У серпні 2017 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" була подана до Господарського суду Харківської області скарга (вх.№177) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області згідно якої скаржник просив: - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14; - визнати недійсною постанову ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14; - зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі.

Скарга обґрунтована посиланням на статті 6, 19 Конституції України, 509, 611, 625, 599 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 2, 18, 34 Закону "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, статтю 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року по справі №922/4398/14 (суддя Шарко Л.В.) припинено провадження у скарзі в частині визнання недійсною постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46195865 в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення 73080,00 грн. судового збору. В решті скарзі - відмовлено.

Дана ухвала мотивована тим, що юридично неспроможними є твердження позивача про те, що норми ч. 4 ст. 34 та п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" наразі не підлягають застосуванню з тих підстав, що вони розраховані на зупинення виконавчого провадження про стягнення одночасно і пені, 3-х відсотків річних, інфляційних нарахувань і сум основного боргу за газ. Тобто, суми пені, 3-х відсотків річних, інфляційні нарахування за своєю природою є складовими заборгованості як такої, а отже норми ч. 4 ст. 34 та п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають застосуванню і у разі стягнення названих сум без одночасного стягнення окремих сум основного боргу за газ (що і має місце наразі). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність дій головного державного виконавця Панюкової О.О. щодо винесення постанови від 14 липня 2017 року ВП №46195865 про зупинення проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/4398/14 від 12.12.2014 року, з урахуванням постанови про виправлення помилки від 23 серпня 2017 року, з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". Суд вважає, що провадження у скарзі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби в частині визнання недійсної постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46195865 від 14 липня 2017 року в частині зупинення виконавчий з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/4398/14 від 12.12.2014 року щодо стягнення 73080,00 грн. судового збору підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року). Решта вимог скарги є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року та прийняти нову, якою: - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14; - визнати недійсною постанову ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14; - зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/4398/14 скасувати в частині відмови в задоволенні скарги. В цій частині прийнято нове рішення, яким скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14. Визнано недійсною постанову ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено. В решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017року у справі №922/4398/14 залишено без змін.

Дана постанова мотивована тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця по винесення вищезазначеної постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця. Колегія суддів не погодилася з даними висновками суду першої інстанції, оскільки борг, що існує між сторонами у даній справі виник не на підставі постачання природного газу, а на підставі порушення зобов'язання зі своєчасної оплати постачання теплової енергії за договором комісії. Отже, наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". Тому суд апеляційної інстанції вважав скаргу НАК "Нафтогаз України" на дії державного виконавця такою, що підлягає задоволенню в частині визнання незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14 та в частині визнання недійсною постанови ВП №46195865 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року у справі №922/4398/14. Щодо вимог скаржника про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі, то колегія суддів зазначає що вказані дії виконавець зобов'язаний вчинити згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , що не потребує винесення судового рішення, а тому суд відмовляє в задоволенні скарги в цій частині. За таких обставин, ухвала Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/4398/14 прийнята з порушенням норм чинного законодавства, вона необґрунтована, не відповідає обставинам справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення. При цьому, ухвала в частині припинення провадження у скарзі в частині визнання недійсною постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46195865 в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення 73080,00 грн. є правомірною, та такою, що підлягає залишенню без змін, з огляду на приписи п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

16.11.2017 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" подало до Вищого господарського суду України, через Харківський апеляційний господарський суд, касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року у справі №922/4398/14 в порядку встановленому статтею 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року у справі №922/4398/14 прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Харківській апеляційний господарський суд правильно встановив, що інфляційні втрати та 3% річних, які стягнуті з відповідача за рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2014 року по справі №922/4398/14 нараховані не на заборгованість за природний газ, а на заборгованість за теплову енергію за договором комісії №12/06-1101, за умовами якого позивач (комітент) доручив, а відповідач (комісіонер) прийняв на себе обов'язок здійснювати за оплату (комісійну винагороду) діяльність по продажу теплової енергії. Однак, всупереч пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить вимоги до виду заборгованості, дійшов неправильного висновку, що наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", помилково застосувавши до виконавчого провадження № 46195865, за яким не стягується заборгованість за природний газ, частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих проваджень, де не стягується заборгованість за природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу. пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), є порушенням пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, який крім стягувачів (постачальників природного газу) ПАК "Нафгогаз України", ДК "Газ України", передбачає інших стягувачів, що не є постачальниками природного газу - ПАТ "Укртрансгаз", постачальників електричної енергії, тобто не ставить зупинення вчинення виконавчих дій в залежність від предмету стягування.

У відзиві на касаційну скаргу ДК "Газ України" заперечує проти її доводів, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, у зв'язку з цим, просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року - без змін.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М., - головуючого, Вронської Г.О., Студенця В.І. від 26.02.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2014 року у справі №922/4398/14 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії Газ України" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України" суму 3% річних у розмірі 3776295,15 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 5280021,52 грн. та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Харківської області був виданий 12.12.2014 року відповідний наказ.

З метою виконання вказаного судового рішення стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою №31/13-49 від 13.01.2015 року та наказом суду №922/4398/14 від 12.12.2014 року.

Як зазначав стягувач, 14 липня 2017 року головним державним виконавцем Панюковою О.О. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №922/4398/14, виданого 12.12.2014 року.

Дана постанова мотивована з посиланням на те, що дане виконавче провадження підпадає під дію п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає обов'язковому зупиненню, оскільки боржник - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" у даній справі перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 року №152 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Листом від 07.07.2017 року вих. № 563юр КП "Харківські теплові мережі" підтверджено, що, у тому числі, за наказом № 922/4398/14 стягується заборгованість за спожитий газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), ця заборгованість раніше не реструктуризована (розстрочена та/або відстрочена), у тому числі згідно з рішенням суду.

У зв'язку із зазначеними обставинами 14.07.2017 року ДВС було зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

23 серпня 2017 року головним державним виконавцем Панюковою О.О. було винесено постанову про виправлення помилки в постанові про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №922/4398/14, виданого 12.12.2014 року, відповідно до якої викладено пункт 1 вказаної постанови у наступній редакції: зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №922/4398/14, виданого 12.12.2014 року, про: стягнути з КП "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Дорохотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) суму 3% річних у розмірі 3776295,15 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 5280021,52 грн. та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору, у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду, до закінчення терміну дії зазначених обставин.

Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Тобто, пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а частиною четвертою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року), а саме, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 року №152 КП "Харківські теплові мережі" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Заборгованість КП "Харківські теплові мережі" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ виникла станом на 01.07.2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є постачальником природного газу, то заборгованість, яка стягується як 3% річних (процентів річних) інфляційні втрати нарахована на основну заборгованість за спожитий газ підпадає під дію пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". У такому випадку, дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №46195865 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в частині визнання незаконними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №46195865.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в частині припинення провадження у розгляді скарги щодо визнання недійсною постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Разом з тим, в пункті 9.13 постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем 23.08.2017 року була винесена постанова про виправлення помилки у спірній постанові про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року.

Отже, внесення змін до постанови зупинення вчинення виконавчих дій не є підставою для припинення провадження у розгляді скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, за наявності предмета спору помилково застосував приписи статті 80 Господарського процесуального кодексу України та припинив провадження у розгляді скарги в частині визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року у виконавчому провадженні ВП №46195865.

З огляду на наявність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №46195865, постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року, що винесена з посиланням на пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою-третьою статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року та часткового скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року по справі №922/4398/14 в частині припинення провадження у розгляді скарги щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 року у виконавчому провадженні ВП №46195865, з одночасним прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні скарги. В іншій частині ухвала Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підлягає залишенню без змін.