- рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" від 30.09.2016 року, оформлені протоколом № 1/30-01 (про перехід Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" на діяльність на підставі модельного статуту; про звільнення ОСОБА_8 з посади директора та призначення нового директора ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_9);

- рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" від 30.12.2016 року, оформлені протоколом № 1/29-12, (про прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_4 з вкладом у розмірі 30 081,30 грн., зобов'язання ОСОБА_4 внести вклад до статутного капіталу Товариства протягом року; про збільшення статутного капіталу Товариства на 30 081,30 грн. та встановлення його у розмірі 8 130 081,30 грн.; про перерозподіл часток (вкладів) в статутному капіталі Товариства, припинення повноважень ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та виключення їх зі складу осіб (підписантів), які мають право вчиняти дії від імені ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" без довіреності);

- договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД", укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1290;

- договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД", укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1286;

2) скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін, внесених на підставі зазначених спірних рішень загальних зборів та договорів;

3) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" поновити його в правах учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД" з часткою в статутному капіталі 100%, що становить 8 100 000,00 грн., шляхом вчинення дій по державній реєстрації змін у складі учасників товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішень Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД", оформлених протоколом № 18 від 22.10.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" та договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" є незаконними та суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки загальні збори були проведенні та договори були укладені особами, які не були та не є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" і не мають корпоративних прав в товаристві. Спірні рішення та договори порушують корпоративні права позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 100%, яку він набув з 22.10.2015 року і якої його було позбавлено у незаконний спосіб шляхом скасування на підставі наказів Міністерства юстиції України № 2821/5 від 28.09.2016 року та № 3872/5 від 28.12.2016 року в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань всіх реєстраційних дій за період з 09.10.2014 року по 16.01.2016 року, в тому числі реєстраційних дій щодо набуття позивачем частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД". Внаслідок скасування зазначених реєстраційних дій два попередніх учасника товариства, які відчужили свої частки за нотаріально посвідченою заявою про вихід з товариства від 08.10.2014 року безпідставно поновили свої корпоративні права та, вважаючи себе повноправними учасниками товариства, провели 30.09.2016 року загальні збори та прийняли спірні рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2017 року порушено провадження у справі № 911/961/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2017 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Міністерство юстиції України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі № 911/961/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач набув корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" на підставі відповідних рішень загальних зборів, які не оскаржені і не визнані недійсними, позивач є власником 100% частки в статутному капіталі Товариства та є єдиним його учасником. Реєстраційні записи в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо корпоративних прав позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" були скасовані за наказами Міністерства юстиції України безпідставно, яке вийшло за межі своїх повноважень, ставлячи під сумнів чинні рішення загальних зборів без належних і достатніх підстав, за відсутності доказів визнання таких рішень загальних зборів недійсними та встановлення у визначеному законодавством порядку підроблення підписів на заяві та рішенні, що не встановлено і на момент розгляду даного спору і встановленню чого перешкоджають відповідачі 3, 4. За висновком суду, спірні рішення та договори є недійсними, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки прийняті на загальних зборах учасників ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" та укладені неуповноваженими особами, які не були та не є учасниками Товариства та не мають корпоративних прав щодо Товариства. За висновком суду, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені на підставі визнаних судом недійсними рішень загальних зборів та договорів купівлі-продажу підлягають скасуванню з метою відновлення порушеного права позивача, що є належним способом захисту прав позивача.

Крім того, 12.07.2007 року Господарським судом Київської області на ім'я Міністра юстиції України винесено окрему ухвалу, яку було направлено Міністру юстиції України для відповідного реагування та усунення виявлених недоліків.

Підставою для винесення місцевим господарським судом окремої ухвали стало виявлення судом під час вирішення спору у даній справі недоліків в роботі працівників Міністерства юстиції України, а саме: вихід за межі наданих повноважень, порушення статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, окрему ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі № 911/961/17 залишено без змін.

Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати окрему ухвалу Господарського суду Київської області 12.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року у справі № 911/961/17, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 80, 90 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати винесення оскаржуваних ухвали та постанови. Скаржник зазначає про те, що судами були порушені правила підвідомчості справ, які на його думку розповсюджуються також і на винесення судом окремих ухвал, оскільки місцевим господарським судом під час розгляду справи та винесення окремої ухвали розглядались публічно-правові відносини, пов'язані з наданням правової оцінки діям суб'єкта владних повноважень під час виконання останнім владних управлінських функцій, які мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Позивач, відповідачі та третя особа-1 не скористались своїм правом та відзиви на касаційну скаргу не надали.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши дотримання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати винесення та прийняття оскаржуваних ухвали та постанови господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Таким чином, окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності виявлення під час вирішення спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Винесення Господарським судом Київської області окремої ухвали від 12.07.2017 року обумовлено тим, що судом під час вирішення спору у даній справі були виявлені недоліки в роботі працівників Міністерства юстиції України, а саме: вихід за межі наданих повноважень, порушення статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в порушення якої Міністерство юстиції України розглянуло скаргу на дії державного реєстратора від осіб, чиїх прав не стосуються оскаржувані ними реєстраційні дії, розглянуло обставини щодо законності рішень загальних зборів ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД", які не належали до компетенції Міністерства юстиції України, а підлягають розгляду виключно судом в межах відповідного корпоративного спору. Київський апеляційний господарський суд погодився із зазначеними висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство розглядає скарги: на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); на рішення, дії або бездіяльність своїх територіальних органів.

Як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду даної справи до Міністерства юстиції України звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі скаргою на дії державного реєстратора від 19.09.2016 року, яка була розглянута Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. На підставі висновку Комісії від 26.09.2016 року, складеного за результатами розгляду зазначеної скарги Міністерством юстиції України видано Наказ № 2821/5 від 28.09.2016 року "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за яким були скасовані всі реєстраційні дії за період з 09.10.2014 року по 16.01.2016 року, в тому числі щодо передачі попередніми учасниками ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (за відповідною нотаріально посвідченою заявою про вихід з ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" від 08.10.2014 року) своїх часток ОСОБА_8 та передачі ним своєї частки позивачу - ОСОБА_3

Після усунення ОСОБА_3 наведених в Наказі Міністерства № 2821/5 від 28.09.2016 року порушень та повторної подачі документів на реєстрацію, були внесені відповідні реєстраційні записи. Однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повторно звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргами на дії державного реєстратора від 17.11.2016 року, результати розгляду яких були викладені Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у висновку від 21.12.2016 року. На підставі зазначеного висновку Міністерством юстиції України було повторно видано Наказ № 3872/5 від 28.12.2016 року "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до якого 28.12.2016 року Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства вчинила наступні реєстраційні дії: № 10689980041042172 (виправлення помилки); № 10689980042042172 (виправлення помилки); № 10689980043042172 (виправлення помилки).

Згідно з частинами 5, 8 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства подається особою, яка вважає, що її права порушено, має містити викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, також до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; скарга подана особою, яка не має на це повноважень; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Таким чином, як правильно встановлено судами, на підставі наказів Міністерства юстиції України № 2821/5 від 28.09.2016 року та № 3872/5 від 28.12.2016 року були скасовані реєстраційні дії Державного реєстратора щодо корпоративних прав позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД". Разом з тим, судами також встановлено, що рішення загальних зборів від 08.10.2014 року про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за нотаріально посвідченою ними заявою, а також прийняті в подальшому рішення загальних зборів від 08.10.2014 року та 22.10.2015 року, на підставі яких позивач набув частку в статутному капіталі ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" і на підставі яких були вчинені відповідні реєстраційні дії, які в подальшому були скасовані за наказами Міністерства юстиції України № 2821/5 від 28.09.2016 року та № 3872/5 від 28.12.2016 року, є чинними, в установленому законодавством порядку не оскаржені та не визнані недійсними.

З огляду на зазначені обставини суди правильно встановили, що скарги на дії державного реєстратора подавались особами, які вийшли з ТОВ "Валентина, ЛТД" та відчужили свої частки на користь іншої особи, тобто особами, які не мали корпоративних прав щодо товариства.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" подання скарги особами, чиїх прав не стосуються такі реєстраційні дії, є підставою для відмови в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Міністерство юстиції України в порушення статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" розглянуло скаргу на дії державного реєстратора від осіб, чиїх прав не стосуються оскаржувані ними реєстраційні дії, не мало достатніх підстав для висновку про незаконне позбавлення їх корпоративних прав та визнання їх зацікавленими особами щодо спірних реєстраційних дій, розглянуло обставини законності рішень загальних зборів ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД", розгляд яких не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки зазначені обставини підлягають розгляду виключно судом в межах відповідного корпоративного спору, а працівники Міністерства фактично визнали та захистили корпоративні права відповідачів 3, 4 в позасудовий спосіб.

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що в діяльності посадових осіб Міністерства юстиції України, які приймали участь в розгляді скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_12 від 19.09.2016 року та 17.11.2016 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 28087-0-33-16 та № 35717-0-33-16 відповідно, а саме: у складенні висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26.09.2016 року та від 21.12.2016 року, а також винесенні наказів № 2821/5 від 28.09.2016 року та № 3872/5 від 28.12.2016 року, вбачаються ознаки виходу за межі наданих повноважень, порушення визначених статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку, підстав, меж та суті оскарження реєстраційних дій.

З огляду на те, що такі обставини щодо недоліків в роботі працівників Міністерства юстиції України виявилися в ході судового розгляду даної справи, місцевий господарський суд правильно виніс окрему ухвалу на ім'я Міністра юстиції України для усунення недоліків та відповідного реагування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Міністерства юстиції України в касаційній скарзі на порушення місцевим господарським судом правил підвідомчості справи під час винесення окремої ухвали, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, під час винесення місцевим судом окремої ухвали не було вирішено спір по суті, а лише встановлено недоліки в діяльності Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані окрема ухвала господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм процесуального права під час винесення судами попередніх інстанцій оскаржуваних окремої ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.