за участю ОСОБА_4 особисто; представників: "Райффайзен Банк Аваль" - адвоката Філатової Н.А. свід.№ 000123 від 21.04.2017, дов від 25.07.2017 №268/17; ТОВ ФК "Форінт" - особисто директора Островського В.А., адвоката Кравченка В.П. свід.№ 1025 від 22.03.2012, дог. від 29.03.2018; ТОВ "Південбуд"- адвоката Майорова Н.М. свід.№ 2040 від 27.05.2011, дов. від 23.03.2018 №1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2017

(Суддя - Грабован Л.І.)

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017

(Головуючий суддя - Жеков В.І.; судді - Аленін О.Ю., Бєляновський В.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд"

про визнання банкрутом,

1. У провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд" (Далі - ТОВ "Південбуд"), порушена ухвалою місцевого господарського суду від 11.01.2016, в загальному порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (Далі - Закон про банкрутство).

2. 16.02.2016 ОСОБА_4 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання його кредиторських вимог до ТОВ "Південбуд" на суму 2 212970,59 грн.

3. В обґрунтування заяви, ОСОБА_4 посилався на договір поруки № 12/3-01-1/273 від 30.10.2008, відповідно до якого виступив поручителем перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль" за ТОВ "Південбуд", на виконання якого, сплатив за боржника банку грошову суму у розмірі 79509,70 доларів США, що підтверджується платіжними квитанціями від 25.08.2009, від 01.10.2009, від 09.10.2009 та 07.12.2009.

3.1. Крім того, в обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилався на рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20203/13-ц від 02.12.2014, відповідно до якого вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 у сумі 601 139 доларів США, 17 центів та судового збору у сумі 3 441,0 грн., зазначивши, що, у відповідності до ст. 35 ГПК України, факт наявності заборгованості ТОВ "Південбуд" перед ОСОБА_4 не потребує додаткового доказування.

3.2. У заяві зазначається, що розрахунок заборгованості ТОВ "Південбуд" станом на 11.01.2016 здійснено з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК, ст. 1, 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2017 у справі №916/4644/15 у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до ТОВ "Південбуд" у сумі 2 212970, 59 грн відмовлено.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2017 (про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог) у справі № 916/4644/15 - залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

6. Наведені рішення попередніх судових інстанції обґрунтовані тим, що:

6.1. вимоги ОСОБА_4 в сумі 2 212970,59 грн. до боржника документально не підтверджені та не обґрунтовані, оскільки заявником до заяви про визнання конкурсних документів не було додано первинних документів, які б підтверджували вказану заборгованість;

6.2 під час апеляційного провадження ОСОБА_4 надано клопотання про залучення до матеріалів справи квитанцій, які, на думку заявника, підтверджують факт сплати ОСОБА_4 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заявленої суми в еквіваленті 79509,70 доларів США., проте, проаналізувавши вказані квитанції, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що додані до матеріалів справи квитанції та платіжні доручення не є належним доказом оплати заявником кредитної заборгованості;

6.3. не є неналежними та допустимими доказами виникнення грошових вимог, як вважає апеляційний господарський суд, додані до матеріалів справи довідка ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2016 у справі №521/12357/15; рішення апеляційного суду Одеської області у справі №22-ц/785/509/15, оскільки останні не містять позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 2212970, 59 грн, які б були судом задоволені та не є первинними документами, що підтверджують факт виникнення заборгованості;

6.4. крім того, апеляційним господарським судом клопотання ОСОБА_4 щодо витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" інформації щодо факту здійснення платежів ОСОБА_4 на погашення заборгованості ТОВ "Південбуд" за кредитним договором №010/3-0-1/51 від 17.03.2008, колегією суддів апеляційної інстанції відхилено, оскільки заявником зазначене клопотання не обґрунтовано та не доведено, що ПАТ "Райффвйзен Банк Аваль" відмовив заявнику щодо надання вказаної інформації;

6.5. також, з посиланням на ст. 23 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції зазначив, що обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів що їх підтверджують покладено на кредитора, що виключає обов'язок суду апеляційної інстанції підтверджувати кредиторські вимоги шляхом збирання документів замість заявника, який вважає, що він є кредитором у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_4 та визнати кредиторські вимоги останнього у сумі 2 212 970,59 грн та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:

8.1. зокрема ст. 42, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017., ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України (Далі ЦК України (435-15) ).

8.2. заявник вважає, що судами не було застосовано норму матеріального права, яка безпосередньо регулює спірні відносини (ч. 3 ст. 556 ЦК) ;

8.3. судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" інформації про здійснення платежів на погашення заборгованості ТОВ "Південбуд" перед банком за кредитним договором №010/3-0-1/51 від 17.03.2008.

9. ТОВ "ФК "Форінт" надано відзив на касаційну скаргу з проханням у її задоволенні відмовити, оскаржувані рішення залишити в силі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2017 (про відмову у задоволенні грошових вимог ОСОБА_4.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 916/4644/15.

10.2. Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на 29 березня 2018 року о 14 год. 30 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно ст.- 4-1 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

15. За приписами ч. 1 ст.2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

16. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порядку ст.23 Закону про банкрутство до місцевого господарського суду із заявою про визнання кредитором на суму 2 212970, 59 грн звернувся ОСОБА_4.

18. Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

19. Отже, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

20. В обґрунтування заяви, ОСОБА_4 посилається на договір поруки № 12/3-01-1/273 від 30.10.2008, згідно з яким виступив поручителем перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль" за ТОВ "Південбуд" та на виконання якого, сплатив за боржника банку грошову суму у розмірі 79509,70 доларів США, що підтверджено платіжними квитанціями від 25.08.2009, від 01.10.2009, від 09.10.2009 та 07.12.2009.

21. Також, в обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20203/13-ц від 02.12.2014, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 у сумі 601 139 доларів США, 17 центів та судового збору у сумі 3 441,0 грн., зазначивши, що, у відповідності до ст. 35 ГПК України, факт наявності заборгованості ТОВ "Південбуд" перед ОСОБА_4 не потребує додаткового доказування.

21.1. У заяві кредитор зазначив, що розрахунок заборгованості ТОВ "Південбуд" станом на 11.01.2016, з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 1, 23 Закону про банкрутство, потребує відшкодуванню за несвоєчасне виконання зобов'язань.

22. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20203/13-ц від 02.12.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 в сумі 601 139 доларів США, 17 центів та в рівних частках судового збору у сумі 3 441,0 грн.

23. Водночас, як встановили суди, апеляційним судом Одеської області від 20.05.2015 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 скасовано та ухвалено нове; у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_11, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участі третьої особи - ТОВ "Південбуд", відмовлено в повному обсязі.

24. Крім того, у рішенні Малиновського суду м. Одеси від 28.01.2016 встановлено, що 30.10.2008 за договором поруки за № 12/3-0-1/273 ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання у випадку невиконання ТОВ ПІВДЕНБУД" зобов'язань за кредитним договором здійснити виконання зобов'язання боржника в повному обсязі. Зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі ані боржником, ані поручителем не виконані, оскільки поручителем ОСОБА_4 кредитна заборгованість погашена лише частково. Судом зазначено, що в постанові у справі № 6-466цс15 Верховний суд України роз'яснив, що часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує переходу до нього прав кредитора за цим договором. Оскільки часткове виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором не тягне переходу до нього прав кредитора за цим договором, відповідно у ОСОБА_4, як поручителя, не виникло право зворотної вимоги до боржника, сплачені ним грошові кошти не є коштами, які можуть бути стягнуті на його користь, на підставі ст. 556 ЦК України, тому у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ "Південбуд", третя особа - ПАТ Райффайзен Банк Аваль", про стягнення грошових коштів відмовлено.

25. У ст. 1 Закону про банкрутство, зокрема, визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

26. Грошове зобов'язання, згідно з цією ж нормою Закону, - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом

27. Слід відзначити, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

28. Отже, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

29. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та другої інстанцій про те, що свої вимоги до боржника в сумі 2 212970,59 грн ОСОБА_4 не підтвердив та не обґрунтував, що виключає застосування до спірних кредиторських вимог положень ч. 3 ст. 556 ЦК України, про перехід прав кредитора, оскільки, як встановили суди, заявником не додано до заяви про визнання конкурсних вимог первинних документів, які б підтверджували вказану заборгованість.

30. Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду із клопотанням про залучення до матеріалів справи квитанцій, які на думку останнього, підтверджують факт сплати ОСОБА_4 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заявленої суми в еквіваленті 79509,70 доларів США.

31. Здійснивши правовий аналіз наданих до суду квитанцій, суд другої інстанції встановив, що додані до матеріалів справи квитанції та платіжні доручення не мають правового зв'язку із виконанням умов договору поруки за № 12/3-0-1/273, тобто не є належними доказами оплати заявником кредитної заборгованості, оскільки:

31.1. зі змісту квитанції №00НХ57368 від 30.10.2008 на суму 5058 доларів США та №ONJH8791 від 24.12.2008 на суму 4310 доларів США вбачається, що платником та отримувачем грошових коштів є ОСОБА_4, а призначення платежу: внесення готівки на розрахунковий рахунок ОСОБА_4;

31.2. зі змісту платіжного доручення від 31.12.2008 на суму 4057 доларів США та від 05.01.2009 на суму 245 доларів США, вбачається внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Південбуд", що також не підтверджує факту оплати ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитної заборгованості ТОВ "Південбуд";

31.3. відповідно до змісту квитанції №К19/1 від 01.09.2009 на суму 3533, 56 грн платником є ТОВ "Південбуд", а не ОСОБА_4;

31.4. квитанція №12 від 01.09.2009 на суму 3134 доларів США є взагалі квитанцією про купівлю валюти;

31.5. згідно квитанцій від 26.02.2009 на суму 2452 дол. США, від 29.04.2009 на суму 3698,63 дол. США, від 31.07.2009 на суму 4167,81 дол. США, від 25.08.2009 на суму 2000 дол. США, від 01.10.2009 на суму 3879 дол. США, від 09.10.2009 на суму 2000 дол. США, від 07.12.2009 на суму 2000 дол. США., від 31.05.2010 на суму 3433,90 дол. США отримувачем грошових коштів є Робін Базолве, а не ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

32. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" інформації про здійснення платежів на погашення заборгованості ТОВ "Південбуд" перед банком за кредитним договором №010/3-0-1/51 від 17.03.2008, суд касаційної інстанції зазначає, що у оскаржуваній постанові встановлено, що заявником не було обґрунтовано зазначене клопотання та не надано письмову відмову ПАТ "Райффвйзен Банк Аваль" щодо надання вказаної інформації.

33. Отже, зважаючи на вимоги ст. 23 Закону про банкрутство, обов'язок доведення кредиторських вимоги одночасно з поданням відповідних документів що їх підтверджують покладено саме на кредитора.

34. Відтак, враховуючи принцип рівності сторін, апеляційний господарський суд правомірно відхилив клопотання ОСОБА_4 про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" інформації щодо здійснення платежів на погашення заборгованості ТОВ "Південбуд".

35. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

37. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

38. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

39. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, касаційний суд не вбачає.