здійснив перегляд в порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 (судді: Майданевич А.Г., Куксов В.В., Тищенко А.І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Ващенко Т.М.) у справі

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Водоканал"

за позовом Комунального підприємства "Водоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Альфа"

про стягнення 87 125,04 грн,

У квітні 2017 року Комунальне підприємство "Водоканал" (далі - КП "Водоканал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Альфа" (далі - ТОВ "Призма Альфа") про стягнення 87 125,04 грн плати за скид стічних вод у систему каналізації м. Запоріжжя з перевищенням допустимих величин показників забруднення на підставі статей 173, 174 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, пунктів 7.7, 9.2, 9.5, 9.6 Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Запоріжжя, затверджених рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.2003 № 167 (далі - Місцеві правила), пунктів 7.8, 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі - Правил), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (z0402-02) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (z0403-02) .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем здійснено скид стічних вод у комунальну каналізацію з перевищенням допустимих величин показників забруднення у липні-грудні 2016 року, що є підставою для нарахування і стягнення з відповідача додаткової плати за скид стічних вод у заявленій до стягнення сумі.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у позові, посилаючись на сплату додаткової оплати за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин показників забруднення у спірному періоді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про скид відповідачем стічних вод у комунальну каналізацію з перевищенням допустимих величин показників забруднення у липні-грудні 2016 року.

Проте суд установив, що відповідачем у повному обсязі було сплачено нараховану додаткову плату за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин показників забруднення у заявленому до стягнення періоді за виставленими позивачем претензіями, а отже відсутні підстави для повторного стягнення цієї плати з відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" - без задоволення.

Комунальне підприємство "Водоканал", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення і неправильне застосування норм матеріального права, посилаючись на необґрунтованість висновків господарських судів про відмову у позові. Він вказує на правомірність нарахування та стягнення з відповідача додаткової плати за скид стічних вод у комунальну каналізацію з перевищенням допустимих величин показників забруднення у спірному періоді у заявленій сумі. Крім того наголошує скаржник і на необхідності врахування висновків, викладених, зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 28.01.2015 у справі № 908/809/14, від 21.04.2011 у справі № 30/290-10, від 21.09.2016 у справі № 904/1258/16, чого судами зроблено не було.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Призма Альфа" заперечувало проти доводів касаційної скарги та просило ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. ТОВ "Призма Альфа" акцентує на відсутності правових підстав для стягнення спірних коштів у заявленому позивачем періоді з огляду на сплату цих коштів.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Довід скаржника про часткову сплату відповідачем додаткової плати за скид стічних вод у комунальну каналізацію з перевищенням допустимих величин показників забруднення у спірному періоді, а відтак наявність у відповідача заборгованості у заявленій до стягнення сумі визнаються необґрунтованими, оскільки йому надавалася оцінка господарськими судами попередніх інстанцій і він був мотивовано відхилений судами. Господарські суди установили, що відповідачем повністю внесено плату за скид стічних вод за спірний період за виставленими позивачем претензіями, а повторне стягнення такої плати з відповідача є неправомірним.

Водночас не може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень довід скаржника про неврахування судами висновків Вищого господарського суду України у постановах від 28.01.2015 у справі № 908/809/14, від 21.04.2011 у справі № 30/290-10, від 21.09.2016 у справі № 904/1258/16, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин, чого у даному випадку установлено не було, що унеможливлює урахування викладених у зазначених постановах висновків при вирішенні даного спору.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи також стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи за приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 19.10.2007 між КП "Водоканал" і ТОВ "Призма Альфа" було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання і водовідведення та приймання стічних вод у системи каналізації. Зокрема, пунктом 5.2.2 договору передбачено відповідальність за порушення умов цього договору по водовідведенню, а саме: за скид стоків перевищуючих об'єми, вказані в пункті 1.3 цього договору, а також за скид промислових стоків без дозволу водоканалу, абонент зобов'язаний сплатити водоканалу за надані послуги у п'ятикратному розмірі від діючого тарифу на підставі актів про порушення; за скид стоків з перевищенням допустимих концентрацій абонент зобов'язаний сплатити водоканалу на підставі претензій складених відповідно до Правил, Місцевих правил, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (z0402-02) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.202 за № 402/6690.

Також суди установили, що у вересні, жовтні та грудні 2016 року позивачем було здійснено контрольний відбір проб стічних вод відповідача, що надходять в міську каналізацію через контрольну точку КК, за результатами яких було складено акти відбору проб стічних вод (від 16.09.2016, від 21.10.2016, від 09.12.2016). Про результати досліджень стічних вод відповідача було повідомлено телефонограмами від 19.09.2016, від 24.10.2016, 13.12.2016.

Протоколами якості скиду стічних вод від 22.09.2016 по відбору від 16.09.2016; від 27.10.2016 по відбору від 21.10.2016 та протоколом від 15.12.2016 по відбору від 09.12.2016 було встановлено перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин в стічних водах підприємства (відповідача).

У вересні, за результатами проведених аналізів позивачем відповідачу було здійснено розрахунок додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Запоріжжя за період: липень (за 1992,0 куб.м), серпень (2693,0 куб.м), вересень (1983,0 куб.м) 2016 року на суму 72 347,23 грн і направлено претензію відповідачеві від 18.10.2016 № 10372.

У жовтні позивачем було також здійснено відповідачеві нарахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Запоріжжя за період: серпень (2693,0 куб.м), вересень (1983,0 куб.м), жовтень (1235,04 куб.м) 2016 року на суму 50 252,09 грн та направлено претензію від 15.11.2016 № 11330.

У грудні, за результатами проведеного аналізу позивачем знову було проведено нарахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Запоріжжя за період: жовтень (1235,04 куб. м), листопад (1868 куб.м), грудень (1549 куб.м) 2016 року на суму 97 028,53 грн та направлено відповідачеві претензію від 18.01.2017 № 599.

Як установили господарські суди, позивачем було проведено подвійне нарахування відповідачеві додаткової плати за скид стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин за липень, серпень, вересень і жовтень 2016 році.

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідачем було сплачено позивачеві додаткову плату за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Запоріжжя, а саме: за травень, червень, липень 2016 року у розмірі 74 008,84 грн (платіжне доручення № 3314 від 09.09.2016); за серпень, вересень 2016 року у розмірі - 50 734,20 грн (платіжне доручення № 4112 від 06.03.2017); за жовтень 2016 року у розмірі 10 499,56 грн (платіжне доручення № 4113 від 06.03.2017); за листопад, грудень 2016 року у розмірі 71 269,05 грн. (платіжне доручення № 4111 від 06.03.2017).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (z0402-02) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (z0403-02) , (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (Підприємства).

Відповідно до пункту 2.1 названих Правил водоканали мають право, окрім іншого, пред'являти підприємствам претензії та позови (в установленому порядку) щодо відшкодування збитків, заподіяних системам комунальної каналізації, а також виставляти рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і Місцевих правил приймання; здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з підприємством заздалегідь відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються.

Згідно з пунктом 1.5 Правил на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів водоканали розробляють Місцеві правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Місцеві правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України (пункт 1.6 Правил).

Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 29.05.2003 № 167 затверджені "Правила приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Запоріжжя".

Положеннями пунктів 2.1.2, 2.1.3 Місцевих правил передбачено, що водоканал має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого абонента, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання, складати акти за результатами цих обстежень. Водоканал також має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод у будь-який час доби без представника підприємства з участю представника відповідної компетентної організації або самостійно. Порядок та періодичність відбору проб визначає водоканал без погодження підприємства.

Згідно з пунктом 3.2.2 Місцевих Правил підприємство, яке приймає в свої мережі стічні води іншого підприємства, несе відповідальність перед КП "Водоканал" за їх якість та дотримання режиму скиду.

Пунктом 9.6 Місцевих правил визначено, що період, за який стягується плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, встановлених разовим аналізом, складає не більше трьох календарних місяців (поточного місяця та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь об'єм стічних вод, скинених підприємством за цей період з даного об'єкту.

Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку розрахунку заявленої до стягнення суми плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин та перевіривши періоди, за який позивачем здійснено відповідні нарахування, господарські суди попередніх інстанцій, установили, що, відповідач, допустивши перевищення граничних величин показників забруднення у стічних водах у липні-грудні 2016 року, сплатив відповідачеві у повному обсязі за виставленими позивачем претензіями додаткову плату за таке перевищення у зазначені місяці, і повторне нарахування і стягнення позивачем цієї плати з відповідача не ґрунтується на наведених приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.