1.1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд" про стягнення 110 069,08 грн.

1.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2016 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він забезпечує надання житлово-комунальних послуг до житлового комплексу "Брест-Литовський", розташованого по вул. Печерській, 2, 4, 6 у с. Чайка, Києво - Святошинського району Київської області. Квартири № 3, 143, 149, 155 у будинку №2 у цьому комплексі протягом 26.12.2013-20.06.2016 належали відповідачу, якому він надав житлово-комунальні послуги з опалення, постачання холодної та гарячої води та утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 84 942,21 грн.

Посилаючись на те, що надані ним послуги оплачені відповідачем не були, позивач просив задовольнити позов, стягнувши на свою користь 84 942,21 грн боргу, 22 505,65 грн інфляційних та 2 621,22 грн 3% річних, а також понесені ним по справі господарські витрати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 відмовлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" Київської області у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд".

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 залишено без змін.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

21 жовтня 2013 року утворено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" (далі - ОСББ "Брест-Литовське") та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що внесено відповідний запис за №13391020000009140.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ОСББ "Брест-Литовське" об'єднання створено власниками квартир багатоквартирних будинків № 2, 4 та 6 по вул. Печерській у с. Чайка Києво-Святошинського району Київської області для сумісного управління і забезпечення експлуатації єдиного комплексу нерухомого майна, володіння, користування та розпорядження у встановлених законом межах спільним майном, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Позивач відповідно до набутого правового статусу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку наділений компетенцією щодо володіння, користування та управління майном, що належить співвласникам будинків №№2, 4, 6 по вул. Печерській, у с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області.

Суди зазначили, що відповідачу на праві власності протягом 26.12.2013-20.06.2016 років належали у цьому комплексі в будинку № 2 квартира № 3 загальною площею 118 м2, жилою площею 66,9 м2, № 143 загальною площею 71,6 м2, жилою площею 35,8 м2, № 149 загальною площею 71,8 м2, жилою площею 36 м2, № 155 загальною площею 17,7 м2, жилою площею 35,8 м2.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків.

2.4.1. Позивачем не надано належних доказів існування затвердження в установленому порядку цін/тарифів, на підставі яких ним протягом 26.12.2013-01.07.2015 років надавалися житлово-комунальні послуги відповідачу. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Доказів прийняття відповідними органами рішень щодо цін/тарифів на послуги у будинку позивача у цей період матеріали справи не містять.

2.4.2. Позивачем не надано доказів того, що розмір внесків, відповідно до яких було обчислено заборгованість відповідача, був встановлений на загальних зборах співвласників квартир. З наявних у матеріалах справи протоколів засідань правління вбачається, що вони за формою не є рішеннями загальних зборів, а є рішенням правління ОСББ, які підписані головою зборів і секретарем, а не двома третинами членів правління або лічильною комісією, як це передбачено пунктами 5.9.8, 5.10 статуту ОСББ "Брест-Литовське". Доказів прийняття загальними зборами членів ОСББ інших рішень про встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у спірний період матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, ОСББ "Брест-Литовське" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 скасувати, а справу №911/4261/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Судові витрати покласти на відповідача.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.

3.2.1. На переконання ОСББ "Брест-Литовське", суд помилково виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" і розмір внесків/тарифів підлягає затвердженню органами місцевого самоврядування. Такі висновки судів унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , оскільки судами не враховано, що позивач не здійснює господарської діяльності у розумінні наведених норм законодавства, а його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №916/2197/13.

3.2.2. Скаржник наполягає, що встановлення розмірів внесків на утримання будинку та прибудинкової території позивача, а також розмір внесків на відшкодування витрат на отримання співвласниками комунальних послуг було встановлено загальними зборами членів ОСББ "Брест-Литовське" у 2013, 2014 та 2015 роках, які проводились у формі письмового опитування. Результати опитування були зафіксовані в протоколах правління ОСББ "Брест-Литовський" від 11.12.2013, 07.09.2014 та 30.04.2015.

Суди попередніх інстанцій помилково розцінили протоколи правління як документи, якими встановлено розмір внесків співвласників. Насправді, наявність протоколів правління ОСББ про затвердження рішень, проголосованих та прийнятих загальними зборами, взагалі не є обов'язковою. Скаржник стверджує, що в своїх протоколах Правління ОСББ помилково зазначило, що ним затверджується рішення Загальних зборів співвласників ОСББ.

3.2.3. Згідно з доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили можливість прийняття рішень загальними зборами позивача в порядку проведення письмового опитування, як це передбачено пунктами 5.7 та 5.8 статуту позивача. Такий факт унеможливив встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

3.2.4. Скаржник вважає, що суди повинні були задовольнити його позовні вимоги хоча б в певній частині, оскільки відповідач не може бути звільнений від обов'язку відшкодування своєї частки у витратах на утримання (управління) будинком, з огляду на те: що це порушуватиме інтереси інших співвласників такого будинку.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги та просить касаційну скаргу ОСББ "Брест-Литовське" залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

3.4. Відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

3.4.1. ОСББ "Брест-Литовське" заявило позов саме про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, вказавши у своїй позовній заяві Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Відтак, протилежні доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосовували норми цього законодавчого акта, на думку відповідача, є безпідставними та спростовуються поданими позивачем документами. В касаційній скарзі позивач умисно змінив правове обґрунтування власного позову, хоча фактичними обставинами, що підлягали встановленню під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, було питання - надає чи не надає позивач житлово-комунальні послуги, яка вартість цих послуг та яким чином вона встановлюється.

3.4.2. Протоколи правління ОСББ "Брест-Литовське" від 07.09.2014 та від 30.04.2015, які зазначені у касаційній скарзі, судам не надавались та не містяться у матеріалах справи. Протокол правління від 11.12.2013 не є належним доказом затвердження розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розумінні с.ст. 76- 77 Господарського процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське", в управлінні якого є майно, що належить співвласникам будинку №2 по вул. Печерській, у с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд", як власником квартир № 3, 143, 149, 155 у будинку №2 у визначений позивачем спірний період, та стосується питання оплати наданих позивачем послуг.

Спірні відносини між сторонами врегульовані Законами України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) та "Про житлово-комунальні послуги" у редакціях, чинних на час надання послуг.

4.2.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.2.1. Статуту ОСББ "Брест-Литовське" метою створення об'єднання є: реалізація прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном житлового комплексу; належне утримання спільного майна, будинку та прибудинкової території; сприяння членам об'єднання та мешканцям будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу; забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

4.2.3. Як зазначено у п.1.3 цієї постанови, спірним періодом, за який позивач вимагає стягнути з відповідача вартість наданих йому послуг, є 26.12.2013 - 20.06.2016. За твердженням позивача, відповідач у цей період був власником квартир №3, 143, 149, 155 у будинку №2 по вул. Печерській, у с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області, що входить до сфери управління ОСББ "Брест-Литовське".

За приписами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 Цивільного кодексу України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача стосовно визначення строку, з якого відповідач є власником зазначених вище квартир.

Проте суд касаційної інстанції вважає цей висновок судів передчасним та таким, що здійснений за неповного дослідження наявних у матеріалах справи документів, зокрема, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів №48222081, у якій зазначено дату реєстрації права власті за ТОВ "Екоінвестбуд" на зазначені квартири - 26.03.2015 та як підставу виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 10.04.2015. Відповідач протягом всього часу розгляду справи у судах стверджував, що право власності на зазначені квартири набуто ним з 10.04.2015, проте суди зазначеним доводам жодної оцінки не надали.

Встановлення зазначених обставин є необхідним для правильного визначення періоду, за який відповідач міг отримувати послуги, що надавались ОСББ "Брест-Литовське", стягнення вартості яких є предметом судового розгляду.

4.2.4. Разом з тим, без належної правової оцінки судів залишилось питання власне надання ОСББ "Брест-Литовське" послуг з управління майном, що належить співвласникам будинку №2 по вул. Печерській, у с. Чайка, Києво-Святошинського району Київської області, правові підстави діяльності позивача з управління таким майном, його права, обов'язки та права і обовязки співвласників будинків.

Зокрема, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) (далі - Закон про ОСББ) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону про ОСББ (в редакції, чинній до 01.07.2015) основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 15 Закону про ОСББ (в редакції, чинній до 01.07.2015) управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 22 Закону про ОСББ (в редакції, чинній до 01.07.2015) у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

За змістом ст. 10 Закону про ОСББ вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (ч. 6 ст. 13 Закону про ОСББ в редакції, чинній до 01.07.2015).

Отже, відповідно до наведених вимог законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Одночасно слід враховувати і те, що спеціальним законом, який регулює надання житлово-комунальних послуг, є Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили, що до 1 липня 2015 року (часу набрання чинності Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) та змін до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) ) між позивачем та відповідачем існували відносини як між управителем багатоквартирного жилого будинку та споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Проте суди не наводять правового обґрунтування та оцінених ними доказів, згідно з якими вони дійшли таких висновків.

4.2.5. 01 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19)

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 417-VIII (417-19) , серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) . Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об'єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

При цьому витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача обов'язку нести такі витрати, оскільки відповідач не може бути звільнений від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку.

Матеріали справи містять подані позивачем договори в підтвердження понесених ним витрат на управління, утримання та збереження будинку. Проте суди не надали їм належної правової оцінки, обмежившись лише посиланням, що вони не підтверджують вартості наданих відповідачу комунальних послуг, оскільки частина з них не стосується спірного періоду.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у відповідних рішенні та/або постанові.

Проте суди попередніх інстанцій всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України належним чином не дослідили усіх наявних у матеріалах справи документів, поданих сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСББ "Брест-Литовське".

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

6. Судові витрати

6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.