здійснив перегляд в порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (судді: Буравльов С.І., Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.) і рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 (суддя Бацуца В.М.)

за касаційною скаргою Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства у справі

за позовом Приватного підприємства "ВР"

до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення 216 506,37 грн,

У березні 2017 року Приватне підприємство "ВР" (далі - ПП "ВР") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 182 000 грн заборгованості, 22 463,77 грн пені, 12 042,60 грн інфляційних втрат на підставі статей 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 285 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони майна від 01.07.2016 (далі - договір від 01.07.2016) у частині повного та вчасного проведення розрахунків за надані охоронні послуги за період липень-листопад 2016.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь ПП "ВР" 182 000,00 грн основного боргу, 22 420,27 грн пені, 12 042,60 грн інфляційних втрат та 3 246,95 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повної вартості наданих за договором від 01.07.2016 охоронних послуг. У стягненні з відповідача 43,50 грн пені відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства - без задоволення.

Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм процесуального права, зокрема статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017. Скаржник вважає, що судами неправильно установлено обставини справи і оцінено зібрані у справі докази, а саме акти наданих послуг за спірним договором, зокрема, за жовтень 2016 року, та зазначає, що суди мали витребувати оригінали спірних актів наданих послуг для огляду, чого ними зроблено не було. Він посилається на те, що позивач просить двічі стягнути заборгованість за надані охоронні послуги за актами від 31.10.2016 № 44, від 30.11.2016 № 52.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Довід скаржника про подвійне нарахування позивачем плати за послуги, надані у жовтні 2016 року за актами № 44 та № 52, колегією суддів визнається неспроможним, оскільки йому надавалася оцінка судами попередніх інстанції, як то передбачалося статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017, і цей довід був відхилений судами як необґрунтований. Господарські суди установили, що зазначені акти підписані сторонами без заперечень та зауважень і скріплені їх печатками; згідно з актом надання послуг від 31.10.2016 № 44 виконавцем були надані охоронні послуги у жовтні 2016 року, а за актом від 30.11.2016 № 52 були надані послуги у листопаді 2016 року і оподатковувалися ці послуги саме за листопад 2016 року.

Водночас визнаються необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, посилання скаржника на незадоволення клопотань відповідача про витребування оригіналів актів наданих послуг у спірному періоді та нездійснення судами огляду оригіналів цих актів. Згідно з протоколом судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (а.с.163) судом були отримані клопотання відповідача про витребування у позивача для огляду у судовому засіданні оригіналів актів надання послуг від 31.07.2016 № 25, від 31.08.2016 № 28, від 30.09.2016 № 31, від 31.10.2016 № 44, від 30.11.2016 № 52 і договору від 01.07.2016 та судом задоволені ці клопотання. Відповідно до протоколу судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (а.с. 164) представник позивача у судовому засіданні надав для огляду суду та представнику відповідача оригінали актів надання послуг від 31.07.2016 № 25, від 31.08.2016 № 28, від 30.09.2016 № 31, від 31.10.2016 № 44, від 30.11.2016 № 52 і договору від 01.07.2016. При цьому письмові зауваження на зазначені протоколи відповідно до статті - 81-1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідачем не подавалися.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи за приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позову в частині нарахування і стягнення з відповідача 182 000,00 грн основного боргу, 22 420,27 грн пені та 12 042,60 грн інфляційних втрат, виходячи із того, що відповідачем не було сплачено своєчасно та у повному обсязі вартість наданих охоронних послуг за договором від 01.07.2016.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства - замовником та ПП "ВР" - виконавцем укладено договір про надання послуг з охорони майна від 01.07.2016 №5/і-16, за умовами якого виконавець зобов'язався за плату надавати послуги з охорони майна та території замовника, визначені договором, а замовник, в свою чергу, оплатити послуги, що надаються виконавцем за цим договором. Охороні підлягає територія полігону твердих побутових відходів, а також будівель та споруд, рухомого майна на території полігону твердих побутових відходів, який належить замовнику і знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, 1-а, а також забезпечити дотримання правопорядку та пропускного режиму, за що одержує грошову винагороду.

Відповідно до пункту 3.1 договору за надання охоронних послуг замовник зобов'язується вносити плату в розмірі 33 333,33 грн, ПДВ 6 666,67 грн, всього 40 000 грн на місяць. При цьому 50% цієї суми сплачується авансом в строк до десятого числа поточного місяця, в якому надаються послуги з охорони, а решта - до 5-го числа наступного місяця, шляхом безготівкового перерахунку на рахунок виконавця, зазначений в договорі. В разі збільшення кількості охоронників, годин, постів, вартість послуг збільшується пропорційно такому збільшенню у порівнянні з існуючим графіком-дислокацією постів охорони. В разі якщо у відповідному місяці, кількість днів надання послуг охорони менша або більша, а так само кількість постів менша або більша, вартість послуг охорони вираховується пропорційно, про що виконавець зазначає в рахунках на оплату.

Відповідальність сторін визначена у розділі 6 договору від 01.07.2016, зокрема, його пунктом 6.3 передбачено, що за порушення строків оплати вартості наданих послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 зазначеного Кодексу передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди попередніх інстанцій, урахувавши наведені приписи законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, установили, що позивач надав відповідачеві охоронні послуги за договором від 01.07.2016 на загальну суму 200 000 грн, і ці послуги було прийнято відповідачем за актами надання послуг від 31.07.2016 № 25 на суму 40 000,00 грн, від 31.08.2016 № 28 на суму 40 000,00 грн, від 30.09.2016 № 31 на суму 40 000,00 грн, від 31.10.2016 № 44 на суму 40 000,00 грн, від 30.11.2016 № 52 на суму 40 000,00 грн, підписаними сторонами без зауважень та заперечень і скріпленими їх печатками.

Господарські суди також установили, що відповідач у порушення умов договору, прийнявши надані послуги, повного та вчасного розрахунку за них не здійснив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у сумі, заявленій до стягнення; доказів зворотного відповідачем надано не було. При цьому, як установили суди, відповідачем було сплачено позивачеві за спірні послуги лише 18000,00 грн. Крім того, як було встановлено, згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 15.03.2017 за період з 01.01.2016 по 15.03.2017 заборгованість відповідача складає 182 000 грн.

Разом із тим господарські суди першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на правові наслідки зазначеного порушення, визначені договором від 01.07.2016 (нарахування пені) та законом (стягнення інфляційних втрат), здійснивши перерахунок спірних сум, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі та пені у перерахованій судами сумі.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.