на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Слободін М.М.) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 (суддя Суслова В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Приватного підприємства "Аракс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Харківська міська рада

про усунення перешкод в користуванні майном

Звернувшись у суд з даним позовом Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просило зобов'язати Приватне підприємство "Аракс" (далі - відповідач) усунути перешкоди в користуванні майном - каналізаційним колектором Д=1400 мм (далі-колектор), що розташований з боку вулиці Героїв Праці у місті Харкові, шляхом знесення нежитлових будівель: літ. "А-2" загальною площею 21,80 кв.м, літ. "Р-1", загальною площею 112,90 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 36,10 кв.м, літ. "С-1" загальною площею 37,90 кв.м., які знаходяться в охоронній зоні колектору та нежитлових будівель: літ. "З-1" загальною площею 430,90 кв.м, літ. "О-1" загальною площею 25,3 кв.м, які знаходяться безпосередньо над колектором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу у реалізації права використання та обслуговування систем водопостачання та водовідведення, що полягає у не виконанні завдань, які покладені на позивача чинним законодавством України, що ставить під загрозу життя та здоров'я мешканців міста та може призвести до негативних екологічних наслідків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.03.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, зокрема, зупинено провадження у справі до отримання від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса експертного висновку у зв'язку із призначенням у справі комплексної судово-будівельно-технічної експертизи та експертизи в галузі безпеки життєдіяльності та охорони праці.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суд безпідставно зупинив провадження у даній справі, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги у разі їх задоволення можуть призвести до порушення права власності відповідача, а тому відсутня суспільна необхідність зобов'язувати відповідача зносити нежитлові будівлі, які є власністю відповідача.

У відзивах на касаційну скаргу позивач та третя особа просять залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку підставам для зупинення провадження у справі, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення в частині зупинення провадження у справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Зупиняючи провадження у справі місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що неможливо самостійно перевірити чи розташовані нежитлові будівлі, які зведенні безпосередньо на колектором в охоронній зоні колектора, яка відстань між нежитловими будівлями та колектором, чи розташовані нежитлові будівлі з дотриманням вимог ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", відтак обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, потребують спеціальних знань, тому наявні підстави для призначення відповідних видів експертиз, під час проведення яких суд не може проводити процесуальні дії, що зумовлює зупинення провадження у справі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, проведення якої доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Частиною другою статті 79 наведеного Кодексу визначено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Із наведених судами обставин справи вбачається, що для вирішення спору суди мають визначити чи зведені відповідачем спірні будівлі з дотриманням відстаней, які встановлені відповідними будівельними нормами, чи знаходяться вони в охоронній зоні колектору, чи можливе здійснення позивачем технічної експлуатації, проведення аварійно-відновлювальних робіт чи інших робіт на колекторі без звільнення території від спірних будівель, тобто для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання у галузях будівництва та безпеки життєдіяльності.

При цьому вбачається, що ці питання залишились не дослідженими.

Відтак, із наведених у касаційній скарзі доводів, не вбачається, що у даній справі відсутня необхідність у спеціальних знаннях, і таких підстав щодо необґрунтованості призначення експертиз із зупиненням провадження у справі, судом касаційної інстанції не встановлено, висновки апеляційного суду є не спростованими, і дійшовши позитивного висновку щодо необхідності проведення експертиз, суд відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України мав всі правові підстави зупинити провадження у справі.

При цьому апеляційний суд, залишаючи без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, правильно послався на рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України", згідно якого, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

За таких обставин висновки судів про наявність підстав для зупинення провадження у справі, є законними та обґрунтованими.

Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржених судових рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аракс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі Господарського суду Харківської області №922/506/17, залишити без змін.