1. Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс" (далі - Заявник, Відповідач) шляхом надіслання поштового відправлення 16.01.2018 через Київський апеляційний господарський суд повторно звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12510/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №910/12510/17 заявнику поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Позивач 19.03.2018 подав відзив на касаційну скаргу у справі №910/12510/17.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) , статей 35, 36, 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції, що діяла до 15.12.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/14243/16 визнано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" з виключенням з його тексту дати укладення договору, а також пункту 32 розділу "Строк дії договору", у зв'язку з чим пункти 33 та 34 договору вважати пунктами 32 та 33 відповідно. Даний Договір підготовлений на основі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду від 18.10.2016 у справі №910/14243/16).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі №910/14243/16 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/14243/16 набрало законної сили 16.02.2017, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", яка затверджена відповідним рішенням), є таким, що укладений 16.02.2017.

7. Відповідно до пункту 1 договору, виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція") зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс") відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води (необхідне підкреслити), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

8. Як зазначає позивач, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надано відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: вул. Алма-Атинська, буд. 107/2, що підтверджується нарядом №58384 від 13.03.2017 по особовому рахунку №440168.

В порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно внесено плату за отримані послуги з централізованого опалення, внаслідок чого за період з 16.02.2017 по 30.04.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"утворилась заборгованість у розмірі 5 681, 39 грн.

9. Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № УНПН-1018 від 16.06.2017, в якій позивач просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість за послуги з централізованого опалення, в додатках до якої додано розрахунок фактичного споживання, копії рахунків-фактур та актів надання послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1604 від 04.07.2017. Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

10. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Астейс" утворилась заборгованість в розмірі 5 681, 39 грн.

11. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" просить суд стягнути з відповідача 5 487, 31 грн. - пені, 187, 89 грн. - інфляційних втрат, 34, 36 грн. - 3 % річних, а також 79 061, 83 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Короткий зміст рішення першої інстанції

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 5 681, 39 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення спожиті у період з 16.02.2017 по 30.04.2017, 5 487, 31 грн. - пені, 33, 22 грн. - 3% річних, 163, 86 грн. - інфляційних втрат, 79 061, 83 грн. - вартість безпідставно набутої теплової енергії та 1 599, 55 грн. - судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.1. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що:

- між позивачем і відповідачем в судовому порядку було визнано укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- відповідач оплату за послуги, надані позивачем за Договором про надання послуг не здійснив, внаслідок чого утворився борг;

- судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та визнано його таким, що відповідає чинному законодавству;

- доводи відповідача про незаконність стягнення з нього 79 061, 83 грн. - вартості безпідставно набутої теплової енергії судом не взято до уваги, оскільки згідно із зазначеними в рішенні суду нормами закону споживачі зобов'язані оплатити фактично отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Суд дійшов висновку, що за таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою від 11.12.2017 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 залишив без змін.

13.1. Апеляційний суд спростував доводи відповідача з огляду на таке:

- доводи скаржника про те, що укладений договір містить пропуски в змісті договору, а, отже, такий договір слід вважати неукладеним через недосягнення згоди з істотних умов (не встановлено ціни договору) спростовуються пунктом 5 Договору, в якому зазначено, що тарифи на послуги (з врахуванням податку на додану вартість) на дату укладання договору становлять, зокрема з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621, 29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію;

- відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, в порушення зазначених вище норм законодавства, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з 01.11.2014 по 16.02.2017 в розмірі 79 061, 83 грн. підлягають задоволенню;

- об'єднання позовних вимог здійснено без порушень чинного законодавства, оскільки однорідними можуть вважатися позовні вимоги, які подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача, виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (стаття 58 ГПК України в редакції до 15.12.2017).

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

14. Скаржник зазначив, що судом невірно застосовано пункт 23 Правил користування тепловою енергією та статтю 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки дані норми застосовуються лише до відносин, які здійснюються виключно на договірних засадах, а між сторонами з 01.11.2014 до 16.02.2017 договірних відносин не було, а тому застосування норм права, що регулюють договірні відносини, є помилковим.

15. Скаржник доводив невірне застосування судами положень статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки положення даних норм застосовуються лише щодо майна, предметів матеріального світу, а теплова енергія, в його розумінні, не є річчю, а послугою.

16. Крім того, скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята неповноважним складом суду, оскільки в колегії суддів приймали участь судді, прийняті рішення яких викликають сумніви в об'єктивності і неупередженості самих суддів.

17. Також, скаржник зазначив, що судами невірно застосовано положення статті 58 ГПК в редакції, що діяла до 15.12.2017, оскільки суд об'єднав дві різні за своєю суттю позовні вимоги, що призвело до поверхневого, неповного розгляду однієї з них.

Доводи інших учасників справи

18. Позивач у Відзиві на касаційну скаргу зазначив, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, виходячи зі статей 179, 190 ЦК України, вона є майном, її можливо виміряти наявними приладами, отже, вона є об'єктом цивільних правовідносин.

19. Позивач обґрунтовував, що оскільки відповідач набув майно без належних правових підстав, бо з листопада 2014 року до 16.02.2017 договір між сторонами не укладався, то в силу статей 1212, 1213 ЦК, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих матеріальних благ.

20. Доводи скаржника про розгляд справи упередженим складом суду, на думку позивача, є безпідставними, оскільки справа, на яку посилається скаржник, переглядалась Вищим господарським судом України і рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

21. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 177 - об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частина 1 статті 190 - майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частина 1 статті 1212 - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина 2 статті 1213 - у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

22. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15)

Частина 1 стаття 19 - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

23. Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (1198-2007-п)

Пункт 1 - правила користування тепловою енергією (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пункт 2 - правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Пункт 4 - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пункт 29 - теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Пункт 35 - теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії.

Пункт 39 - споживач має право:

- вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором;

- отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором;

- вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо;

- перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору;

- отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків;

- у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо;

- вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду;

- вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору;

- звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору.

Пункт 40 - споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

24. Закон України "Про теплопостачання" (2633-15)

- прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частини 1, 5, 6 статті 19

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

25. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції до 15.12.2017

Стаття 4-3 - судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

26. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції з 15.12.2017

Частина 1 статті 300 - переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина 3 стаття 310 - підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права - статей 1212, 1213 ЦК, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (1198-2007-п) , статей 35, 36, 58 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

28. Розглянувши касаційну скаргу, Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.

З відзиву відповідача вбачається, що він не заперечував самого факту використання теплової енергії, наданої споживачем, однак, зазначав про наявність спору щодо укладення договору її постачання за період 2014-2017 років та оспорював правомірність проведеного позивачем розрахунку за цей період, виходячи з тарифу, встановленого НКРЕ на 2017 рік.

Суд звертає увагу на те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. Відтак, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Враховуючи зазначене, не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.

Разом з тим, Суд погоджується з доводами скаржника про те, що постачання теплової енергії є послугою та збитки, завдані постачальнику, не можуть стягуватися відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки є інше, спеціальне законодавство, яке визначає процедуру стягнення зазначених збитків ( Закони України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) , Правила користування тепловою енергією). Так, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відтак, висновки судів про можливість задоволення позовних вимог в порядку подання даного позову згідно глави 83 ЦК України (435-15) , Суд вважає помилковими. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд у Постанові від 01.02.2018 у справі №203/7644/13-ц.

29. Суд зазначає про те, що відповідно до загальноприйнятого визначення, теплова енергія - енергія руху атомів, молекул або інших частинок, з яких складається тіло. Теплова енергія може виділятися завдяки хімічним та ядерним реакціям, механічним взаємодіям. Виходячи з положень статей 177, 179 ЦК України, статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від надавача послуг і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об'єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби людей. Враховуючи положення статті 1 Закону України "Про теплопостачання", послугою є не теплова енергія, а постачання теплової енергії. Крім того, у випадку з тепловою енергією є можливим визначення фактичного обсягу її споживання за допомогою приладів обліку теплової енергії. Отже, висновки судів про можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитої теплової енергії, як матеріального блага, що є об'єктом цивільних прав є в цілому вірними.

30. Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях 4-2, 4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

31. Скаржник доводив про помилковість розрахунку вартості спожитої ним теплової енергії за період 01.11.2014 - 16.02.2017, виходячи з розрахунку позивача із застосуванням тарифу 1771, 68 грн., який визначався НКРЕ у 2017 році (т. 1, а.с. 10). Суди доводи скаржника спростували з посиланням на неподання скаржником іншого розрахунку.

Колегія суддів касаційного господарського суду вважає висновки судів у цій частині прийнятими з порушенням статті 4-3 ГПК України щодо обов'язку створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи. Так, відповідно до пункту 39 Правил постачання електричної енергії, споживач має право вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо. Отже, керуючись принципами пропорційності та змагальності господарського судочинства, для забезпечення прав відповідача, як споживача теплової енергії, суду належало створити необхідні умови для встановлення фактичних обставин подання правильного розрахунку та зобов'язати відповідача надати розрахунок спірної суми, виходячи з тарифів, затверджених НКРЕ у спірний період.

32. Скаржником не наведено доводів про незаконність проведеного позивачем розрахунку пені, річних та інфляційних на суму боргу 5 681, 39 грн., виходячи з договірного обсягу поставленої теплової енергії. Відтак, переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, Суд керується частиною 1 статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017 та не здійснює аналізу правомірності розрахунку та стягнення сум пені, інфляційних та річних з основного боргу 5 681, 39 грн.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

33. З огляду на зазначене, Суд частково погоджується з доводами скаржника, зазначеними у пунктах 14-16 мотивувальної частини постанови, виходячи з висновків відповідно до пунктів 28-31 даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на зазначене та відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо дослідження та оцінки доказів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної з направленням справи на новий розгляд в частині стягнення 79 061, 83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась відповідачем у 2014-2017 роках без укладення договору. При новому розгляді справи суду належить врахувати висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права - статей 1212, 1213 ЦК України та вжити заходів щодо дослідження правильності поданого позивачем розрахунку збитків на предмет відповідності його тарифам НКРЕ за період 01.11.2014 - 16.02.2017.

В. Судові витрати

35. У зв'язку із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий судовий розгляд, судові витрати у справі не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310, 315 ГПК в редакції Закону України № 2147-VІІI від 03.10.2017 (2147а-19) , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №910/12510/17 скасувати в частині стягнення 79 061, 83 грн. вартості теплової енергії, яка споживалась Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою "Астейс у 2014-2017 роках без укладення договору. Справу №910/12510/17 в зазначеній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.