розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім Контрол Інжиніринг" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім Контрол Інжиніринг" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

та зустрічним позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім Контрол Інжиніринг", Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" про визнання недійсним договору з моменту укладення,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Рубанець А.О., адвокат,

відповідача за первісним позовом - не з'явилися;

третьої особи за первісним позовом - не з'явилися,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стім Контрол Інжиніринг" (далі - ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" (далі - ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива") про витребування у ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" проволоки діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 в кількості 1 100 кг, вартістю 1 650 000 грн та зобов'язання передати її ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16, укладеного між ним та третьою особою та видаткової накладної від 26.12.2016 набув право власності на майно (проволоку), яке знаходиться у відповідача на підставі договору зберігання від 16.08.2016 № 02М/16, укладеного між відповідачем та третьою особою, та на вимогу ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг", як власника зазначеного майна відмовляється від його передачі, чим порушує його право власності на це майно.

У травні 2017 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" та ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16, укладеного між ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" та ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива".

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно за договором зберігання від 16.08.2016 № 02М/16 знаходиться у ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш", на яке застосовано забезпечення виконання зобов'язань у вигляді зберіганні проволоки на території підприємства позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" за контрактом на постачання продукції від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2017 (суддя Мавродієва М.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (колегія суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Діброва Г.І.), в позові відмовлено.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом мотивовані посиланнями на те, що притримання ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" переданого йому на зберігання майна (проволоки) до виконання зобов'язань ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" за контрактом від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 не суперечить положенням статті 594 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та пункту 5.2.2 договору зберігання від 16.08.2016 № 02М/16.

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог обґрунтовані тим, що ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" належними та допустимими доказами не доведено, що при укладенні договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16 його сторони не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 184, 594, 595 ЦК України та зазначає, що судами не враховано те, що правочин про притримання майна повинен бути двостороннім та укладений у письмовій формі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та постановити у скасованій частині нове рішення про задоволення первісного позову, а в решті - судові рішення залишити без змін.

14.03.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги в яких скаржник підтримує вимоги поданої ним касаційної скарги та зазначає про те, що враховуючи доведеність факту набуття ним права власності на майно та відсутність у нього будь-якої заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш", суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність у останнього правових підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 594 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав наведені у касаційній скарзі доводи та просив задовольнити подану ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" наголошує, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 ЦК України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа за первісним позовом не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Статтею 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 16.08.2016 між ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" (поклажодавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" (зберігач) було укладено договір зберігання № 02М/16, за умовами якого зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем та повернути його поклажодавцеві у схоронності, а поклажедавець - сплачувати плату за зберігання на встановлених договором умовах.

Згідно додатку № 1 до договору зберігання № 02М/16 на зберігання передається проволока діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 у кількості 4 098 кг.

Відповідно до пункту 1.3 договору № 02М/16 майно зберігається, а також передається та приймається за адресою: Ремонтно-механічний завод ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом", 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Строк дії договору до 01.04.2017 (пункт 2.1 договору № 02М/16).

Згідно з пунктом 5.2.2 договору № 02М/16 зберігач має право утримувати у себе передане на зберігання майно у разі неналежного виконання поклажодавцем обов'язків, передбачених пунктами 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.7 даного договору, до виконання поклажодавцем вказаних обов'язків, а також задовольнити свої вимоги (включаючи суми штрафних санкцій) за рахунок вартості даного майна згідно зі статті 591 ЦК України. Реалізація майна здійснюється зберігачем будь-яким способом, який не заборонений діючим законодавством, за його вибором.

Пунктом 4.1.7 договору зберігання № 02М/16 сторонами погоджено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно, яке було передане на зберігання, після закінчення строку зберігання, а у разі дострокового розірвання договору - протягом 10 робочих днів після такого розірвання.

Водночас судами встановлено, що 22.12.2016 між ТОВ Стім Контрол Інжиніринг" (покупець) та ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" (постачальник) було укладено договір поставки № 22/12/16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця проволоку металеву діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 3 600 кг, загальною вартістю 4 500 000 грн, а покупець - прийняти та оплатити товар на визначених договором умовах.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки № 22/12/16 передача товару здійснюється у місці поставки після підписання видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар є дата, зазначена у видаткові накладній.

За видатковою накладною № 6 від 26.12.2016 ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" прийняло товар - проволку діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 3 600 кг та набуло право власності на зазначено майно відповідно до умов пункту 4.1 договору поставки № 22/12/16.

13.01.2017 ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" листом № 145/15 повідомив до ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" про притримання проволоки діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010, яка перебуває на зберіганні на території Ремонтно-механічного заводу ВП "Атоменергомаш" (м. Южноукраїнськ Миколаївської області) згідно з договором зберігання від 16.08.2016 № 02М/16 та Актом приймання-передачі від 25.03.2016 № 4 для забезпечення виконання зобов'язання ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" за контрактом № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315.

Судами встановлено, що основна заборгованість контрактом від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 на постачання продукції становить 121 794 854,10 грн, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/21451/16.

ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" неодноразово зверталося до ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" з листами в яких просило передати йому проволоку діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 360 кг та підписати Акт звірки.

11.01.2017 ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" листом № 11-01-17/2 звернулося до ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" з проханням видати проволоку діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 360 кг у зв'язку з її придбанням у ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" на підставі договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16.

27.01.2017 ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" листом № 408/15 повідомив ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг про те, що у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" грошових зобов'язань за контрактом від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 на постачання продукції, ним було застосовано забезпечення виконання зобов'язань у вигляді притримання проволоки, яка перебуває на зберіганні. Також у листі зазначено, що проволоку буде повернуто після належного виконання останнім зобов'язань за контактом.

Відповідно до статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, судами встановлено, що проволока діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 3 600 кг належить на праві власності ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг", що підтверджується видатковою накладною № 6 від 26.12.2016 до договору поставки № 22/12/16 та знаходиться у ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" за наявної правової підстави - договору зберігання від 16.08.2016 № 02М/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що притримання ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" переданого йому на зберігання товару до виконання зобов'язань ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько- російське підприємство з виробництва ядерного палива" за контрактом від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315, не суперечить положенням статті 594 ЦК України та пункту 5.2.2 договору зберігання від 16.08.2016 № 02М/16.

Згідно з приписами статті 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.

Суди попередніх інстанцій надавши належну правову оцінку договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16, укладеного між ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" та ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива", у відповідності з вимогами статті 43 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) дійшли правильних висновків про те, що ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" належними та допустимими доказами не доведено, що при укладенні зазначеного договору його сторони не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, що стало обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" про те, що правочин про притримання майна повинен бути двостороннім та укладений у письмовій формі, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що положення Параграфу 7 ЦК України (435-15) , які регулюють притримання, не передбачають такого обов'язку для кредитора та божника, а надають кредитору право, який правомірно володіє річчю на її притримання до виконання боржником зобов'язання та покладають на кредитора обов'язок негайного повідомлення боржника про притримання речі.

Посилання касаційної скарги ТОВ "Стім Контрол Інжиніринг" на те, що судами попередньої інстанції було неправильно застосовано положення статті 184 ЦК України та не досліджено всі обставини стосовно ідентифікації спірного майна, відхиляються колегією суддів, оскільки ці обставини не встановлювалися судами з огляду на відмову в первісному позові з інших зазначених вище підстав.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" правильно посилається на те, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 ЦК і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.