1.1. У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" (далі - ТОВ "Житлосервіс") про стягнення 19 029,91 грн вартості необлікованої електричної енергії.

1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", пунктів 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (далі - ПКЕЕ), у зв'язку з самовільним підключенням відповідачем струмоприймачів ПАТ "Київенерго", з метою безоблікового споживання електричної енергії, у зв'язку з чим уповноваженими представниками позивача складено акт порушень ПКЕЕ № 33430 від 13.02.2017.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 04.02.2005 позивач як постачальник електричної енергії та відповідач як споживач уклали договір на постачання електричної енергії № 40004 о/р 40004019, який додатковою угодою від 28.10.2013 викладено у новій редакції (далі - договір).

2.2. За умовами договору позивач прийняв на себе зобов'язання продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача за об'єктами відповідача згідно з умовами договору та додатків до нього, а відповідач - оплачувати позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

2.3. У п. 2.1 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

2.4. На дату укладення договору діяли ПКЕЕ, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) .

2.5. Згідно з п. 2.3.5 договору відповідач зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників позивача за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, а позивач має право на такі дії згідно з п. 3.1.5 договору.

2.6. У п. 4.2.3 договору сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (z0782-06) , (далі - Методика), у разі таких дій відповідача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених Методикою.

2.7. 13.02.2017 уповноваженими представниками позивача у присутності представників відповідача було зафіксовано порушення ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ (z0417-96) , а саме - самовільне підключення електроустановок струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку за адресою АДРЕСА_1, характеристика об'єкта: кв. НОМЕР_3, о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1, про що складено акт про порушення № 33430 (далі - акт).

2.8. У акті зазначено про те, що самовільне підключення виконано кабелем ВВГ 4 х 6,0 мм2 від магістрального кабелю поза щитом обліку на АВ ном. 50А, який знаходився поза щитом обліку, від якого відходив кабель навантаження до квартири НОМЕР_3 під штукатуркою (яку було частково демонтовано працівниками відповідача); самовільне підключення виконано приховано - для виявлення підключення було демонтовано захисну панель магістральних клем та дооблікових АВ, було знято панель кріплення лічильника викруткою №302, дата наступного випробування 19.01.2018; представнику споживача продемонстровано порушення. У акті зафіксовано, що безоблік демонтовано.

2.9. Акт складений за участю представників позивача та представника відповідача - ОСОБА_2, посадове становище якого зазначено як головний інженер, який від підпису акта відмовився.

2.10. 23.02.2017 відбулось засідання комісії по розгляду акта про порушення № 33430 від 13.02.2017, де було вирішено перенести розгляд цього акта для належного запрошення споживача на наступне засідання комісії (оформлене протоколом №228).

2.11. 23.03.2017 відбулось засідання комісії по розгляду акта про порушення № 33430 від 13.02.2017, рішення якої оформлене протоколом № 485 (далі - рішення).

2.12. У рішенні встановлено, що споживач ТОВ "Житлосервіс" (о/р 40004019) на об'єкті: квартира № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_2 ОСОБА_1.) порушив правила користування електричною енергією, а саме: ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та п. 3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ (z0417-96) у зв'язку з самовільним підключенням електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку, з огляду на що вирішено провести нарахування за цим актом згідно з п. 2.9 та за формулою 2.7 Методики.

2.13. Згідно з розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору), до акта, вартість електроенергії за період з 18.05.2016 (з дати останньої технічної перевірки засобів обліку) по 13.02.2017 (дата усунення порушення), становить 19 029,91 грн.

2.14. Відповідач позивачу вартість недорахованої електричної енергії в сумі 19 029,91 грн не перерахував, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 01 серпня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Житлосервіс" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість за самовільно спожиту електроенергію в сумі 19 029,91 грн та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

3.1.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами у справі підтверджений факт вчинення відповідачем правопорушення.

3.1.2. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що згідно з договором на постачання електричної енергії № 40004 о/р 40004019 від 04.02.2005, відповідач відповідає перед позивачем за виконання його умов, зокрема, пункту 4.2.3 щодо сплати позивачу вартості недоврахованої електроенергії, спожитої поза засобами обліку. В свою чергу власник квартири АДРЕСА_1 у відповідності до договору "Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території" відповідає перед ТОВ "Житлосервіс" за цілісність пломб приладів і недопущення самовільного втручання в роботу цих приладів.

3.1.3. В силу вимог п.п. 9 пункту 10.2 ПКЕЕ (z0417-96) споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку.

3.1.4. Позивачем доведено вину відповідача у самовільному підключенні кінцевого споживача до струмоприймачів в обхід електролічильника. Зокрема, ця вина полягає в тому, що приймаючи на баланс будинок, відповідач зобов'язаний був перевірити всі комунікації на відповідність їх нормам та законам, в тому числі Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

3.2. 02 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 скасовано і прийнято нове рішення. В позові відмовлено повністю.

3.2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого:

3.2.2. Умови укладеного сторонами договору не передбачають постачання позивачем електроенергії в квартири будинку АДРЕСА_1.

3.2.3. За умовами договору здійснюється постачання електроенергії, необхідної відповідачу для обслуговування будинку - освітлення місць загального користування, роботи ліфтів тощо і умовами вищевказаного договору не охоплюється постачання електроенергії до квартир вказаного будинку, з мешканцями якого на постачання електроенергії позивачем укладаються окремі договори. Це, зокрема, підтверджується додатком 4А до договору.

3.2.4. Під час складення акта позивачем в графі характеристика об'єкта зазначено саме кв. НОМЕР_3, о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1 Вказане свідчить про те, що порушення виявлене у квартирі № НОМЕР_3, власником якої не є відповідач, в той час як для постачання електроенергії у вказану квартиру позивачем ОСОБА_1 відкрий о/р НОМЕР_1.

3.2.5. З урахуванням приписів ст. 1, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.2. ПКЕЕ, відповідач не є споживачем електроенергії, яка постачається у квартиру АДРЕСА_1 та споживається самовільно без обліку та оплати.

3.2.6. Позивач є балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж, якими здійснюється постачання електроенергії у зазначену квартиру та надає ці послуги на підставі укладених з мешканцями квартир договорів (договір щодо квартири № НОМЕР_3 відповідачем укладено 01.09.2005 з ОСОБА_3), а споживачем електричної енергії в є гр. ОСОБА_1, якому позивачем відкрито о/р НОМЕР_1.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 23 жовтня 2017 року ПАТ "Київенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 залишити без змін.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Господарські суди не звернули уваги на те, що в додатку № 1 до акта є схема електропостачання споживача, в якій зазначено, що самовільне підключення здійснено до елетромереж, що перебувають в межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності відповідача.

4.2.2. Враховуючи умови укладеного сторонами договору та п. 1.2 ПКЕЕ (z0417-96) мережі до яких здійснено безоблікове підключення є технологічними мережами відповідача, тому відповідач зобов'язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

4.2.3. Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ (z0417-96) та умов укладеного сторонами договору помилково вирішив, що відповідач не є споживачем електричної енергії, яка постачається за адресою зазначеною в акті, та не повинен нести відповідальність за виявлене порушення.

4.2.4. Крім того, апеляційною інстанцією залишено поза увагою наданий позивачем додаток № 6А до договору (акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін), що є порушенням ст. - 4-2 ГПК України.

4.3. 13 грудня 2017 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Відповідач не здійснював самовільне підключення електроустановок до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії і не є споживачем електроенергії за засобом обліку, який зазначений в акті ПАТ "Київенерго".

4.4.2. Тому відповідач не порушував норми Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та ПКЕЕ (z0417-96) , перелічені позивачем в акті про порушення №33430 від 1302.2017 та в протоколах засідання комісії по розгляду акта про порушення.

4.4.3. Будь-яких доказів, які б встановлювали факт споживання позивачем електроенергії поза засобами обліку, визначеними договором, позивачем не надано.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин

[] 2. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 235. Оперативно-господарські санкції

1. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

2. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Стаття 237. Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій

1. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Стаття 275. Договір енергопостачання

1. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується

5.2. Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР)

Стаття 26. Обов'язки та відповідальність споживачів енергії

1. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

2. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

3. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

4. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику

1. Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

2. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією.

5.3. Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96)

1.1. Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

1.2. Для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні:

[] споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

3.3. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

6.40. У разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656 (z0782-06) .

6.41. У разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

5.5. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

5.6. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача 19 029,91 грн вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення ПКЕЕ № 33430 від 13.02.2017.

6.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини із споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) .

6.2.3. Пунктом 5.1. ПКЕЕ (z0417-96) встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

У пункті 1.2 ПКЕЕ (z0417-96) є визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень ПКЕЕ (z0417-96) , зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Відповідно до умов договору, а саме п. 4.2.3. відповідач сплачує позивачу вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), у разі таких дій відповідача: споживання електроенергії поза засобами обліку;

6.2.4. Як вбачається зі змісту судових рішень як суд першої так і апеляційної інстанцій погодилися з твердженнями відповідача, що він не є споживачем електроенергії за засобом обліку зазначеним в акті № 33430 від 13.02.2017 в квартирі АДРЕСА_1.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Аналогічне визначення дано і п. 1.2 ПКЕЕ (z0417-96) .

Враховуючи, що господарськими судами обох інстанцій встановлено, що відповідач не є споживачем електроенергії за засобом обліку, зазначеним в акті № 33430 від 13.02.2017, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення саме з відповідача 19 029,91 грн вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта № 33430 від 13.02.2017 задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

6.2.5. Інші аргументи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються, оскільки вони спрямовані на встановлення або доведення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним та на вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також на додаткову перевірку доказів.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.