1.1. У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства "Гранат" (далі - МПП "Гранат"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

- будівлю кафе "Біля каміну", яка знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області, на плані позначена літ. "А-1", загальною площею 107,8 м-2,

земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, що розташована по АДРЕСА_1 Львівської області, яка передана для обслуговування кафе (далі - іпотечне майно),

шляхом продажу будівлі кафе на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 228900,00 грн та шляхом продажу земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 88800,00 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що позивачем та третьою особою укладено кредитний договір. На виконання умов цього договору третій особі надано грошові кошти. Третя особа зобов'язувалася протягом дії кредитного договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений у договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків за договором - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково.

1.3. У зв'язку з неналежним виконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконала частково, на дату подання позову до суду заборгованість становила 51092,67 грн по кредиту, 962,24 грн по сплаті процентів, 115188,55 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17802,06 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 6369,68 грн інфляційних та 2194,58 грн 3% річних.

Позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи за кредитним договором нежитлову будівлю та земельну ділянку. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.08.2007 Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (позивач, банк), та ОСОБА_1 (третя особа, позичальник), укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 601, згідно з умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику на умовах цього договору кредит у сумі 200000,00 грн, а позичальник - отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 200000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п. 1.1).

2.2. На виконання умов договору позивач надав третій особі грошові кошти в сумі 200000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером № 73480. Одержання грошових коштів на підставі кредитного договору відповідачем не заперечується.

2.3. У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту та процентів, позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою за № 27-02/1363 від 09.02.2015, в якій вимагав достроково сплатити суми кредиту, процентів та пені.

2.4. Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором забезпечені, серед іншого, іпотекою.

2.5. 28.08.2007 ВАТ "Державний ощадний банк України" та МПП "Гранат" (відповідач, іпотекодавець) укладено іпотечний договір, у п. 1.1 якого передбачено, що іпотекодавець - майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором іпотечне майно, що належить іпотекодавцю (майновому поручителю) на праві власності.

2.6. Відповідно до п. 4.2 договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язання в цілому або тієї чи іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

2.7. 11.02.2015 позивачем надіслано МПП "Гранат" вимогу від 09.02.2015 про усунення порушення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії, в якому вказано на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 06.02.2015 становить 66540,00 грн, у тридцятиденний строк, і попереджено про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення таких вимог. Оскільки цей лист залишено МПП "Гранат" без відповіді, а заявлені вимоги без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2.8. Неналежне виконання зобов'язання позичальником зумовило подальше звернення ПАТ "Державний ощадний банк України" до Буського районного суду Львівської області з позовною вимогою про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором (справа № 440/627/15).

2.8.1. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі № 440/627/15 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителя), зміненим частково рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03.05.2017, встановлено, що станом на 16.04.2015 заборгованість за кредитним договором становила 193729,00 грн.

2.8.2. 20.05.2015 та 22.05.2015 (під час розгляду справи Буським районним судом Львівської області) позичальником частково погашено заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 601 від 28.08.2007, в тому числі й залишок прострочених платежів за кредитом. ПАТ "Державний ощадний банк Україна" у вказаному провадженні зменшено позовні вимоги й заявлено до стягнення 145855,84 грн, з яких: сума нарахованої пені по кредиту - 114316,54 грн; сума нарахованої пені по відсотках - 15263,33 грн; інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом - 14162,30 грн; 3% річних від прострочених платежів - 2113,68 грн.

2.8.3. Зазначені позовні вимоги задоволено повністю рішенням Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015. Проте, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03.05.2017 судове рішення змінено частково, а саме - зменшено розмір пені й присуджено до стягнення 35000,00 грн.

2.9. Квитанцією № 213166272 від 11.05.2017 та квитанціями без номера від 24.05.2017, копії яких долучено до матеріалів справи, підтверджується повне та належне виконання ОСОБА_1 зобов'язання щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі № 440/627/15, з врахуванням рішення Апеляційного суду Львівської області від 03.05.2017, а саме сплата 35000,00 грн пені, 14162,30 грн інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом та 2113,68 грн 3% річних від прострочених платежів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. 06 червня 2016 року рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" суму заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 601 від 28.08.2007 у розмірі 132465,39 грн, в тому числі 106099,07 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17802,06 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 6369,68 грн. інфляційних нарахувань, 2194,58 грн 3% річних, а також 3874,58 грн. судового збору, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно МПП "Гранат" згідно з іпотечним договором, шляхом продажу будівлі кафе на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 713291,00 грн та шляхом продажу земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 153177,00 грн. В частині стягнення 51092,67 грн заборгованості по кредиту, 962,24 грн заборгованості по сплаті процентів та 9089,48 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту провадження у справі припинено.

3.3. 19 вересня 2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області залишено без змін.

3.4. 21 листопада 2016 року постановою Вищого господарського суду України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 у справі № 914/1394/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.5. 29 травня 2017 року рішенням Господарського суду Львівської області у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь МПП "Гранат" 4262,04 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 4649,50 грн судового збору за розгляд справи касаційним судом та 6144,00 грн за проведення судової експертизи.

3.6. 10 жовтня 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області залишено без змін.

3.7. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з такого:

3.7.1. ОСОБА_1 під час розгляду справи добровільно погасила заборгованість зі сплати прострочених тіла кредиту та процентів, а також виконала судове рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі № 440/627/15, з врахуванням рішення Апеляційного суду Львівської області від 03.05.2017.

3.7.2. Основне зобов'язання за кредитним договором виконано з порушенням встановлених договором строків, проте в повному обсязі, а допущені відповідачем порушення похідних зобов'язань - сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних, не спричиняють для позивача як іпотекодержателя, збитків та не є збитками як такі за своєю правовою природою. Окрім того, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за кредитним договором інакше як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого значно перевищує суму вимог, заявлених до стягнення.

3.8. Вирішуючи питання про розподіл судового збору, господарськими судами враховано, що позивачем під час звернення з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3874,58 грн. Однак, позивачем під час розгляду справи подані заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Господарським судом 29.05.2017 на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" винесено ухвалу про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1962,88 грн.

Зважаючи на ставки судового збору, встановлені п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із позовною заявою - 23.04.2015, до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1911,70 грн.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у зазначеному розмірі, суди поклали на позивача, а також зобов'язали позивача відшкодувати МПП "Гранат" 4262,04 грн та 4649,50 грн судового збору сплаченого за перегляд судового рішення судами апеляційної та касаційної інстанції, а також 6144,00 грн сплачених за проведення судової експертизи.

Господарські суди також зазначили про те, що зменшення позивачем розміру позовних вимог не впливає на розмір судового збору сплаченого відповідачем за подання відповідних апеляційної та касаційної скарг.

Господарські суди, зважаючи на встановлені обставини справи та відмову у задоволені позовних вимог за відсутності порушеного права позивача, відмовили у задоволенні клопотання позивача про покладення судових витрат по справі на відповідача в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 30 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2017 в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені банком витрати, а саме: 1911,70 грн за пред'явлення позову, 2102,87 грн за подання апеляційної скарги, 2294,04 грн за подання касаційної скарги, решту понесених судових витрат залишити за відповідачем.

4.1.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судові рішення не відповідають вимогам ст.ст. 49, 84, 85, 101, 105 ГПК України, ст. 124 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.1.2. На момент подання позову у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за кредитним договором як щодо основної суми заборгованості, так і щодо сум штрафних санкцій.

4.1.3. Банк для врегулювання спору звертався в позасудовому порядку до відповідача та третьої особи з вимогами про сплату заборгованості. Проте такі вимоги виконані не були і банк звернувся з відповідним позовом до суду.

4.1.4. Провадження у справі порушено 05.05.2015, однак кредитна заборгованість погашалась частинами 20.05.2015, 22.05.2015, 11.05.2017, 24.05.2017.

4.1.5. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від виконання умов іпотечного договору та вимоги банку), а підстава для відмови у задоволенні позову виникла після звернення банку до суду та погашення позичальником заборгованості вже в ході судового розгляду справи, господарський суд, незалежно від результатів вирішення спору, відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, має право покласти судовий збір на сторону, якщо спір виник внаслідок неправильних дій такої сторони.

4.2. 06 лютого 2018 року МПП "Гранат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги, а рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

4.2.1. На думку МПП "Гранат", позивачем заявлено тотожні вимоги до позичальника у справі № 440/627/17 та до іпотекодавця у справі № 914/1394/15.

4.2.2. Зважаючи на добровільне погашення ОСОБА_1 під час розгляду справи заборгованості зі сплати прострочених тіла кредиту та процентів, а також виконання судового рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 у справі № 440/627/15, з врахуванням рішення Апеляційного суду Львівської області від 03.05.2017, господарські суди правильно поклали судові витрати на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції)

Стаття 44. Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 49. Розподіл судових витрат

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

5.2. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) (у редакції на час подання позову)

Стаття 4. Розміри ставок судового збору

1. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

2. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

2. За подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

5.3. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) (у редакції на час подання апеляційних та касаційних скарг)

Стаття 4. Розміри ставок судового збору

2. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

2. За подання до господарського суду:

4) апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги

5) касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Стаття 7. Повернення судового збору

1. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

4.4. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку предметом касаційного оскарження є правильність судових рішень в частині покладення судових витрат на позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Верховний Суд вважає аргумент скаржника про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від виконання умов іпотечного договору та вимоги банку), є обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна.

З урахуванням приписів ст.ст. 11, 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання і від боржника та його майнового поручителя разом, і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя він відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову як до боржника, так і до іпотекодавця.

Господарськими судами встановлено і відповідачем не заперечується факт сплати кредитної заборгованості, яка є предметом позову, лише після звернення позивача з позовом до господарського суду і порушення судом провадження у справі.

6.2.2. На час звернення до господарського суду з позовом у справі, право банку було порушено внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору. При цьому банк для врегулювання спору звертався в позасудовому порядку до відповідача та третьої особи з вимогами про сплату заборгованості, які не були виконані ні боржником, ні іпотекодавцем.

6.2.3. Господарські суди наведеного не врахували і дійшли помилкового висновку про покладення на банк судових витрат у справі внаслідок відсутності порушеного права банку, оскільки на час звернення позивача з позовом його право було порушено і він мав право вимоги як до боржника, так і до майнового поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення господарських судів в частині розподілу судових витрат за подання позову, апеляційної та касаційної скарг (за першим колом) та покласти судові витрати за розгляд позовних вимог на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається також на відповідача.

Враховуючи, що заявою від 26.05.2017 позивачем зменшено позовні вимоги до 95584,85 грн, то розмір судового збору необхідно розраховувати виходячи з цієї суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

6.2.4. На час подання відповідачем апеляційної та касаційної скарг у цій справі (червень та вересень 2016 року), приписами підпунктів 4, 5 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; касаційної скарги на рішення суду - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі апеляційної чи касаційної скарг, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи, що за подання позовної заяви майнового характеру банк у квітні 2015 року мав сплатити 1911,70 грн судового збору, то за подання апеляційної скарги відповідачу необхідно було сплатити 2102,87 грн, та за подання касаційної скарги - 2294,04 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем під час оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку сплачено суму судового збору у більшому розмірі (4262,04 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом та 4649,50 грн судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції), оскільки заяву про зменшення позовних вимог банком було подано 26.05.2017.

Водночас відповідач не позбавлений права відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" звернутися з клопотанням до суду апеляційної/касаційної інстанцій про повернення суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

6.2.5. Враховуючи, що до складу судових витрат відносяться відповідно до вимог ст. 44 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, то в цьому випадку витрати на судову експертизу також підлягають покладенню на відповідача, оскільки судова експертиза проводилась за його клопотанням.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій поклали судові витрати на позивача з порушенням приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Враховуючи, що господарськими судами встановлено факт сплати заборгованості, яка є предметом позову, лише після звернення позивача з позовом до господарського суду і порушення судом провадження у справі, судовий збір необхідно покласти на відповідача як на сторону внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

7.2. Відповідно до статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню в частині розподілу судових витрат з прийняттям нового рішення шляхом покладення судових витрат на відповідача.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" підлягає задоволенню, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2017 у справі № 914/1394/15 скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Гранат" (Львівська область, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 19325681) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд.9; код ЄДРПОУ 09325703) 1911,70 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 2102,87 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 2294,04 грн судового збору за розгляд справи касаційним судом та 6144,00 грн за проведення судової експертизи.

4. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2017 у справі № 914/1394/15 залишити без змін.

5. Стягнути з Малого приватного підприємства "Гранат" (Львівська область, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 19325681) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд.9; код ЄДРПОУ 09325703) 2294,04 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.