за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Лісова Казка" (далі - ТОВ "Кафе Лісова Казка")

про стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Організація звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з позовом до ТОВ "Кафе Лісова Казка" про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), 426, 433 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Конунг" за адресою: м. Київ, вул. Славгородська, 47, музичних творів "Comfortably Numb" (автори музики та тексту David Jon Gilmour/Roger Waters, у виконанні Pink Floyd) та "Mother" (автори музики та тексту Waters, Roger, у виконанні Pink Floyd).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2017 зі справи № 910/7609/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Кафе Лісова Казка" на користь Організації в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" 32 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 800,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

ТОВ "Кафе Лісова Казка", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами ТОВ "Кафе Лісова Казка", викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам позивача, а доводи відповідача на їх спростування не враховані та безпідставно відхилені;

- оригінал відеозвукозапису, наданого Організацією судами не досліджувався, спеціальні знання та технічні пристрої при аналізі відеозвукозапису не застосовувалися, а отже невідомо, з яких підстав суди в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку про те, що: на відеозвукозаписі зафіксовано як факт, так і час виконання спірних музичних творів, а якість та безперервність зйомки виключали можливість монтажу відеозвукозапису;

- під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами не встановлено джерела, за допомогою якого відбувалося публічне виконання спірних музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу, у якому відповідач здійснює господарську діяльність;

- акустичні колонки, які зафіксовані на відеозвукозаписі є лише гучномовцем, тобто кінцевим пристроєм, за допомогою якого можуть озвучуватися музичні твори, при цьому технічний пристрій (обладнання), до якого вони приєднані, який є безпосереднім джерелом можливого відтворення спірних музичних творів, судами достовірно не встановлено, як не встановлено і того, що вказані музичні твори звучать саме з цих колонок;

- судами достовірно не встановлено те, коли саме та у який час здійснювався відеозвукозапис, наданий Організацією у якості доказу, та чи відповідають дійсності дата і час на мобільному телефоні, який демонструвався на початку відеозвукозапису;

- на відеозвукозаписі не зафіксовано, що наданий Організацією в якості доказу акт фіксації складався безпосередньо у закладі громадського харчування відповідача;

- з відеозвукозапису не вбачається спосіб отримання розрахункового документа, не зафіксовано, чи був він вручений представнику Організації безпосередньо у закладі відповідача, тим більше, що наданий розрахунковий документ не містить необхідних реквізитів, які б ідентифікували відповідача, як юридичну особу.

У відзиві на касаційну скаргу Організація просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що ТОВ "Кафе Лісова Казка" просить скасувати законні та обґрунтовані судові акти попередніх судових інстанцій; такі рішення не можуть бути скасовані з одних лише формальних підстав, нічим не обґрунтованих припущень і міркувань сторони відповідача.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "Кафе Лісова Казка" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі укладеного договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, зокрема, щодо музичних творів "Comfortably Numb" та "Mother" у виконанні Pink Floyd;

- згідно з пунктом 2.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"), а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору;

- відповідно до пункту 9.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором в порядку, визначеному у цьому розділі;

- згідно з пунктом 9.2 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 у випадку виявлення порушення прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації здійснення своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (підпункт 9.2.1); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (підпункт 9.2.2);

- Договір від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє безстроково (пункт 12.1 Договору);

- відповідно до змісту Декларації музичних творів від 01.11.2015 до Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 видавник - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передало в управління Організації, зокрема, музичні твори: "Comfortably Numb" (автори музики та тексту David Jon Gilmour/Roger Waters, у виконанні Pink Floyd, частка правовласника щодо публічного виконання - 25 %) та "Mother" (автори музики та тексту Waters, Roger, у виконанні Pink Floyd, частка правовласника щодо публічного виконання - 50 %).

У свою чергу, 01.11.2014 ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" уклало ліцензійний договір з товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", за яким набуло право на використання музичних творів, зокрема "Comfortably Numb" та "Mother".

При цьому згідно з додатком № 1 до Ліцензійного договору ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства, з метою захисту порушеного права. Також товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" погоджується з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво Організації на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- відповідно до акта від 14.09.2016 № 08/09/16 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, у приміщенні ресторану "Конунг", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Славгородська, 47, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Кафе Лісова Казка", шляхом відеозапису за допомогою відеокамери Sony Handycam model № DCR DVD 610 2008 було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема творів "Comfortably Numb" (виконавець Pink Floyd) та "Mother" (виконавець Pink Floyd). Згідно з актом фіксації зазначені музичні твори використовувався для фонового озвучення приміщення закладу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Кафе Лісова Казка" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірних музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації.

Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) на час прийняття рішення у справі, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Отже, у визначенні суми відповідної компенсації суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", застосувавши розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

За приписами ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4-3);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, які оцінили в їх сукупності, встановивши наявність в Організації права на звернення до господарського суду з даним позовом; належність позивачеві виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори; відсутність у ТОВ "Кафе Лісова Казка" необхідного дозволу на використання шляхом публічного виконання спірних музичних творів; факт використання відповідачем спірних музичних творів шляхом їх публічного виконання без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) винагороди, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації у визначеній місцевим господарським судом сумі (32 000,00 грн.).

Аргумент ТОВ "Кафе Лісова Казка" про недоведеність Організацією використання відповідачем спірних музичних творів у приміщенні ресторану "Конунг" Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки він не ґрунтується на тому, що надані Організацією докази (акт фіксації, розрахунковий документ та відеозвукозапис) підлягали оцінці судом в їх сукупності, що і було зроблено судами попередніх інстанцій. За наслідками чого суди дійшли обґрунтованого висновку про належність та допустимість наданих Організацією доказів, які підтверджують факт використання відповідачем спірних музичних творів у приміщенні ресторану "Конунг".

Посилання ТОВ "Кафе Лісова Казка" на те, що відтворення зафіксованих музичних творів у приміщенні, в якому господарську діяльність здійснює відповідач могло здійснюватися самим представником Організації як зацікавленою особою за допомогою належного йому технічного пристрою (зокрема, мобільного телефону) Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що на відповідача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у відповідному закладі харчування несе відповідальність за додержання вимог закону у ньому, в тому числі, у сфері інтелектуальної власності.

Доводи, які викладені у відзиві Організації на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ТОВ "Кафе Лісова Казка" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Лісова Казка" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 910/7609/17 - без змін.