розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" (Company "Efenes Properties Limited")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017

(головуючий - Кропивна Л.В., судді - Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.)

у справі №910/4210/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк",

2. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс",

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скілінг"

про визнання недійсним дубліката договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк" та Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним дубліката іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною 04.08.2015 за реєстровим №1422.

1.2. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що станом на момент його видачі оригінал іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008 не був втрачений або зіпсований, відтак, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. при видачі дубліката Іпотечного договору були порушені приписи ст. 53 Закону України "Про нотаріат".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/4210/17 позов задоволено. Визнано недійсним дублікат іпотечного договору №638/ІП-3 від 30.07.2008, виданий Публічному акціонерному товариству "Перехідний банк "РВС Банк" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною 04.08.2015 і зареєстрований за реєстровим №1422. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/4210/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.3. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

2.3.1. 22 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" та Дочірнім підприємством "Фірма "Дайленко", як позичальником, укладено кредитний договір №638, за змістом якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, та надав позичальнику кредит у доларах США та гривні, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строки, визначені таким договором, сплатити плату за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання, передбачені ним.

2.3.2. 30 липня 2008 року в забезпечення виконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором №638 від 22.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" (іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (іпотекодержатель), укладено іпотечний договір №638/ІП-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №4517 (надалі - "Іпотечний договір").

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотекодавець, як майновий поручитель, передає, а іпотекодержатель приймає у наступну іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, в забезпечення наступних зобов'язань позичальника за кредитним договором №638 від 22.07.2008.

За змістом п. 2.1 Іпотечного договору предметом іпотеки є нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м., у будинку 5 у пров. Рильський у м. Києві.

Право власності іпотекодавця (позивача) на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, підтверджується свідоцтвом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2005.

2.3.3. 05 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1456, яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором, пропонувалося задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за кредитним договором №638 від 22.07.2008.

На підставі вказаного виконавчого напису Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№34633972 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м. у будинку 5 у пров. Рильський у Києві, що належить позивачу.

2.3.4. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 152 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 52 від 02.03.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Омега Банк", з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Омега Банк".

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150/15 від 03.07.2015 "Про передачу активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" на користь ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" між відповідачами 03.07.2015 був підписаний акт №124/07/2015-К приймання-передачі прав на активи неплатоспроможного банку.

Згідно з актом неплатоспроможний банк передає, а ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" у порядку правонаступництва приймає всі права кредитора у зобов'язаннях за такими договорами: - кредитний договір №638 від 22.07.2008 з усіма змінами та доповненнями; - договорами, укладеними в забезпечення зобов'язань за основним договором згідно з додатками №2 та №3 до даного акту, в тому числі за Іпотечним договором.

2.3.5. 04 серпня 2015 року представник ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни з заявою про видачу дубліката Іпотечного договору у зв'язку з втратою його оригіналу.

04 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. було видано відповідачу-1 дублікат Іпотечного договору та зареєстровано такий дублікат за реєстровим №1422.

2.3.6. На підставі виданого дубліката Іпотечного договору та акта приймання-передачі перехідному банку ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" №124/07/2015-К від 03.07.2015 за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44141698 від 18.09.2015.

2.3.7. Підставою для виникнення спору у цій справі стало те, що як стверджує позивач, оригінал договору іпотеки не був втрачений чи пошкоджений, і на момент видачі дубліката знаходився в матеріалах виконавчого провадження ВП№34633972 з примусового виконання виконавчого напису №1456, виданого 05.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" видача нотаріусом дубліката такого договору здійснена з порушенням приписів частини 1 статті 53 Закону України "Про нотаріат", в результаті чого відбулося порушення майнових прав іпотекодавця на належну йому на праві власності нерухомість. Позивач вважає, що належні йому майнові права на нерухому річ підлягають захисту шляхом визнання недійсним виданого нотаріусом дубліката договору іпотеки.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив таке.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі виконавчого напису №1456, виданого 05.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№34633972 про звернення стягнення на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №5, №5а, з №6 по №20 (групи приміщень №15), №1, №1а, з №2 по №10 (групи приміщень №16), з №1 по №11, №№11а, 12, 13 (групи приміщень №18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літ. А) загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м.Київ, пров. Рильський, б. 5, яке належить Товариству.

З листа №20.1-34633972/26 від 10.03.2017 державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що оригінал Іпотечного договору та оригінал виконавчого напису №1456, виданого 05.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., знаходяться в матеріалах виконавчого провадження ВП№34633972.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на момент видачі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. дубліката Іпотечного договору, зареєстрованого за реєстровим №1422, оригінал Іпотечного договору не було втрачено або зіпсовано, а було пред'явлено до виконання у порядку, встановленому чинним законодавством України. Тобто умова, з якими приписи ч. 1 ст. 53 Закону України "Про нотаріат" пов'язували можливість видачі дубліката документа, станом на момент видачі спірного дубліката Іпотечного договору була відсутня.

За висновком місцевого господарського суду видача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. дубліката Іпотечного договору зумовила втрату чинності оригіналом такого договору, що є неприпустимим, оскільки оригінал Іпотечного договору у період з 09.10.2012 до моменту розгляду справи по суті знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Такі обставини, за висновком суду, свідчать про те, що під час видачі спірного дубліката Іпотечного договору нотаріусом були порушені приписи ст. 53 Закону України "Про нотаріат", що є підставою для визнання спірного дубліката недійсним згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

2.5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши, зокрема, таке.

Дублікат договору не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків. Дублікат лише дублює зміст договору, тому прав позивача не порушує, навіть якщо при виданні дубліката були порушені встановлені ч. 1 ст. 53 Закону України "Про нотаріат" умови його видачі. є неспроможними посилання позивача та суду першої інстанції на ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.

3.2.1. В порушення вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, яке суперечить нормам матеріального права, ч.1 ст. 53 Закону України "Про нотаріат", п.1.1 ст.1 Главі 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Мінюсту України від 22.02.2012 №282/20295.

В зазначеному аспекті скаржник наголошує на тому, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" містила доводи лише про те, що дублікат договору був виданий з порушенням ч.1 ст. 53 Закону України "Про нотаріат" та не містила доводів стосовно порушення вимог ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

3.2.2. Приймаючи нове рішення, апеляційний господарський суд проігнорував відсутність факту втрати відповідачем-1 оригіналу Іпотечного договору та відсутність за таких обставин правових підстав для видачі його дубліката.

3.2.3. Постанова суду апеляційної інстанції суперечить судовій практиці у подібних правовідносинах, а саме ухвалі Верховного Суду України від 16.03.2010 у справі №6-23062св09 та постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 у справі №6-62цс12.

3.3. У відзиві на касацій скаргу представник Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 залишити без змін, відмовивши скаржнику у задоволенні його касаційної скарги.

В обґрунтування зазначеного посилається на відсутність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки в момент вчинення правочину дотримано вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, що правильно встановлено апеляційним господарським судом.

3.4. Поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скілінг" відзив на касаційну скаргу підписано представником Гладишенко М.І.

У відзиві зазначено, що представник діє на підставі довіреності, наявної у матеріалах справи. Перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції зазначає, що представник Гладишенко М.І. представляв інтереси третьої особи-3 у судах попередніх інстанцій на підставі довіреності №б/н від 09.11.2016, яка була чинна до 09.11.2017. Інших документів, які б підтверджували повноваження Гладишенко М.І., матеріали справи не містять. Тобто відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скілінг" підписано особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що виключає можливість суду касаційної інстанції надавати правову оцінку доводам, зазначеним у ньому.

3.5. Відзив відповідача-1 також не приймається до уваги судом касаційної інстанції, оскільки поданий поза межами строків, встановлених судом в ухвалі Верховного Суду від 15.02.2018, без зазначення поважності причин пропуску такого строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним регулюється ст.ст. 215-236 Цивільного кодексу України (435-15) .

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Верховний Суд погоджується з правильним висновком апеляційного господарського суду про те, що дублікат договору не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків. Дублікат по суті є документом, який лише дублює зміст договору, тому не може порушувати прав позивача. Не можна визнати недійсним документ, який за своїм змістом та правовою природою не є правочином.

Протилежні доводи скаржника до уваги судом касаційної інстанції не беруться, оскільки є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

4.2.2. Непереконливими є і доводи скаржника про відмінну висновку апеляційного господарського суду практику Верховного Суду України, оскільки зазначені позивачем судові рішення у справах №6-23062св09 та №6-62цс12 є різними за змістом обставин, що сформували правовідносини у них та вплинули на застосування норм права.

4.2.3. Помилковими є твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що зазначене положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) чинне з 15.12.2017, тоді як у касаційному порядку переглядається постанова суду від 06.12.2017.

4.2.4. Доводи скаржника про ігнорування судом апеляційної інстанції відсутності факту втрати відповідачем-1 оригіналу Іпотечного договору (п.3.2.2 постанови) не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки факт наявності або відсутності оригіналу Іпотечного договору не впливає на правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання дубліката договору недійсним.

4.2.5. Посилання суду апеляційної інстанції у постанові, що оскаржується, на статтю 215 Цивільного кодексу України як підставу, яка визначена позивачем у позовній заяві, не стало насідком неправильного вирішення спору у цій справі, відтак, не є тією обставиною з якою закон пов'язує можливість скасувати таку постанову суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.