1.1. 24 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадор- Трейд" (далі - ТОВ "Кадор-Трейд") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тесля Марії Степанівни (далі - ФОП Тесля М.С.), в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь 764 044,40 грн, з яких: 282 591,83 грн заборгованості по сплаті суборендної плати за договором №07/12/КА від 07.12.2015; 68 252,93 грн заборгованості по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг; 293 123,82 грн штрафу за несплату суборендної плати; 75 360,69 грн штрафу за несплату комунальних та експлуатаційних послуг; 48 18,47 грн - 3% річних за прострочення сплати суборендної плати; 1 238,81 грн 3% річних за прострочення сплати комунальних та експлуатаційних послуг; 32 588,48 грн інфляційних, нарахованих на заборгованість з суборендної плати; 6 254,76 грн інфляційних, нарахованих на заборгованість з оплати за комунальні та експлуатаційні послуги.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Кадор-Трейд" зазначило, що 07.12.2015 між ТОВ "Кадор-Трейд" (орендар) та ФОП Теслею М.С. (суборендар) укладений договір суборенди №07/12/КА нежитлового приміщення №76, що розташоване на першому поверсі торговельного центру по вул. Катерининській, 27/1 у м. Одесі. Позивач повністю виконав умови договору, а саме надав, а відповідач прийняв у платне користування нежитлове приміщення, про що свідчить акт приймання-передачі приміщення від 26.12.2015. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за зазначеним договором у повному обсязі, ним відхилені пропозиції щодо реструктуризації заборгованості, не повернуто приміщення після закінчення строку договору, що і зумовило звернення ТОВ "Кадор-Трейд" до суду з позовом про стягнення з ФОП Теслі М.С. заборгованості у загальному розмірі 764 044,40 грн.

1.3. 18 травня 2017 року ФОП Тесля М.С. подала до місцевого господарського суду зустрічну позовну заяву, в якій просила, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, визнати недійсним нікчемний договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015.

1.4. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Тесля М.С. зазначила, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Катерининська, будинок 27/1, власником об'єкта договору суборенди №07/12/КА є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рузана-Плюс" (далі - ТОВ "Рузана-Плюс"). Згідно з записом номер 14188954 право власності "Рузана-Плюс" було зареєстровано 15.04.2016. Стосовно правовідносин між власником "Рузана-Плюс" та ТОВ "Кадор-Трейд" зазначено договір оренди, датований 18 травня 2016 року (номер запису 14559904). Отже, ТОВ "Кадор-Трейд", укладаючи договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015 безпідставно розпорядилося майном, яке на момент правочину (підписання договору суборенди) не належало ні йому, ні ТОВ "Кадор-Трейд", яке зареєструвало право власності лише 15.04.2016, отже договір від 07.12.2015 є недійсним, оскільки не відповідає ст. 761 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до свідоцтва про право власності від 23.09.2014, індексний номер 27141229, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, ТОВ "Рузана-Плюс" на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: приміщення 401, вул. Катерининська, 27/1, м. Одеса, площею 2910,7 м-2.

Крім того, відповідно до поданої ФОП Теслею М.С. Інформаційної довідки з Державного реєстру прав від 23.04.2017, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1, в Державному реєстрі прав зареєстровані 2 об'єкта нерухомого майна, що належать ТОВ "Рузана-Плюс" на праві власності:

- нежитлове приміщення, паркінг з допоміжними приміщеннями №202 загальною площею 2154,3 м-2 (реєстраційний номер об'єкта 903501651101);

- нежитлове приміщення, магазин №201 загальною площею 2003,6 м-2 (реєстраційний номер об'єкта 903475051101).

2.2. Згідно з Витягом з Державного реєстру прав від 23.09.2014, 22.09.2014 проведено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт за ТОВ "Рузана-Плюс", номер запису 7085070, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15973483 від 23.09.2014 (з відкриттям розділу). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 459544351101. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності №27141229 від 23.09.2014.

2.3. 08.09.2015 ТОВ "Рузана-Плюс" та ТОВ "Кадор-Трейд" укладено договір №1/Р-К, за умовами якого третя особа як орендодавець передає ТОВ "Кадор-Трейд" як орендарю у платне користування серед інших нежитлові приміщення І поверху площею 2910,0 м-2 у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1 (право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2014 індексний номер 27141229). Строк оренди - 35 місяців.

2.4. Орендар має право укладати договори суборенди на приміщення об'єкта нерухомості (п. 8.2 договору №1/Р-К).

2.5. 07.12.2015 ТОВ "Кадор-Трейд" як орендарем та ФОП Теслею М.С. як суборендарем укладено договір суборенди № 07/12/КА, за умовами якого (пункт 1.1) орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (суборенду) нежитлове приміщення №76, загальною площею 85,2 м-2, що розташоване на І поверсі ТЦ у м. Одесі по вул. Катерининській, 27/1 (відомості, наявні в цьому пункті зазначаються на підставі даних паспорту технічної інвентаризації).

2.6. Орендована площа є частиною будівлі і знаходиться у торговельному центрі. Місце розташування та площа приміщення визначаються на плані технічного паспорту торгівельного центру (додаток 1) - пункт 1.2 договору.

2.7. Згідно з п. 3.1 площа (площі), по передається в суборенду позначається зеленим кольором на плані орендованих приміщень у додатку 1 до цього договору і є торгівельною площею в межах ТЦ. Така площа передана в суборенду орендарю згідно з договором.

2.8. Відповідно до п. 1.4 договору від 07.12.2015 (далі - договір суборенди) "всі платіжні зобов'язання розраховуються на підставі розміру площі орендованих приміщень, що визначені в технічному паспорті від "___" _________201__р. та зазначаються в акті приймання-передачі приміщення. Термін суборенди - 12 місяців (з дати відкриття магазину/бутіку - 26.12.2015)".

2.9. Відповідно до п. 5.1 договору суборенди, суборендна плата за приміщення (базова суборендна плата) за 1 місяць розраховується та індексується за формулою:

- перші 12 місяців комерційної діяльності

Базова орендна плата=К1*S

85,2*17=1448,40$, де S - площа суборендованого приміщення; К - коефіцієнт, що становить 17 дол. США за 1м-2 в місяць, в тому числі ПДВ. Оплата здійснюється по курсу міжбанку на дату виставлення рахунку.

2.10. Відповідно до преамбули договору сторони погодили наступні визначення:

- договір - цей договір, істотні умови якого погоджені сторонами, та всі додатки до нього, які є його невід'ємними частинами;

- торговельний центр - частина об'єкта нерухомого майна, що розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1;

- суборендована площа - це частина ТЦ, що складає відповідну конфігурацію (може бути виділеною) та вимірюється в метрах квадратних.

2.11. Згідно з п. 24.1 договору всі додатки до договору є істотною та невід'ємною частиною договору.

2.12. 26.12.2015 сторони підписали додаток № 2 до договору суборенди - акт приймання-передачі приміщення площею 85,2 м-2 по вул. Катерининській, 27/1 у м. Одесі.

2.13. 07.12.2015 сторони договору суборенди підписали додаток № 3 до договору від 07.12.2015 "Цільове призначення об'єкта суборенди" (для зберігання і торгівлі непродовольчими товарами - зрізні квіти, орхідеї, композиції з рослин, рослини, вази, свічки та інші супутні товари).

2.14. Сторонами не складався та не підписувався додаток № 1 до договору суборенди, що ними визнається, тобто у встановлений договором суборенди порядок та спосіб (п.п. 1.2, 1.3) сторони договору письмово не погодили ані місце розташування, ані площу суборендованого приміщення безпосередньо в договорі або в додатку № 1 до нього.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 01 червня 2017 року рішенням Господарського суду Одеської області у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кадор-Трейд" до ФОП Теслі М.С. про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ФОП Теслі М.С. до ТОВ "Кадор-Трейд" про визнання недійсним договору суборенди задоволено. Визнано недійсним договір суборенди № 07/12/КА від 07.12.2015, укладений ТОВ "Кадор-Трейд" та ФОП Теслею М.С.

3.1.1. Рішення суду обґрунтовано тим, що на момент укладення спірного договору суборенди № 07/12/КА від 07.12.2015, ТОВ "Кадор-Трейд" не мало жодних прав користуватися та розпоряджатися майном, яке знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Катерининська, 27/1.

3.1.2. Отже, ТОВ "Кадор-Трейд", вчиняючи правочин шляхом підписання договору суборенди №07/12/КА від 07 грудня 2015 року, в порушення приписів цивільного законодавства та Конституції України (254к/96-ВР) , розпорядилось безпідставно чужим майном.

3.1.3. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ФОП Теслі М.С. до ТОВ "Кадор-Трейд" про визнання недійсним договору суборенди №07/12/КА від 07.12.2015 підлягають задоволенню, у зв'язку з чим відсутні правові підстави у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кадор-Трейд" до ФОП Теслі М.С. про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за недійсним договором.

3.2. 22 серпня 2017 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2017 залишено без змін.

3.2.1. Суд апеляційної інстанції в цілому погодився в правильністю вирішення спору, однак виходив з таких підстав.

3.2.2. 07.12.2015 у суборенду ФОП Теслі М.С. було передане приміщення в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 459544351101, яке не знаходиться за адресою, зазначеною в договорі суборенди, як і в договорі оренди.

3.2.3. В порушення ст. 761 ЦК України оспорюваний договір суборенди від 07.12.2015 не містить будь-яких положень щодо власника об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1, та щодо правовстановлюючих документів, що підтверджують право ТОВ "Кадор-Трейд" передавати об'єкт нерухомості в цілому або в частині в суборенду іншим особам.

3.2.4. На момент укладення договір суборенди не відповідав положенням ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 774 ЦК України, оскільки цей договір не визначає підставу виникнення у ТОВ "Кадор-Трейд" права передавати у піднайм частину об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27/1, приміщення №76 на І поверсі ТЦ та не визначає титульного власника об'єкта нерухомості.

3.2.5. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до складу об'єкта нерухомого майна, окреме приміщення в якому передано в суборенду ФОП, входить приміщення №76 площею 59,0 м-2, а не 85,2 м-2, як зазначено в договорі суборенди.

3.2.6. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність спірного договору положенням ст. 760 ЦК України (предмет договору найму), що застосовується до договору суборенди згідно з ч. 3 ст. 774 ЦК України.

3.2.7. Відсутність додатку № 1 до договору суборенди від 07.12.2015 додатково свідчить, що під час його укладання були порушені вимоги ч. 1 ст. 760 ЦК.

3.2.8. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на невідповідність п. 5.1 договору суборенди, що визначає істотну умову - суборендну плату, вимогам ст. 524 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зобов'язання по сплаті суборендної плати виражене не в грошовій одиниці України - гривні, а в доларах США - 17 дол. США за 1 м-2 в місяць (в тому числі ПДВ) 1448,40 дол. США за формулою базової орендної плати.

Застереження, що оплата здійснюється по курсу міжбанку на дату виставленого рахунку, не усуває це порушення, оскільки стосується виконання зобов'язання, а не його вираження в договорі.

3.2.9. Отже, застосувавши до спірних правовідносин положення ст.ст. 203, 215, 524, 760, 761, 774 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання недійсним договору суборенди з мотивів його невідповідності ст.ст. 761, 774 ЦК України.

3.2.10. У зв'язку з недійсністю договору суборенди з моменту його укладення, апеляційна інстанція зазначила про те, що це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кадор-Трейд" про стягнення заборгованості по орендній платі та іншим передбаченим договором платежам разом із нарахованими штрафами, інфляційними та 3% річних.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. У жовтні 2017 року ТОВ "Кадор-Трейд" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Позивач вважає, що укладений договір суборенди повністю відповідав положенням ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 774 ЦК України, оскільки у договорі оренди зазначено право скаржника передавати у піднайм частину об'єкта нерухомості. При цьому, відсутність підписаного сторонами додатку № 1 до договору суборенди не може бути підставою для визнання договору суборенди недійсним.

4.2.2. За чинним законодавством України недійсним може бути визнано договір, який містить усі істотні умови (укладений правочин), тоді як суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначає на невідповідність договору суборенди положенням ст. 760 ЦК України щодо предмета договору найму, але в той же час визнає договір суборенди недійсним.

4.2.3. Крім того, скаржник посилається на те, що договір суборенди, який визнано судом недійсним, припинив свою дію у 2016 році, а приміщення повернуто скаржнику, тому визнавати цей договір недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки предмет спору припинив своє існування.

4.2.4. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено про невідповідність п. 5.1. договору суборенди вимогам ст. 524 ЦК України, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 627, 628, 629, 632 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначені умов договору в тому числі і ціни договору.

Крім того, ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їх грошових зобов'язань.

4.2.5. Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного договору оренди недійсним відповідно до ст. 15 ЦК є порушення цим правочином прав та/або охоронюваних законів інтересів позивача, тоді як господарськими судами не встановлено обставин, які права чи інтереси позивача порушені у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину.

4.2.6. Господарський суд першої інстанції прийняв та розглянув зустрічну позовну заяву (заяву про зміну предмета позову) з порушенням вимог ст.ст. 56, 60, 61, 63 ГПК України.

4.3. ФОП Тесля М.С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що такий правочин суперечить приписам ст.ст. 759, 760, 761, 774 ЦК України.

4.4.2. Оскільки сторонами не укладено додатку № 1 до договору суборенди, в якому повинно бути відображено площу та місце розташування предмета оренди, це свідчить про непогодження площі об'єкта договору суборенди в силу неправдивості зазначеної у договорі суборенди площі приміщень.

4.4.3. Якщо предметом спору у справі є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, це не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки розірвання чи припинення договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

4.4.4. Встановлення в договорі орендної плати в іноземній валюті не відповідає вимогам ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України.

4.4.5. Твердження скаржника про не направлення сторонам у справі копії зустрічної позовної заяви не відповідають дійсності, тоді як ГПК (1798-12) не передбачає обов'язку сторін щодо направлення сторонам копій заяв про уточнення, збільшення або зменшення позовних або зміну предмета позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі за первісним позовом стосується стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором суборенди №07/12/КА від 07.12.2015; а також за зустрічним позовом про визнання недійсним договору суборенди №07/12/КА від 07.12.2015.

5.2.2. Звертаючись до суду з зустрічним позовом, позивач послався на те, що ТОВ "Кадор-Трейд" укладаючи 07.12.2015 оспорюваний договір суборенди, безпідставно розпорядилося майном, яке на момент укладення правочину не належало ні йому, ні ТОВ "Рузана-Плюс", яке зареєструвало право власності на це приміщення лише 15.04.2016. Відповідно, у власника приміщення не було права здавати його в оренду, а у орендаря, відповідно, - передавати у суборенду.

Водночас як свідчить зміст прийнятих судових рішень, господарськими судами, в порушення вимог ст.ст. 4-7, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) , не було здійснено розгляду справи, з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки та з урахуванням поданих сторонами доказів.

Зокрема, господарськими судами не встановлено, де саме знаходилося приміщення, що було передане у суборенду, і чи виникло право власності у ТОВ "Рузана-Плюс" на приміщення на момент укладення спірного договору суборенди. Так, до договору не додано плану-схеми, на якій було б зображено приміщення. Кожна з сторін надавала свідоцтва про право власності на приміщення за однією і тією ж самою адресою, але з цих документів не вбачається, що вони стосуються саме спірного приміщення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 23.09.2014, індексний номер 27141229, виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, ТОВ "Рузана-Плюс" на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: приміщення 401, вул. Катерининська, 27/1, м. Одеса, площею 2910,7 м-2. Згідно з витягом з Державного реєстру прав від 23.09.2014, 22.09.2014 проведено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт за ТОВ "Рузана-Плюс", номер запису 7085070, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15973483 від 23.09.2014 (з відкриттям розділу). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 459544351101. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності №27141229 від 23.09.2014.

Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

При цьому, 08.09.2015 ТОВ "Рузана-Плюс" та ТОВ "Кадор-Трейд" укладено договір №1/Р-К, за умовами якого третя особа як орендодавець передає ТОВ "Кадор-Трейд" як орендарю у платне користування нежитлові приміщення І поверху площею 2910,0 м-2 у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, 27/1 (право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2014р. індексний номер 27141229) з правом укладання орендарем договорів суборенди на приміщення об'єкта нерухомості - пункт 8.2 договору.

В свою чергу, господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не встановили обставин справи, чи входить приміщення № 76, загальною площею 85,2 м-2 за договором суборенди від 07.12.2015 до нежитлового приміщення за адресою: приміщення 401, вул. Катерининська, 27/1, м. Одеса, площею 2910,7 м-2, яке зареєстроване за третьою особою на підставі свідоцтва про право власності від 23.09.2014, індексний номер 27141229, оскільки аргументи та мотивування, викладені у судових рішеннях, є взаємовиключними. З висновків обох судових інстанцій не можна зрозуміти, яке саме приміщення було передано у суборенду, якими правовстановлюючими документами підтверджується або спростовується право власності на приміщення та право на оренду, яка площа приміщення, що було передано в суборенду, зокрема, 85,2 м-2 (як передбачено умовами договору суборенди) чи інша.

Враховуючи, що це первинні докази, на підставі яких можна зробити висновки про те, чи був укладеним договір суборенди та чи відповідає договір вимогам закону, господарські суди повинні були встановити ці обставини.

5.2.3. Водночас, приписами ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, в силу вимог ст. 41 ГПК України, суд не був позбавлений права призначити судову експертизу та з'ясувати, чи є майно, що було передане в суборенду відповідачу, за площею, планом тощо ідентичним майну, що було визначено умовами договору суборенди, а також з'ясувати, хто є власником цього майна. Тим більше, що існує за встановленими господарським судом апеляційної інстанції невизначеність з адресою цього майна. Такими правами суди попередніх інстанцій не скористалися.

5.2.4. Крім того, господарські суди дійшли висновку про те, що договір суборенди від 07.12.2015 підлягає визнанню недійсним з мотивів його невідповідності ст.ст. 761, 774 ЦК України.

Зокрема, господарські суди виходили з того, що у договорі не визначений предмет договору найму, зокрема, визначена площа приміщення, яка відсутня в плані технічного паспорту, а тому за договором суборенди було передане майно, що не визначене індивідуальними ознаками, в порушення положення ч. 1 ст. 760 ГПК України.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України за договором оренди (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У зв'язку з викладеним, господарськими судами не враховано, що відсутність істотних умов договору може свідчити про неукладеність такого договору, тоді як в судовому порядку може визнаватися недійсним лише укладений (оспорюваний) договір.

Отже, встановивши обставини щодо відсутності істотних умов договору, господарські суди дійшли взаємовиключного висновку про можливість визнання такого договору недійсним.

5.2.5. Щодо визначення сторонами в умовах договору суборенди орендної плати в доларах США, що, за висновками судів є також підставою для визнання договору суборенди недійсним, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Згідно із ч. 1 ст. 524 та ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Господарські суди не врахували зазначених вимог закону, а також не дослідили у цьому зв'язку п. 8.1. договору суборенди, в якому передбачено, що всі платежі за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні та розраховується відповідно до умов цього договору.

5.2.6. У зв'язку з тим, що господарські суди дійшли висновку про недійсність оспорюваного договору, господарські суди по суті і не розглядали вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та іншим передбаченим договором платежам разом із нарахованими штрафами, інфляційними та 3% річних.

5.2.7. Водночас, не з'ясувавши усіх обставин справи, що входили до предмета доказування в ній, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу у відповідній редакції стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4-3, 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на підстави поданого зустрічного позову; з'ясувати, чи передбачено сторонами у договорі суборенди під час укладення його укладення всі його істотні умови; встановити, хто є власником приміщення, яке є предметом договором суборенди і яке приміщення використовувалося ФОП Теслею М.С. як об'єкт суборенди; за необхідності призначити відповідну експертизу, та в залежності від встановленого і з урахуванням вимог закону вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.