розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (головуючий: Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат"

про визнання права власності за набувальною давністю,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №904/7846/17 клопотання першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради про відновлення пропущеного процесуального строку для апеляційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі №904/7846/17 відхилено; апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради повернуто на підставі п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

26.12.2017 (згідно з поштовим шпемпелемна конверті) Першим заступником прокурора Дніпропетровської області подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №904/7846/17 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 904/7846/17 передано до Касаційного господарського суду.

22.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

22.02.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII (2147а-19) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

05.03.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 20.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України, оскільки прокуратура не брала участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, тому про існування рішення вона дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень, що на думку скаржника, є поважною причиною для відновлення йому строку для подання апеляційної скарги. При цьому прокурор зазначає дату, з якої слід було апеляційному суду обчислювати строк на подання апеляційної скарги, а саме з 16.11.2017, тобто, після ознайомлення з матеріалами даної справи у суді першої інстанції.

Крім того, прокуратура вказує, що доказом незаконності рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017, на яке була подана апеляційна скарга, в якому місцевим судом було здійснено посилання на наявність рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2012, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дніпропетровський виробничий комбінат" .

З огляду на викладене, заявник у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 06.12.2017, справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи прокурору у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та повертаючи скаргу без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що 29.08.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 04.09.2017, тому кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 14.09.2017, тоді як апелянт в порядку ст. 91 ГПК України з апеляційною скаргою звернувся до суду першої інстанції лише 27.11.2017.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що посилання прокурора, що він не приймав участі у даній справі та тільки після ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції, тобто 16.11.2017, стала наявність представництва прокуратури у даній справі не може бути підставою для відновлення пропущеного строку, оскільки апелянт не вказує конкретну дату, з якої йому стало відомо про наявність прийнятого місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, не вказує він також і дату, з якої йому стало відомо про опублікування оскаржуваного рішення в ЄДРСР, а також апеляційним судом було встановлено, що прокурору станом на 18.10.2017 було відомо про наявність оскаржуваного ним рішення.

За вказаних вище обставин, апеляційний суд зробив висновок, що скаржник не може ставити можливість вчасного звернення з апеляційною скаргою в залежність від офіційного оприлюднення рішення в ЄДРСР, оскільки (навіть якщо припустити, що рішення в ЄДРСР буде офіційно оприлюдненим через півроку) це не виключає обов'язку вчасно реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, тобто протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, та як результат - про повернення апеляційної скарги без розгляду, і в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Частина 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлювала можливість поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Статтею 53 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Разом з тим, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Прокурор, як на підставу відновлення йому пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилався на той факт, що він про існування оскаржуваного рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, що на його думку, зумовлює наявність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилаючись ст. ст. 33, 53 ГПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Між тим, апеляційний суд не визнав наведені прокурором причини пропуску строку поважними, оскільки в матеріалах справи є долучена до апеляційної скарги світлокопія листа заступника прокурора області від 18.10.2017 № 05/2-1878вих-17 адресованого голові господарського суду Дніпропетровської області, де прокуратурою зазначено: "Зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі № 904/7846/17 вбачається, що предметом спору у вказаній справі були об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпро вул. Автотранспортна, буд. 12а...", тобто, прокурору станом на 18.10.2017 було відомо про наявність оскаржуваного ним рішення.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд зазначив, що сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Оскільки прокурором не були надані належні докази, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, а посилання останнього на те, що він дізнався про існування рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень не може виключати обов'язку вчасно реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, тобто, протягом десяти днів з дня оголошення рішення, колегія суддів вважає правомірним відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання та повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду.

При цьому, доводи касаційної скарги про неправомірність рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017, на яке була подана апеляційна скарга, тому що в ньому є посилання на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.10.2012, яке зазначеним судом не приймалося, є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначене рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська згадується лише в описовій частині рішення серед доводів позивача. Мотивувальна частина вказаного рішення, де вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення, дане рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська не згадується взагалі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно з ч.1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення її без змін, а касаційної скарги - без задоволення.