Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5",

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.09.2017 (головуючий суддя Чистякова І.О.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 (головуючий: Гребенюк Н.В., судді: Білецька А.М., Істоміна О.А.)

у справі № 922/4354/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

до публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (далі - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5")

про стягнення 355 482 951,28 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 355 482 951,28 грн. заборгованості (з них: 266 394 848,41 грн. основний борг, 24 285 813,11 грн. пеня, 29 698 353,79 грн. -7% штраф, 5 097 130,90 грн. -3% річних, 30 006 805,07 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 28.12.2012 № 620-ПР купівлі-продажу природного газу в частині оплати одержаного товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 зі справи № 922/4354/14 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 266 394 848,41 грн. основного боргу, 5 093 306,36 грн. -3% річних, 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 рішення місцевого господарського суду змінено в частині розподілу судових витрат: стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 61 964,53 грн. судового збору.

12.02.2015 на виконання рішення видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2015 рішення місцевого господарського суду (в оскаржуваній частині) та постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2016, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016, заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку виконання рішення суду від 02.12.2014 задоволено частково; розстрочено ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" виконання рішення суду зі справи шляхом сплати 120 361 940,68 грн. заборгованості протягом трьох років, починаючи з березня 2016 року по лютий 2019 року включно.

У вересні 2017 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про: розстрочку виконання рішення суду від 02.12.2014 в частині стягнення 71 241 751,02 грн. основного боргу рівними частинами по 1 187 362,52 грн. щомісячно на період з 01.09.2017 по 31.08.2022; відстрочку виконання рішення суду від 02.12.2014 в частині стягнення 5 093 306,36 грн. процентів річних, 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат до 31.08.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2017 зі справи, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку виконання рішення суду від 02.12.2014 в частині стягнення 71 241 751,02 грн. основного боргу рівними частинами по 1 187 362,52 грн. щомісячно на період з 01.09.2017 по 31.08.2022 та про відстрочення виконання рішення суду від 02.12.2014 в частині стягнення 5 093 306,36 грн. процентів річних, 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат до 31.08.2022, задоволено повністю.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, у задоволенні заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду у справі відмовити.

Так, згідно з доводами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у розгляді заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5":

- не враховано того, що є чинними дві ухвали господарського суду Харківської області зі справи (від 25.03.2016 та від 15.09.2017), в яких визначено спосіб та порядок виконання одного і того ж судового рішення зі справи, які є обов'язковими для виконавчої служби при виконанні цього судового рішення. Вказаним обставинам судами не надано належної оцінки;

- залишено поза увагою те, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не надано доказів в підтвердження тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання судового рішення зі справи;

- посилання судів на справу № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не можна розцінювати як обставину, яка унеможливлює або ускладнює виконання рішення суду у справі;

- судами попередніх інстанцій не враховано того, під час розгляду заяви суб'єкта господарювання, поданої в порядку приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017) може бути прийнято лише одне рішення: або про відстрочку, або про розстрочку виконання судового рішення;

- судами невірно застосовано положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (1730-19) (далі - Закон № 1730);

- судами у винесенні судових актів порушено приписи статті 43 ГПК України, оскільки надано пріоритет доводам боржника та не надано належної оцінки доводам стягувача.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що судові акти попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд касаційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду від 02.12.2014 зі справи суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин та висновків.

Сума залишку заборгованості ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором від 28.12.2012 № 620-ПР купівлі-продажу природного газу, яка стягнута згідно з рішенням суду від 02.12.2014 у справі станом на 31.07.2017 складає 71 241 751,02 грн.

На вказану заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" поширюється дія Закону № 1730 (1730-19) , оскільки видами діяльності боржника є виробництво та торгівля електроенергією, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Боржник не здійснює жодних інших видів господарської діяльності, в межах яких можливе споживання природного газу на суму 71 241 751,02 грн.

На виконання вимог Закону № 1760 (1730-19) боржник звернувся до Мінрегіонбуду із заявою від 30.03.2017 № 01-10/601 про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 24.05.2017 № 127 до зазначеного реєстру включена заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у загальному розмірі 359 424 771,89 грн., яка включає в себе також і заборгованість за договором від 28.12.2012 № 620-ПР купівлі-продажу природного газу в розмірі 71 241 751,02 грн. (основний борг).

Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду зі справи не може бути зупинено на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на те, що виконання рішення зі справи раніше було розстрочено у судовому порядку, що виключає застосування наведених приписів Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у відповідності до частини четвертої статті 34 цього ж Закону.

Внаслідок примусового стягнення заборгованості з боржника у строки, які не узгоджуються з приписами Закону № 1730 (1730-19) боржник матиме складнощі у виконанні або може взагалі бути позбавлений можливості виконати умови договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та списати інфляційні нарахування, проценти річних, які нараховані на заборгованість перед позивачем.

Для боржника зберігають свою дію більшість обставин, що були підставою для надання розстрочки виконання судового рішення згідно з ухвалою суду від 25.03.2016 у справі.

Право боржника на звернення з відповідною заявою до суду після набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання в межах строку пред'явлення наказу до виконання законодавчими актами не обмежується.

Новий термін розстрочки та відстрочки виконання рішення суду повною мірою узгоджується з часовими рамками, визначеними згідно з приписами частини другої статті 5 Закону № 1730.

Обов'язок стягувача погодитись на реструктуризацію стягнутої судом заборгованості на 60 календарних місяців фактично встановлено на рівні Закону № 1730 та обумовлено законодавством суспільно необхідною потребою сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, до яких належить і боржник;

- стаття 121 ГПК України свідчить про намір законодавця виокремити самостійні види відтермінування виконання рішення суду, а не встановити обмеження, в тому числі, щодо можливості їх одночасного застосування;

- заява боржника не передбачає одночасного надання розстрочки та відстрочки виконання судового рішення щодо всією стягнутої суми.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що боржник надіслав стягувачу договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, графік погашення заборгованості та акти звірки розрахунків, проте стягувачем відповідний договір укладено не було.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність виняткових обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду від 02.12.2014 в частині стягнення 71 241 751,02 грн. основного боргу рівними частинами по 1 187 362,52 грн. щомісячно на період з 01.09.2017 по 31.08.2022 та відстрочки виконання рішення суду від 02.12.2014 зі справи в частині стягнення 5 093 306,36 грн. процентів річних, 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат до 31.08.2022.

Так, згідно з приписами частини першої статті 121 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

При цьому господарському суду необхідно мати на увазі, що ухвала про розстрочку виконання рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. Якщо виконавче провадження відкривається після винесення ухвали господарського суду про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, то таке виконання має здійснюватися на підставі та з урахуванням як раніше виданого судом наказу, так і відповідної ухвали.

Закон № 1730 (1730-19) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону № 1730: процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія; учасники процедури врегулювання заборгованості - це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною першою статті 3 наведеного Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до приписів частин першої - третьої, сьомої, восьмої статті 5 Закону № 1730 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1730 на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно ж до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1730 (1730-19) , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно з приписами частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що на заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором від 28.12.2012 № 620-ПР купівлі-продажу природного газу, яка стягнута на підставі судового рішення зі справи поширюється дія Закону № 1730 (1730-19) ; врахувавши, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду зі справи не може бути зупинено на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на те, що виконання рішення зі справи раніше було розстрочено у судовому порядку, що виключає застосування наведених приписів Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у відповідності до частини четвертої статті 34 цього ж Закону; беручи до уваги те, що внаслідок примусового виконання рішення суду у строки, які не узгоджуються з приписами частини другої статті 5 Закону № 1730 боржник матиме складнощі у виконанні або може бути взагалі позбавлений можливості виконати умови договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та списати інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; враховуючи те, що новий термін розстрочення та відстрочення виконання рішення суду зі справи повною мірою узгоджується з часовими рамками, які визначені згідно з частини другої статті 5 Закону № 1730, при цьому реструктуризація стягнутої з боржника за рішенням суду заборгованості, шляхом її розстрочення на 60 календарних місяців встановлена на рівні Закону № 1730 (1730-19) і не залежить від волі стягувача, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", у зв'язку з чим на законних підставах розстрочили виконання рішення суду від 02.12.2014 зі справи в частині стягнення 71 241 751,02 грн. основного боргу рівними частинами по 1 187 362,52 грн. щомісячно на період з 01.09.2017 по 31.08.2022 та відстрочили виконання рішення суду від 02.12.2014 зі справи в частині стягнення 5 093 306,36 грн. процентів річних, 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат до 31.08.2022.

Посилання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на те, що: судами попередніх інстанцій невірно застосовані положення Закону № 1730 (1730-19) ; під час розгляду заяви суб'єкта господарювання, поданої в порядку приписів статті 121 ГПК України може бути прийнято лише одне рішення: або про відстрочку, або про розстрочку виконання судового рішення, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки такі твердження зводяться до власного тлумачення скаржником приписів наведених законодавчих актів, що не відповідає їх дійсному змісту.

Довід ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про те, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не надано доказів в підтвердження тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання судового рішення зі справи, спростовується матеріалами справи та дослідженими судами доказами, яким надано належну правову оцінку.

Посилання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на те, що судами попередніх інстанцій у винесенні судових актів порушено приписи статті 43 ГПК України, оскільки надано пріоритет доводам боржника та не надано належної оцінки доводам стягувача, спростовується змістом судових актів та врахуванням судами у вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для надання розстрочки та відстрочки виконання судового рішення (у відповідних частинах) як матеріальних інтересів боржника, так і матеріальних інтересів стягувача у справі.

Доводи, які викладені у відзиві ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 15.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 922/4354/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.