31.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Магнум" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" про стягнення заборгованості за договором про виконання комплексу робіт по розробці корисних копалин № 8 від 07.04.2014 року в розмірі 4 167,01 грн., з яких 1 906,34 грн. - основний борг, 78,66 грн. - 3 % річних, 1 058,79 грн. - інфляційні нарахування, 123,22 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виконання комплексу робіт по розробці корисних копалин № 8 від 07.04.2014 року з оплати виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт № МА-0000017 від 26.05.2014 року, який відповідач не підписав, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення заборгованість з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та нарахував пеню.

Справа № 923/2110/15 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Херсонської області (суддя Нікітенко С.В.) від 03.11.2016 року, прийнятим за результатами нового розгляду справи, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (склад колегії суддів: Принцевська Н.М. - головуючий, Діброва Г.І., Лисенко В.А.) від 25.01.2017 року, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України (склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Ходаківська І.П., Поляк О.І.) від 22.08.2017 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів обставини виконання ним робіт за актом виконаних робіт від 26.05.2014 року на підставі умов договору №8 від 07.04.2014 року, оскільки зазначений акт підписано від імені відповідача неуповноваженою на його підписання особою, акт не містить обов'язкових реквізитів, визначених в статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є одностороннім, з його змісту не вбачається ні місце проведення робіт, ні їх склад та обсяги, в ньому відсутнє посилання на укладений між сторонами договір. Умовами договору та графіком робіт на травень 2014 року не передбачено виконання робіт, зазначених в акті виконаних робіт від 26.05.2014 року. За висновком судів, надана позивачем в обґрунтування позовних вимог заявка №6 від 26.05.2014 року, в якій позивачу гарантується оплата його робіт, є неналежним доказом у справі, оскільки надана позивачу особою, яка не має права розпоряджатися фінансово-матеріальними ресурсами відповідача, не була уповноваження на вчинення таких дій. Суди також дійшли висновку про те, що положення статті 882 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо будівельного підряду, не підлягають застосуванню для вирішення спору у даній справі.

21.11.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум" подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 923/2110/15 з підстави, передбаченої пунктом першим статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року. 25.01.2018 року зазначена заява надійшла з Верховного Суду України до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

У заяві про перегляд судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум" просить прийняти до провадження заяву про перегляд судових у справі № 923/2110/15, скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 03.11.2016 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року та постанову Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 923/2110/15, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України по різним справам у подібних правовідносинах. Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права заявником додано до заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 923/8/17, з якої вбачається, що правовідносини у справі № 923/8/17 та у даній справі є аналогічними, оскільки виникли з одного й того ж договору на виконання комплексу робіт по розробці корисних копалин № 8 від 07.04.2014 року, предмет та підстави позовів у справах є ідентичними (стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань) та однаковим є суб'єктний склад сторін.

Колегія суддів Касаційного господарського суду заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, перевіривши застосування судом касаційної інстанції положень 4 статті 882 Цивільного кодексу України у різних справах у подібних правовідносинах, вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум" про перегляд судових рішень у даній справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, господарськими судами встановлено, 07.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Берислав" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум" (виконавець, позивач) укладено договір на виконання комплексу робіт по розробці корисних копалин № 8 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання комплексу робіт по видобутку вапняку Старосільського родовища Архангельської ділянки Херсонської області, згідно з "Планом гірничих робіт на 2014 рік".

Зазначений комплекс робіт (добування вапняку, його сортування, транспортування на залізничну станцію Блакитна Одеської області, завантаження вапняку у вагони і т. д.) передбачено в пунктах 1.1.1. - 1.1.9. договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору він вступає в силу з 07.04.2014 року і діє до 30.12.2014 року. Договір може бути пролонгований за домовленістю сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Пунктом 3.3.3. договору передбачено, що виконавець зобов'язується прийняти виконані Роботи за Актом виконаних робіт. У разі відсутності зауважень до якості виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати Акт на протязі трьох робочих днів.

Розділом 4 договору передбачена ціна та порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 4.8. оплата виконаних робіт здійснюється шляхом прямого перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання відповідного акту виконаних робіт.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору здача і приймання виконаних робіт здійснюється шляхом надання позивачем відповідачу відповідних актів. Відповідач розглядає та підписує акти протягом 3 робочих днів. У разі відмови від підписання відповідач повинен надати письмову відповідь від підписання не пізніше 3 календарних днів після спливу терміну передбаченого цим пунктом на розгляд такого акту.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за неналежне виконання або порушення умов договору Замовник і Виконавець несуть відповідальність згідно діючого законодавства України, порушенням зобов'язань є його невиконання, або неналежне виконання, тобто порушенням умов визначеннях змістом зобов'язання.

26.05.2014 року провідний інженер Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" ОСОБА_7 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум" із заявкою №6 на перевезення та завантаження тимчасово невикористовуваних корисних копалин, в якій гарантував оплату робіт згідно з договором №8.

В подальшому провідним інженером Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" ОСОБА_7 складено та підписано Акт виконаних робіт, в якому зазначено про те, що роботи виконані згідно із заявкою №6 від 26.05.2014 року.

26.05.2014 року сторонами підписана та скріплена печатками Товарно-транспортна накладна серії 02ААТ № 344030, відповідно до якої загальний об'єм перевезеної виконавцем продукції склав 90т.

11.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум" звернулося до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" з претензією №4, в якій просило невідкладно перерахувати на рахунок товариства 1906,34 грн. заборгованості згідно з рахунком №МА-0000021 від 26.05.2014 року. Претензія отримана відповідачем поштою 19.02.2015 року.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача не задовольнив, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум" до господарського суду з даним позовом.

Вищий господарський суд України в оскаржуваній постанові від 22.08.2017 року у даній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів обставини виконання ним робіт за актом виконаних робіт від 26.05.2014 року на підставі умов договору №8 від 07.04.2014 року.

Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, викладеному в постанові від 10.10.2017 року у справі № 923/8/17, копію якої надано позивачем в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, обставини виконання позивачем в травні 2014 року підрядних робіт, обумовлених договором №8 від 07.04.2014 року за актом здачі-прийняття робіт № МА-0000014 від 21.05.2014 року є доведеними.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної відповідачем постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у даній справі та наданої заявником в обґрунтування наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 923/8/17, судом касаційної інстанції були по різному застосовані норми статті 882 та частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому мітяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами у справі договір на виконання комплексу робіт по розробці корисних копалин №8 від 07.04.2014 року відповідно до його предмету та умов є за своєю правовою природою змішаним договором, який містить елементи як договору надання послуг, так і договору підряду, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду касаційної інстанції в оскаржуваній постанові про те, що положення статті 882 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо будівельного підряду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір будівельного підряду є окремим видом договору підряду, який регулює договірний тип відносин у сфері створення та передання результатів будівництва чи інших будівельних робіт на умовах підряду, положення параграфу 3 Глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України (435-15) , в якому міститься стаття 882, є спеціальними до загальних правил підряду і не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору, умови якого не передбачають виконання будівельних робіт, а стосуються виключно виконання комплексу робіт по видобутку вапняку, що з огляду на характер та особливості таких робіт не може кваліфікуватися як будівельні роботи.

Господарськими судами у даній справі встановлено, що 26.05.2014 року провідний інженер Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" ОСОБА_7 звернувся до позивача із заявкою №6 на перевезення та завантаження тимчасово невикористовуваних корисних копалин, в якій гарантував оплату робіт згідно з договором №8.

В подальшому провідним інженером Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав" ОСОБА_7 складено та підписано Акт виконаних робіт № 1 від 26.05.2014 року, в якому зазначено про те, що роботи виконані згідно із заявкою №6 від 26.05.2014 року.

На підставі зазначеного акту позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МА-0000017 від 26.05.2014 року, у якому зазначено обсяг і перелік виконаних робіт (наданих послуг) на суму 1 906,34 грн. (з ПДВ), а також рахунок-фактуру № МА-0000021 від 26.05.2014 року для оплати цієї суми. За твердженням позивача зазначені акт та рахунок-фактура були направлені ним відповідачу і отримано останнім засобами поштового зв'язку.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не прийняли до уваги та не надали належної правової оцінки зазначеним товарно-транспортній накладній серії 02ААТ № 344030, яка була складена представниками сторін та скріплена їхніми печатками, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МА-0000017 від 26.05.2014 року та рахунку-фактурі № МА-0000021 від 26.05.2014 року, а також доказам направлення зазначених документів позивачем відповідачу у справі та отримання їх відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом та умовами укладеного між сторонами договору (пункти 3.3.3., 4.8., 5.1., 5.2., 5.3., 5.4.) покладено саме на замовника. Відповідно до вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Однак, суди не застосували до спірних правовідносин положення частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України та не дослідили обставин того, чи надавав відповідач, як замовник, відмову від підписання акту № МА-0000017 від 26.05.2014 року, в тому числі з посиланням на те, що виконані позивачем за зазначеним актом підрядні роботи, не були передбачені договором № 8, на яку він мав би посилатися у спірних правововідносинах як на підставу відсутності у нього зобов'язань оплатити такі роботи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд касаційної інстанції у даній справі та у справі № 923/8/17, на яку послався заявник, неоднаково застосував норми частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Господарські суди у даній справі неправильно застосували до спірних правовідносин частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, що призвело до передчасних висновків у справі про те, що позивач не довів обставини виконання ним робіт на суму 1906,34 грн. за актом виконаних робіт від 26.05.2014 року на підставі умов договору №8 від 07.04.2014 року.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на час винесення господарськими судами у даній справі оскаржуваних рішень, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до статті 111-23 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Відповідно до частини 1 та підпункту "а" пункту 1 частини 2 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 111-16 цього Кодексу. За наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності): скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

З огляду на викладене згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини 2 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, рішення Господарського суду Херсонської області від 03.11.2016 року, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року та постанова Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі №923/2110/15 підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.