здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (Зеленін В.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) та рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017 (Кошик А.Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"

до Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"

про стягнення 16 224,66 грн,

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - ТОВ "Білоцерківвода") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" (далі - ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика") про стягнення 16 224,66 грн нарахованих за скид наднормативних забруднених стічних вод до міських каналізаційних мереж у липні-вересні 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано встановленням під час проведення 14.09.2016 відбору проб води відповідно до місцевих Правил приймання стічних вод з контрольного колодязя для визначення вмісту забруднюючих речовин перевищення допустимих забруднюючих речовин, що підтверджується відповідним актом відбору. На підставі проведеної перевірки здійснено розрахунок розміру плати за скид наднормативних забруднень, що становить 12 239,98 грн і 30.09.2016 ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" направлено рахунок від 29.09.2016 № 78, який відповідачем у встановлений термін оплачений не був, у зв'язку з чим позивачем нараховані 3 % річних, інфляційні і пеня. При цьому, позивач зазначав, що правомірність рахунку від 29.09.2016 № 78 підтверджено рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/4233/16.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" заперечуючи проти її задоволення вказувало на недоведеність позивачем вини відповідача, а посилання ТОВ "Білоцерківвода" на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/4233/16, на думку відповідача, є безпідставними з огляду на те, що підстави відмови у задоволенні позову було невірно обраний ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" спосіб захисту порушеного права.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" на користь ТОВ "Білоцерківвода" 12 239,98 грн заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 2 579,97 грн пені, 286,72 грн. 3% річних, 1 117, 99 грн інфляційних та 1 600, 00 грн витрат зі сплати судового збору, мотивуючи рішення доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи на помилковість висновків судів про наявність вини ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" у перевищенні допустимих забруднюючих речовин у стічних водах, а отже і обов'язку оплати виставленого рахунку, а також залишення поза увагою доводів відповідача, що відібрані позивачем для перевірки якості стічні води через дефект каналізаційної мережі міста містили міські стоки, потрапляння яких могло відбутися від суміжних користувачів у каналізаційну мережу книжкової фабрики.

Крім того, скаржник не погоджується з періодом нарахування пені, який становить більше шести місяців, що не відповідає приписам чинного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Білоцерківвода" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін вказуючи на проведення відбору проб та здійснення розрахунку у відповідності до місцевих Правил приймання стічних вод. При цьому, вказав, що акт відбору проб від 14.09.2016 було підписано представником ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" без зауважень. Стосовно доводів скаржника щодо періоду нарахування пені, ТОВ "Білоцерківвода" наголосило на здійснення такого нарахування відповідно до законодавства та виходячи з умов підпункту 2.1 пункту 6.1 договору від 01.07.2013 № 1040 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, укладеного між сторонами.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами 01.07.2013 між ТОВ "Білоцерківвода" (Виконавець) і ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" (Споживач) було укладено договір № 1040 про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, за умовами якого Виконавець зобов'язувався надавати послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а Споживач - своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених договором.

У відповідності до підпунктів 5.5.20, 5.5.21 пункту 5 договору Споживач має забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених додатком № 3 до договору, а також виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 договору № 1040 встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого Виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.12.2013 № 424 (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

За змістом пункту 2.1 місцевих Правил приймання стічних вод Водоканал має право контролювати якість стічних вод шляхом здійснення раптового відбору проб стічних вод, що скидаються Підприємствами до системи каналізації міста, а також пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень. Згідно з пунктом 8.12.3 цих правил відбір проб виконується представниками Водоканалу в присутності уповноваженого представника Підприємства, що фіксується в акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представники Підприємства. Акт складається у двох примірниках.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14.09.2016 представниками ТОВ "Білоцерківвода" у присутності головного інженера ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика", на підставі пункту 2.1. Правил приймання стічних вод, підпунктів 2.1.3, 2.2.4, місцевих Правил приймання стічних вод, з контрольного колодязя відповідача, розташованого за адресою вулиця Леся Курбаса, 4, у місті Біла Церква було проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством зі стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква, про що складено відповідний акт із зазначенням дати, місця та умов їх відбору, який підписаний представником ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" без зауважень (а.с. 37).

За результатами лабораторних досліджень відібраних проб, проведених хіміко-технологічною лабораторією стічних вод ТОВ "Білоцерківвода"" було встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, виявлено вміст забруднюючих речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод, про що ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" повідомлено факсограмою № 1-04/08-2385 від 23.09.2016, натомість у відповідності до підпункту 8.12.12 Правил приймання контрольна проба, згідно з яким відібрана одночасно з робочою пробою та пробою для підприємства, має зберігатися у відповідних умовах в лабораторії Водоканалу, але не більше семи календарних днів з моменту відбору проби, звернення відповідача щодо проведення арбітражного аналізу контрольної проби не надходило.

На підставі встановленого в ході лабораторних досліджень наднормативного забруднення стічних вод ТОВ "Білоцерківвода" провело нарахування плати за скид наднормативно забруднених стічних вод до міських каналізаційних мереж ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" у липні - вересні 2016 року у відповідності до вимог місцевих Правил приймання стічних вод у розмірі 12 239,98 грн з ПДВ.

30.09.2016 року ТОВ "Білоцерківвода" направило супровідним листом на адресу ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також рахунок від 29.09.2016 № 78, який, згідно з пунктом 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод мав бути оплачений протягом 10 днів після його отримання. Проте, вказаний рахунок відповідачем оплачений не був, у зв'язку з чим позивач направив претензію № 1-04/09-1886 з вимогою оплати рахунка від 29.09.2016 № 78, у відповідь на яку ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" повідомив про відмову від оплати рахунку через його неправомірність і розгляд цього питання судом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2017 у справі № 911/4233/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" про визнання неправомірним рахунку від 29.09.2016 № 78 за скид наднормових забруднень зі стічними водами. У постанові Вищий господарський суд України погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позивачем неправомірності дій відповідача щодо пред'явлення йому спірного рахунку, з огляду на встановлення обставин про те, що пред'явлення спірного рахунку позивачу було здійснено відповідачем в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства, враховуючи встановлене за результатами лабораторних аналізів відібраних проб перевищення допустимого рівня забруднюючих речовин у стічних водах позивача, при цьому визнав необґрунтованими доводи господарських судів попередніх інстанцій про невідповідність предмета позову встановленим законом способам захисту прав, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правовим актом, зареєстрованим у встановленому законом порядку, було передбачено такий спосіб захисту прав підприємств, що скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів, як можливість звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно виставлених водоканалом рахунків.

Таким чином, на час звернення ТОВ "Білоцерківвода" про стягнення з ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" заборгованості за скид наднормативних забруднених стічних вод до міських каналізаційних мереж у липні-вересні 2016 року, рахунок від 29.09.2016 № 78 за скид наднормових забруднень зі стічними водами був чинним і підлягав оплаті.

За змістом підпункту 5.5.1 пункту 5.5 договору від 01.07.2013 № 1040, укладеного між сторонами, Споживач - ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" зобов'язаний оплачувати послуги, згідно отриманих від Виконавця рахунків та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6.1. договору від 01.07.2013 № 1040 за несвоєчасну оплату споживачем наданих послуг позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги установлені судами обставини щодо невиконання ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" зобов'язань за договором у встановлений термін в частині оплати виставленого ТОВ "Білоцерківвода" рахунка від 29.09.2016 № 78, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Білоцерківвода" про стягнення з ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" заборгованості у розмірі 12 239,98 грн, пені у розмірі 2 579,97 грн, 3 % річних у розмірі 286,72 грн та інфляційний у розмірі 1 117,99 грн.

При цьому, викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017 у справі № 911/2720/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.