Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2009 року порушено провадження у справі №Б-50/112-09 про банкрутство фізичної особи-підприємця Чупрія Ярослава Володимировича (далі - ФОП Чупрій Я.В., боржник) в порядку ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 12.10.2009 фізичну особу підприємця Чупрія Ярослава Володимировича визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бережного О.І.

В ході ліквідаційної процедури з'ясовано, що банкруту на праві власності належать, зокрема, нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Спірне майно було включене до складу ліквідаційної маси та 09.12.2011 реалізовано на аукціоні за ціною 30 690,00 грн. ОСОБА_10, визнаною переможцем аукціону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2014 ліквідатором банкрута ФОП Чупрія Я.В. призначено Онищенка К.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2014 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Бережним О.І. та переможцем аукціону громадянкою ОСОБА_10, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. від 13.12.2011.

30.12.2016 до господарського суду Харківської області від ліквідатора Онищенка К.С. надійшла заява про витребування спірного майна банкрута з володіння ОСОБА_5 з вимогами:

- витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_5 та передати ліквідатору ФОП Чупрій Я.В. арбітражному керуючому Онищенко К.С.;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на спірні нежитлові приміщення;

- відновити реєстрацію права власності на спірні приміщення за Чупрій Ярославом Володимировичем.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор зазначав, що у зв'язку з виявленням порушень порядку проведення реалізації спірного майна, судом визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Бережним О.І. та переможцем аукціону громадянкою ОСОБА_10. Встановлено, що майно банкрута було продано за ціною, яка не відповідала дійсній реальній вартості цього майна на момент продажу, чим завдало збитків кредитору, в іпотеці якого воно перебувало, та боржнику, оскільки створені обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 (суддя - Міньковський С.В.) вимоги задоволено частково, вирішено: витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_5 та передати ліквідатору ФОП Чупрій Я.В. арбітражному керуючому Онищенко К.С.; скасувати державну реєстрацію за попереднім власником ОСОБА_5 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність ФОП Чупрія Я.В. шляхом витребування вказаного майна у добросовісного набувача в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та передачі спірного майна ліквідатору банкрута Онищенко К.С.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо відновлення реєстрації права власності на спірні приміщення за Чупрій Ярославом Володимировичем, суд зазначив про те, що обов'язок щодо реєстрації певних речових прав, в тому числі й у зв'язку зі зміною власника майна, законодавчо віднесено до повноважень державного реєстратора.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № Б-50/112-09 (головуючий суддя - Білоусова Я.О., суддя - Тарасова І.В., суддя - Фоміна В.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 залишено без змін.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог ліквідатора відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №Б-50/112-09, ОСОБА_5 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 скасувати та залишити заяву ліквідатора банкрута ФОП Чупрій Я.В. Онищенко К.С. без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 330, 388 ЦК України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2017 у справі №Б-50/112-09 (судді: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Поліщук В.Ю., Удовиченко О.С.) прийнято до провадження Вищого господарського суду України касаційну скаргу гр. ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №Б-50/112-09. Призначено розгляд касаційної скарги в засіданні Вищого господарського суду України на 17.11.2017.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2017 у зв'язку з призначенням судді Катеринчук Л.Й. суддею Верховного Суду, сформовано колегію суддів для розгляду справи №50-Б/112-09 у наступному складі: головуючий - Поляков Б.М., судді - Поліщук В.Ю., Удовиченко О.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі №Б-50/112-09 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів Вищого господарського суду України касаційну скаргу гр. ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Київської області від 14.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №Б-50/112-09. Призначено розгляд касаційної скарги в засіданні Вищого господарського суду України на 20.12.2017.

09.01.2018 на підставі ч. 5 ст. 31 та п.п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.12.2017 № 38-р касаційну скаргу гр. ОСОБА_5 разом зі справою №Б-50/112-09 господарського суду Харківської області передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (1798-12) (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи №Б-50/112-09 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 08.02.2018 прийнято справу №Б-50/112-09 господарського суду Харківської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі №Б-50/112-09 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_5 відбудеться 20.03.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.02.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Учасники справи не скористалися своїм правом, визначеним ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.

В судове засідання 20.03.2018 представники учасників провадження не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників провадження.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент визнання боржника банкрутом, він мав у власності нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1 -:- 13-3, загальною площею 55,3 кв. м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, вказаний договір визнано недійсним в судовому порядку ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2014, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у зв'язку з виявленням порушень порядку проведення реалізації зазначених приміщень.

Судами встановлено, що спірні приміщення переможцем аукціону ОСОБА_10 були відчужені ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 685 від 15.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчим І.О.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому рішенні про визнання недійсною первісної угоди, за якою спірне майно вибуло з володіння боржника, встановлено, що, при продажі майна порушено порядок реалізації, встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника" (2343-12) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , тобто визнано факт продажу майна банкрута за заниженою ціною, яка не відповідала реальній ринковій вартості об'єкта продажу, чим завдано збитки заставному кредитору та боржнику, оскільки перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Отже, колегія Касаційного господарського суду погоджується з висновками господарських судів, що вибуття спірного майна із володіння фізичної особи підприємця Чупрія Ярослава Володимировича відбулося поза його волею, шляхом реалізації майна банкрута на аукціоні, за результатами якого укладено договір купівлі-продажу, в подальшому визнаного судом недійсним, в зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого і законного висновку про наявність підстав для витребування спірного майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

З урахуванням того, що у справі №Б-50/112-09 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - ФОП Чупрія Я.В. з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлювалися та не доводилися знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Ст. 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язок реєстрації певних речових прав, в тому числі і у зв'язку зі зміною власника, віднесено до повноважень державного реєстратора, суди обох інстанцій правомірно відхилили вимогу ліквідатора про відновлення права власності на спірний об'єкт.

Доводи скаржника про те, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно не з його волі, з посиланням на процедуру банкрутства, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 та залишення ухвали господарського суду Харківської області від 14.02.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №Б-50/112-09 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №Б-50/112-09 залишити без змін.