Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2017 (суддя Стадник М. С.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 (головуючий суддя - Бонк Т. Б., судді Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" про стягнення заборгованості в сумі 359678,98 грн.,

Короткий зміст рішення по суті спору

1. 04.05.2016 рішенням Господарського суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (далі - Відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Позивач) 185956,35 грн. заборгованості з процентів, 100977,78 грн. інфляційних втрат, нараховану на суму заборгованості за тілом кредиту, 72744,85 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості з процентів та 5395,18 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості з процентів та 5395,18 грн. судового збору.

Короткий зміст заяви про надання відстрочки виконання рішення

2. 29.06.2017 Відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою, у якій просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 терміном на два роки (з урахуванням заяви від 24.07.2017).

Подана заява мотивована тим, що Відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, вся виробнича діяльність якого прив'язана до землі, в результаті чого останній отримує певні грошові кошти, однак на час отримання кредиту в червні 2011 та до закінчення кредитного договору різко скоротилася кількість землі в обробітку з 1514,00 га в 2011 році до 46,2 га в 2012 році, що Відповідач не міг передбачити в іншому випадку цього кредиту б не отримував. В результаті виробничої діяльності за 2016 рік підприємство отримало 52,0 тисяч збитків, що свідчать про важкий фінансовий стан, на підтвердження чого додано фінансовий звіт за 2016 рік. Незважаючи на важкий фінансовий стан підприємство зменшило заборгованість перед Позивачем на суму 102109,55 тисяч гривень, що свідчить про намір виконувати та не ухилятись від виконання прийнятого у справі рішення. Для поступового погашення заборгованості підприємству потрібен певний строк для відновлення своєї платоспроможності, задля чого Відповідач вжив всіх заходів для збільшення валового збору врожаю. Розрахунки показують, що на жовтень 2018 року Відповідач за рахунок продукції рослинництва та тваринництва зможе погасити та гарантує погашення ще в сумі 203,00 тис. гривень, що становитиме 85 % заборгованості.

Короткий зміст рішень судів І та апеляційної інстанцій

3. 24.07.2017 Господарський суд Тернопільської області ухвалив заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 задовольнити частково. Виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 відстрочити до 31.12.2017. Вказана ухвала залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Відповідачем підтверджені обставини, наведені в обґрунтування заяви, які ускладнюють виконання рішення, враховуючи державну політику у сфері державного управління щодо стимулювання у сфері виробництва сільськогосподарської та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення, визначеної Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) , суди дійшли висновку про наявність передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) підстав для часткового задоволення зазначеної заяви та відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 29.09.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області відмовити у повному обсязі.

5. Відзив на касаційну скаргу від Відповідача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відповідно до статті 121 ГПК України, статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" Відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, виняткових випадків на підставі яких можливим є відстрочення виконання рішення суду. Натомість інформаційною довідкою із реєстру речових прав № 65415218 від 09.08.2016 підтверджується наявність у Боржника на праві власності нерухомого майна, що свідчить про можливість виконання рішення суду.

7. Судами першої та апеляційної інстанцій при наданні відстрочки не враховано інтереси Позивача, який увесь час як кредитор позбавлений можливості повернути свої кошти, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, оскільки останній тривалий час не виконує зобов'язання за кредитним договором, а часткове виконання рішення суду у даній справі відбулось лише внаслідок заходів примусового виконання.

8. Прогнози отримання коштів від майбутньої господарської діяльності та виконання рішення суду жодним чином не підтверджені, оскільки довідка відділу агропромислового розвитку № 1-06/133 від 10.05.2017, яка видана ФГ "Агро-Міст" про урожайність сільськогосподарських культур, не стосується Відповідача. Довідка про зменшення площі земельної ділянки Відповідача не підтверджує скрутне фінансове становище та неможливість виконати рішення суду, а отже останнім не обґрунтовано, яким чином сам по собі статус сільськогосподарського підприємства може завадити виконанню судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище.

9. Апеляційним господарським судом не враховано, що, відповідно до статті 617 ЦК, відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

10. Суди не звернули уваги на те, що заява Відповідача щодо відстрочки вже розглядалась у даній справі і Боржнику було відмовлено у наданні відстрочки з огляду на те, що наведені ним обставини є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних (непереборних) чи незалежних від останнього обставин.

11. Наведені обставини свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм статей 34, 43, 101, 105, 121 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

12. Заперечуючи проти надання відстрочки виконання рішення суду у цій справі, Позивач однак не надав судам жодних доказів щодо свого фінансового становища, які могли бути прийняті та дослідженні судами відповідно до статей 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України, чинного на час прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункт 7) на неврахування його інтересів при наданні відстрочки.

13. При цьому та обставина, що Відповідач вже звертався з заявою про відстрочення виконання рішення суду у цій справі, за наслідками розгляду якої у відстрочці судами було відмовлено, не обмежує останнього у праві звернутись з такою заявою повторно, надавши відповідні докази та навівши обґрунтування, що свідчить про безпідставність доводів Скаржника (пункт 10) в цій частині.

14. Доводи Скаржника (пункт 9) щодо неврахування апеляційним судом того, що відповідно до статті 617 ЦК України відсутність у боржника коштів не звільняє його від відповідальності, Суд відхиляє, оскільки відстрочення виконання судового рішення є лише відкладенням обов'язку з виконання цього рішення на більш тривалий термін та не звільняє Боржника від обов'язку його виконання.

15. Відповідно до частини 1 статті 121 ГПК України, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних судових рішень, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний термін розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином підставою для, зокрема, відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає та не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення. При цьому господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Водночас, при винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин. При цьому, з урахуванням вимог статті 33 ГПК України, обов'язок доведення існування таких обставин процесуальним законом покладається на особу, яка звертається з відповідною вимогою. Судами перевірено обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду та встановлено, що на підтвердження важкого фінансового становища на підприємстві Відповідача останній додав до заяви фінансовий звіт, також Відповідач надав докази зменшення площі земельної ділянки, що знаходиться у його користуванні. Суди взяли до уваги розрахунок очікуваного отримання коштів в рамках виконання планових замовлень, що дозволить погасити борг перед Позивачем на суму 203000,00 грн., а також врахували часткове погашення боргу Боржником на суму 107304,73 грн. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Боржником підтверджено обставини, які у своїй сукупності свідчать про ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, та є підставою для відстрочення виконання цього рішення на підставі статті 121 ГПК України. У зв'язку з цим доводи Скаржника (пункти 6, 8) щодо недоведеності наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду колегія суддів відхиляє. З огляду на наведене посилання Скаржника (пункт 11) на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 34, 43, 101, 105, 121 ГПК України не знайшли підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку.

16. Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Відповідача та надання останньому відстрочки виконання рішення суду строком до 31.12.2017, враховуючи, що відстрочка виконання рішення на більш тривалий термін може призвести до порушення прав і охоронюваних інтересів Позивача.

17. За таких обставин подана касаційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі № 921/114/16-г/3 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.