Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Родіонов О.П. (представник за довіреністю),

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Чернівці на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2017 (суддя Миронюк С.О.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (Давид Л.Л. - головуючий, судді: Малех І.Б., Плотніцький Б.Д.) у справі №926/2153/16

за позовом приватного підприємства "ЕКО-САД"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Чернівці

про визнання поруки припиненою,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2016 року приватне підприємство "ЕКО-САД" (далі - ПП "ЕКО-САД", поручитель) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Чернівці (далі - ПАТ "Укрексімбанк", Банк) про визнання припиненою поруки за договором поруки №71115Р7 від 03.06.2015, укладеним між сторонами.

Позовна заява обґрунтовується тим, що з огляду на прострочення позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Галс Лтд" (далі - ТОВ "Галс Лтд") виконання зобов'язань за кредитними угодами ПАТ "Укрексімбанк" повинен був звернутись з позовними вимогами про стягнення заборгованості до ПП "ЕКО-САД", як поручителя, протягом 6 місяців з моменту зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання, тобто до 15.07.2016, тоді як з відповідними вимогами звернувся поза межами такого строку (перший позов до суду про стягнення солідарно заборгованості був поданий 19.07.2016).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, позов задоволено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 16, 251, 261, 559, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 32, 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки направивши ТОВ "Галс Лтд" 29.12.2015 вимогу про дострокове повернення кредиту, ПАТ "Укрексімбанк" змінив строк виконання основного зобов'язання з 07.04.2018 на 15.01.2016 (вимога отримана позичальником 05.01.2016), а тому 10-денний строк, протягом якого ТОВ "Галс Лтд" повинен погасити заборгованість, спливає 14.01.2016 (протягом 10 днів з дня отримання вимоги поручитель повинен був виконати основне зобов'язання в повному обсязі), а у Банку після настання строку виконання основного зобов'язання поручителем розпочинається шестимісячний строк, протягом якого кредитор мав право пред'явити вимогу до поручителя, однак, із позовом до суду Банк звернувся лише 19.07.2016, тоді як строк пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 14.07.2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, 27.10.2017 ПАТ "Укрексімбанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме приписів статей 251, 261, 530, 559, 612, 1050 ЦК та статей 33, 101 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017), наголошуючи на тому, що: 1) за змістом пункту 4.1.3 договору поруки №71115Р7 від 03.06.2015 лише у випадку невиконання зобов'язань позичальником протягом 20 днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання (неналежного виконання) позичальником кредитного договору та подальшого невиконання зобов'язань поручителем протягом 20 робочих днів з моменту отримання ним письмового повідомлення кредитора, у Банку виникло право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем; 2) перебіг 6-місячного строку дії поруки закінчився 01.08.2016, а Банк пред'явив позови про стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителів до вказаної дати.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Позивачем відзив на касаційну скаргу не подавався.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.04.2013 між ТОВ "Галс Лтд" (позичальник) та ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії в м. Чернівцях (Банк) укладено генеральну кредитну угоду №71113N2 (далі - кредитна угода №71113N2), за умовами пункту 4.1 якої Банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 4.5.1 цієї угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї генеральної угоди.

Згідно з пунктом 4.5.1 кредитної угоди №71113N2 (в редакції додаткового договору №71113N2-5 від 25.06.2014) ліміт цієї угоди становить 9525000 грн. Ліміт генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які укладені в рамках цієї генеральної угоди.

Строк користування кредитом за цією генеральною угодою: до "07" квітня 2018 року (пункт 4.3 кредитної угоди №71113N2).

В межах кредитної угоди №71113N2 було укладено дев'ять кредитних договорів: №71113К4 від 08.04.2013, №71113К5 від 08.04.2013, №71113К6 від 11.04.2013, №71113К7 від 21.05.2013, №71113К12 від 13.09.2013, №71113К15 від 26.12.2013, №71114К8 від 27.06.2014, №71114К9 від 01.07.2014 та №71114К10 від 15.09.2014, за умовами яких Банк надав кредит, а позичальник прийняв його та повинен був сплатити відсотки за його користування на умовах, визначених кредитним договором.

В забезпечення виконання кредитної угоди №71113N2 03.06.2015 між ПАТ "Укрексімбанк", ПП "ЕКО-САД" (поручитель) та ТОВ "Галс Лтд" (позичальник) було укладено договір поруки №71115Р7, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, позичальником були порушені умови вищевказаних кредитних договорів в частині сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

03.06.2015 проведено реструктуризацію заборгованості шляхом підписання додаткових договорів.

Проте, за період проведення реструктуризації з 03.06.2015 по 05.10.2015 позичальником не проводилось погашення тіла кредиту, а лише сплачено відтерміновані відсотки в сумі 200 грн.

06.10.2015 проведено другу реструктуризацію заборгованості шляхом підписання додаткових договорів.

Однак, за період з 06.10.2015 по 13.07.2016 ТОВ "Галс ЛТД" погашено відтерміновані відсотки на суму 200 грн.

Пунктом 6.3.2 кредитної угоди №71113N2 передбачено, що обов'язкове дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів за генеральною угодою має бути здійснено позичальником протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення, у випадках, якщо це передбачено чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.2 договору поруки №71115Р7 від 03.06.2015 (далі - договір поруки №71115Р7) у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання або його частини кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Пунктом 4.1.3 договору поруки №71115Р7 визначено, що кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Галс ЛТД" умов генеральної угоди та порушенням строків сплати процентів та графіків повернення кредитів, ПАТ "Укрексімбанк" звернулось до ТОВ "Галс Лтд" з вимогою №071-18 від 29.12.2015 (в порядку пункту 6.3.2 кредитної угоди №71113N2) про дострокове погашення всієї заборгованості за генеральною угодою у розмірі 2349018,08 грн. протягом 10 календарних днів з дня отримання даної вимоги, а саме до 15.01.2016, а до ПП "ЕКО-САД" - з вимогою №071-18 від 29.12.2015 (в порядку пункту 3.2 договору поруки №71115Р7), у якій повідомляло про невиконання ТОВ "Галс Лтд" своїх зобов'язань за генеральною угодою та пред'явило вимогу задовольнити всі грошові вимоги за генеральною угодою в зазначеному вище розмірі протягом 20 днів з моменту отримання даного повідомлення.

Вказані вимоги Банку були отримані поручителем і позичальником 31.12.2015 та 05.01.2016 відповідно.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань ТОВ "Галс Лтд" за кредитними договорами №71113К4 від 08.04.2013, №71114К8 від 27.06.2014, №71114К9 від 01.07.2014, №71114К10 від 15.09.2014, ПАТ "Укрексімбанк" у липні 2016 року звернулось до господарського суду з позовами про солідарне стягнення з ТОВ "Галс Лтд", ПП "ЕКО-САД" і ТОВ "Гранвест Лтд" суми заборгованості за вищевказаними кредитними договорами.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору виходили з того, що пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, кредитор згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК змінив строк виконання основного зобов'язання та міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого Банком кінцевого строку для дострокового повернення кредиту. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про припинення поруки за договором поруки №71115Р7, оскільки направивши 29.12.2015 позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, яка отримана боржником 05.01.2016, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання з 07.04.2018 на 15.01.2016, відтак, 6-місячний строк пред'явлення відповідачем вимоги до поручителя закінчився 14.07.2016, тоді як кредитор звернувся з позовом до поручителя лише 19.07.2016, тобто поза межами зазначеного граничного строку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною 2 статті 1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки №71115Р7 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 7.4 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання основного зобов'язання.

Проте, умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 ЦК, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК формулювання " якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя" слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-691цс16, від 06.09.2017 у справі №6-623цс17, від 01.11.2017 у справі №6-2615цс16 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/1408/15-г).

З урахуванням приписів частини 4 статті 559 ЦК, статей 43, 101, 105 ГПК, пункту 6.3.2 кредитної угоди №71113N2, яким визначено 10-денний строк для обов'язкового дострокового погашення кредиту та процентів з дня отримання відповідної письмової вимоги Банку, та на підставі належної правової оцінки листів-вимог №071-18 від 29.12.2015 про дострокове погашення кредиту, надісланих позичальнику (ТОВ "Галс Лтд") та поручителю (ПП "ЕКО-САД") як солідарним боржникам і отриманих ними 05.01.2016 та 31.12.2015 відповідно, судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено той факт, що перебіг 6-місячного строку для звернення Банку з вимогою до поручителя розпочався з 15.01.2016 та закінчився 14.07.2016, тоді як кредитор звернувся з позовом до поручителя лише 19.07.2016, тобто поза межами зазначеного присічного строку.

Таким чином, одночасно направивши позичальнику та поручителю вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування ним та пені, Банк на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

При цьому, колегія не може прийняти до уваги встановлення Банком для позичальника у пункті 6.3.2 кредитної угоди №71113N2 та для поручителя у пункті 4.1.3 договору поруки №71115Р7 різних строків виконання одного і того ж основного зобов'язання, адже строком (терміном) виконання основного зобов'язання є строк (термін), у який воно повинно бути виконано його сторонами, а основним є зобов'язання, яке існує саме між кредитором і позичальником. Більше того, у частині 4 статті 559 ЦК початок перебігу шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя пов'язаний саме з днем настання строку виконання основного, а не забезпечувального зобов'язання.

Касаційна інстанція також вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування своїх висновків на статтю 261 ЦК, якою врегульовано питання перебігу позовної давності, оскільки, по-перше, встановлений частиною 4 статті 559 ЦК присічний строк не є строком позовної давності в розумінні статті 256 цього Кодексу, так як у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених статтями 263, 264, 267 ЦК. По-друге, суд зобов'язаний самостійно застосовувати норми про строк дії поруки на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.

Разом з тим, вказане помилкове посилання судів на статтю 261 ЦК не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За наведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів про наявність підстав для визнання поруки припиненою з мотивів спливу 6-місячного строку пред'явлення Банком до поручителя позову про стягнення кредитної заборгованості.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє недоречні посилання Банку на використання ним права достроково вимагати стягнення з позичальника і поручителя заборгованості за кредитними договорами та пов'язану з цим зміну строку виконання основного зобов'язання, зокрема, для позичальника - протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги кредитора про дострокове погашення, а для поручителя - протягом 20 днів з моменту отримання вимоги, оскільки за змістом частини 4 статті 559 ЦК перебіг 6-місячного строку починається з дня настання строку виконання основного (кредитного) зобов'язання позичальником.

З цих же мотивів касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що суперечать приписам частини 4 статті 559 ЦК та умовам пункту 6.3.2 кредитної угоди №71113N2, доводи скаржника про те, що за змістом пункту 4.1.3 договору поруки №71115Р7 лише у випадку невиконання зобов'язань позичальником протягом 20 днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання (неналежного виконання) позичальником кредитного договору та подальшого невиконання зобов'язань поручителем протягом 20 робочих днів з моменту отримання ним письмового повідомлення кредитора, у Банку виникло право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем.

Відтак, безпідставне твердження відповідача про те, що перебіг 6-місячного строку дії поруки закінчився 01.08.2016, а Банк пред'явив позови про стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителів до вказаної дати, не відповідає встановленим судами фактичним обставинам справи, та фактично свідчить про намагання скаржника здійснити переоцінку доказів по справі, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено припинення поруки за договором поруки №71115Р7 від 03.06.2015 у зв'язку зі спливом присічного 6-місячного строку, встановленого для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя (ПП "ЕКО-САД").

Відтак, оскаржувані рішення та постанову прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 251, 252, 559, 1050 ЦК) та без порушення норм процесуального права (статті 33, 43, 101, 105 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017), колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Чернівці залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №926/2153/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.