Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд"

представник позивача - Селенін В. О. дог. про над. правничої доп. від 25.12.2017

відповідач - Івано-Франківської міська рада

представник відповідача - не з'явився

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 (суддя Малєєва О. В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (головуючий суддя - Матущак О. І., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним рішення,

Короткий зміст позовних вимог

1. 13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - Відповідач) про визнання недійсним (незаконним) рішення Відповідача (11/1 сесія) 7 демократичного скликання від 11.04.2017 № 95-11/1 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки" (далі - Рішення), згідно з яким останній заперечив у поновленні договору оренди земельної ділянки Позивачу площею 0,40000 га. на Південному бульварі (далі - Договір оренди), кадастровий номер 2610100000:24:001:0078 для будівництва розважально-відпочинкового центру (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне Рішення прийняте з порушенням Регламенту Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Відповідача від 25.12.2015 № 48-2 (далі - Регламент), всупереч "Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську" (далі - Положення) та із невідповідністю вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) . Винесення питання на розгляд сесії Відповідача відбулось з порушенням Регламенту, що призвело до прийняття рішення без його попереднього розгляду комісією і в спосіб, що унеможливило для суб'єкта звернення надати додаткові документи, пояснення і аргументацію. Проект оспорюваного рішення, всупереч частинам 2, 3 статті 29 Регламенту, не був оприлюднений та не був переданий на розгляд постійної комісії міської ради, що є порушенням статті 10, частини 1 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При прийнятті рішення були допущені порушення процедури його обговорення, яке, згідно із статтею 24 Регламенту, включає оголошення висновків та рекомендацій постійних комісій ради. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про поновлення договору оренди, однак розгляд питання про поновлення договору відбувся під час розгляду питання "Різне", що позбавило Позивача права отримати належу і достовірну інформацію про час, місце розгляду його питання на сесії. За шістдесят днів до закінчення Договору оренди землі жодного повідомлення про неможливість поновлення його дії чи необхідності внесення до нього змін, відповідно до пункту 11.1 Положення, Позивачу не надходило. Позивач звернувся до Відповідача щодо поновлення договору у порядку частин 2, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак у визначений цією нормою термін від Відповідача не надійшло жодної відповіді.

Короткий зміст рішень судів І та апеляційної інстанцій

2. 27.06.2017 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, яким позов задовольнив. Визнав недійсним рішення Відповідача від 11.04.2017 № 95-11/1 "Про заперечення у поновлення договору оренди земельної ділянки".

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що відсутність висновку компетентного органу ради (профільної комісії) та позбавлення представників Позивача можливості взяти участь в засіданні сесії внаслідок неоприлюднення порядку денного та проекту рішення обумовило те, що не були враховані обставини, які мають значення для вирішення питання поновлення договору, зокрема те, що орендар не міг здійснювати забудову земельної ділянки з причин невиконання радою договірних зобов'язань. Відповідач не мотивував прийняття оскаржуваного рішення, що не відповідає принципу належного самоврядування. Ні первинні документи, на підставі яких приймалось рішення, ні витяг з аудіозапису засідання сесії не містять посилання на будь-які обставини, в тому числі на намір використовувати земельну ділянку для власних потреб, при цьому позов ГО "Поступовий гурт франківців", висловлювання міського голови свідчать про намір передати земельну ділянку в користування іншим особам, що встановлено при вжитті заходів забезпечення позову. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" і умови договору пов'язують право на його поновлення з належним виконанням договірних зобов'язань та дотриманням процедури повідомлення про намір на продовження договору на новий строк. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка надавалась під забудову, Орендар (Позивач) належним чином виконував договірні зобов'язання, повідомив про намір продовження дії договору, останній відповідно до вимог закону мав обґрунтовані сподівання на поновлення договору. Тим більше, що Позивач протягом багатьох років здійснював витрати на орендні платежі, проте не мав можливості використовувати корисні властивості земельної ділянки і здійснити її забудову з вини Відповідача. Суд апеляційної інстанції також вказав, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 у справі №909/480/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015, відмовлено в задоволенні первісного позову Івано-Франківської міської ради до ТОВ "РВЦ "Гаразд" про розірвання договору та повернення земельної ділянки і задоволено зустрічний позов, яким зобов'язано Івано-Франківську міську раду усунути перешкоди ТОВ "РВЦ "Гаразд" в користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням. Таким чином, позбавлення Позивача права використовувати земельну ділянку з підстав, не передбачених законом та без вказівки та доведення обставин, які обумовили такі дії, слід визнати незаконним втручанням в право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 13.10.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Відзив на касаційну скаргу від Позивача не надходив.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Починаючи з 2011 року у Позивача не було жодних перешкод щодо спорудження на орендованій земельній ділянці об'єкта будівництва розважально-відпочинкового центру, передбаченого Договором, проте такі дії Орендарем вчинені не були.

6. Не заслуговує на увагу оцінка судами попередніх інстанцій постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015, якою було зобов'язано Відповідача розглянути питання про внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківськ щодо земельної ділянки загальною площею 4 га по вул. Південний бульвар, оскільки жодного наказу відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), статей 17, 19 Закону України "Про виконавче провадження", в чинній редакції, на виконання вказаної постанови та жодних доказів з приводу даних обставин сторонами надано не було.

7. Договір оренди земельної ділянки площею 4.0000 га на Південному бульварі, кадастровий номер 2610100000:24:001:0078, яку орендував Позивач, припинив свою дію 16.04.2017 і Відповідач, як власник земельної ділянки, керуючись вимогами статті 33 Закону України "Про оренду землі", прийняв рішення про заперечення у поновленні Договору 11.04.2017. Отже дане рішення прийнято вчасно без порушень місячного терміну після закінчення строку договору земельної ділянки, як це передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

8. Рішення прийняте відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" більшістю голосів на пленарному засіданні сесії міської ради, тобто у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством та в межах наданої компетенції, а порушення розпорядником інформації вимог статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не передбачає підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування про що свідчить судова практика у справі № 184/844/15-а.

9. Неправильним є посилання судів на практику Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", оскільки в більшості випадків при розгляді подібних спорів мала місце повна відмова у застосуванні до подібних правовідносин рішень Європейського суду з прав людини, про що свідчать постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2013 у справі № 3/17-4225-2011, від 16.12.2013 у справі № 5010/359/2012-Пз-3/14.1, а також постанова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.02.2014 у справі № 6-23221св13.

10. Суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини, які мають значення для справи чим порушили норми матеріального права, тому судові рішення підлягають скасуванню згідно з вимогами статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Позиція Верховного Суду

11. Посилання Скаржника (пункт 7) на те, що спірне Рішення прийнято без порушень встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку недоречні, оскільки підставою визнання недійсним цього Рішення не визначено порушення Відповідачем вказаного строку.

12. Доводи Скаржника (пункт 5) щодо відсутності у Позивача перешкод у спорудженні на орендованій земельній ділянці об'єкта будівництва розважально-відпочинкового центру, що було передбачено предметом Договором, спростовуються встановленими судами обставинами та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 у справі №909/480/15, яким Відповідача зобов'язано усунути перешкоди Позивачу в користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням.

13. Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 6) про необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 щодо зобов'язання Відповідача розглянути питання про внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська щодо земельної ділянки загальною площею 4 га по вул. Південний бульвар, з огляду на відсутність наказу, відповідно до статті 116 ГПК України, статей 17, 19 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведені обставини ніяким чином не впливають на встановлену статтею 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України, у чинних на час винесення постанови редакціях, обов'язковість судового рішення, що набрало законної сили.

14. Суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, посилання Скаржника (пункт 8) на прийняття спірного Рішення відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" більшістю голосів на пленарному засіданні сесії міської ради, тобто у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 зазначеної статті Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас, порядок діяльності, основні правила і процедури роботи Івано-Франківської міської ради (Ради), її органів і посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії Ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, порядок обрання секретаря Ради, порядок організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій Ради встановлюються Регламентом. Судами встановлено, що Відповідачем допущено порушення положень частини 2 статті 29 Регламенту, оскільки проект рішення не був оприлюднений не пізніше як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття; частини 3 розділу 3 статті 10, оскільки питання, які передбачалось внести на розгляд ради, не були доведені до відома населення не пізніш як за день до сесії; проект рішення не був розглянутий профільною комісією Ради, що передбачено частиною 3 статті 29 Регламенту та розпорядженням міського голови від 05.04.2017 № 184. При цьому, суди дійшли мотивованого висновку про відсутність порушення порядку обговорення даного питання на сесії відповідно до частини 2 статті 24 Регламенту, оскільки відсутність оголошення висновків та рекомендацій постійних комісій ради може розцінюватись як порушення у випадку, коли такий висновок чи рекомендації не доводились до відома депутатів, однак були підготовлені, проте в даному випадку вказані документи взагалі не складались. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені порушення, а також позбавлення представників Позивача можливості взяти участь в засіданні сесії внаслідок неоприлюднення порядку денного та проекту рішення обумовило те, що не були враховані істотні обставини, які мають значення для вирішення питання поновлення Договору, зокрема щодо неможливості Орендарем здійснювати забудову земельної ділянки з причин невиконання Відповідачем договірних зобов'язань. Також судами враховано, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 у справі № 909/480/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015, відмовлено в задоволенні первісного позову Відповідача до Позивача про розірвання договору та повернення земельної ділянки, задоволено зустрічний позов про зобов'язання усунути перешкоди Позивачу в користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням та зобов'язано Відповідача розглянути питання щодо внесення змін до генерального плану міста Івано-Франківська щодо спірної земельної ділянки. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до категорії земель житлової і громадської забудови, Орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору. Віднесення в генеральному плані міста Івано-Франківська орендованої земельної ділянки до земель зелених насаджень, унеможливлює для Орендаря її використання у відповідності до цільового призначення.

Щодо втручання у мирне володіння майном орендаря земельної ділянки

15. Суд вважає обґрунтованим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на практику Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства", яка, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню як джерело права. При цьому Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 9) на те, що у більшості випадків застосування практики Європейського суду з прав людини у вказаній справі до подібних правовідносин мало наслідком повну відмову у позові, оскільки, застосовуючи вказану практику, суди у кожній конкретній справі виходили з різних обставин цих справ, встановлених при її розгляді. При цьому під час розгляду справи "Стретч проти Об'єднаного Королівства" ЄСПЛ виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є "власністю" в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, яка підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав. У рішенні у справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Отже, права позивача як орендаря належать до права, яке захищається згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Оскільки оскаржуваним рішенням позивача було позбавлено вказаного права, то має місце втручання в мирне володіння майном. Існують три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Принцип "пропорційності" передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Оцінка законності втручання в даному випадку має здійснюватись, виходячи з того, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" і умови договору пов'язують право на його поновлення з належним виконанням договірних зобов'язань та дотриманням процедури повідомлення про намір на продовження договору на новий строк. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка надавалась під забудову, Орендар належним чином виконував договірні зобов'язання і належним чином повідомив про намір на продовження договору, він відповідно до вимог закону мав обґрунтовані сподівання на поновлення договору. Тим більше, що Позивач протягом багатьох років здійснював витрати на орендні платежі, проте не мав можливості користуватись властивостями земельної ділянки і здійснити її забудову з вини Відповідача. Позбавлення Позивача цього права з підстав, не передбачених законом, без вказівки та доведення обставин, які обумовили такі дії, слід визнати незаконним втручанням в право власності. За умови незаконності втручання в право власності відсутня необхідність оцінювати виправданість втручання та дотримання принципу пропорційності, оскільки ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Враховуючи, що, прийнявши спірне Рішення, Відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а підставою для визнання недійсним акта є його невідповідність в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав цей акт, що призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача як орендаря земельної ділянки, що має переважне право на поновлення Договору оренди, належним чином виконуючи його умови, суди дійшли обґрунтованого висновку про підставність заявлених позовних вимог.

16. З огляду на викладене посилання Скаржника (пункт 10) на неповне встановлення судами обставин, які мають значення для справи, що є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у касаційному порядку, оскільки висновки рішень судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на повному встановленні усіх істотних обставин справи, перевірці доводів учасників справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскільки відсутні підстави для зміни чи скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 909/359/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.