основного боргу припинено.

27 січня 2017 року господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) видано наказ на виконання вказаного судового рішення.

22 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.В. складено та направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з невідповідністю виданого господарським судом міста Києва наказу вимогам до виконавчого документа, а саме, у виконавчому документі не зазначено прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ ДВС), в якій просило суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та визнати нечинним повідомлення від 22.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи, оскільки з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду міста Києва від 27.01.2017 р. у справі №910/17959/15 повністю відповідає вимогам вказаного Закону.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/17959/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р., скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено, визнано незаконними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, скасовано повідомлення старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва №910/17959/15 від 27.01.2017) стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвала мотивована тим, що при виготовленні господарським судом міста Києва наказу № 910/17959/15 від 27.01.2017 р., судом дотримано вимоги ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, вказано найменування органу, який його видав. Зазначений наказ, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, підписаний уповноваженою посадовою особою, а саме, суддею Шкурдовою Л.М. із зазначенням прізвища та ініціалів.

Апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідно до статей 116, 117 ГПК України правом видавати накази на виконання рішень наділений саме господарський суд, а не суддя.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 910/17959/15 від 27.01.2017 р. видано господарським судом міста Києва, назва якого відображається в наказі повністю.

Ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р. у справі №910/17959/15.

Скарга ґрунтується на тому, що у виконавчому документі не дотримано вимог п. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не зазначено прізвище, ім"я, по батькові посадової особи, що видала наказ.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд касаційної інстанції залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р., а касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вказує на те, що наказ господарського суду міста Києва від 27.01.2017р. № 910/17959/15 відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

ПАТ "Київенерго" у поясненнях щодо касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підтримує доводи касаційної скарги та додатково інформує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2018 р. у справі №910/17959/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018р., визнано наказ господарського суду міста Києва від 27.01.2017р. № 910/17959/15 таким, що не підлягає виконанню.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Ст. 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Ч. 1 ст. 52 вказаного Закону передбачено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції на день видачі судового наказу) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

У ч. ч. 1, 2 ст. 117 ГПК України (в редакції на день видачі судового наказу) зазначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) (ст. ч. 1 ст. 5 Закону).

П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Ч. ч. 1, 3 ст. 4 Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Відповідно до п. 6 ч. 4. ст. 4 Закону (в редакції на момент прийняття повідомлення Відділом ДВС) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ господарського суду міста Києва № 910/17959/15 від 27.01.2017р. видано господарським судом міста Києва, назва якого відображається в наказі повністю, наказ містить назву, дату видачі документа, зазначено рішення, згідно з яким видано документ, найменування та реквізити стягувача та боржника, резолютивну частину рішення, дату набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення рішення до виконання.

Крім того, виконавчий документ підписаний уповноваженою посадовою особою, а саме, суддею Шкурдовою Л.М. із зазначенням прізвища та ініціалів, та скріплений печаткою господарського суду міста Києва із зображенням Державного Герба України.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наказ відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , тому висновки судів попередніх інстанцій про незаконність дій старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування повідомлення є правомірними.

6. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

7. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р. у справі № 910/17959/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.