У грудні 2016 року Комунальне підприємство (далі - КП) "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Ніколайчука В.С. про стягнення 32 130,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період із 22.11.2016 по 07.12.2016 без укладення відповідного договору з позивачем, самовільно, не за цільовим призначенням використовував об'єкт благоустрою (тротуар) загальною площею 42 кв. м у районі будинку АДРЕСА_1 для розміщення частини тимчасової споруди (кіоску), в якому здійснює підприємницьку діяльність, чим порушив Правила благоустрою території міста Дніпропетровська, затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 (далі - Правила), що зафіксовано в акті комісійного обстеження території від 07.12.2016 № МВ-16/193.

Позивач послався на те, що відповідно до пунктів 6.6, 7.4.1 Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпропетровська в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 № 39/35 (далі - Порядок), відповідач за вказане порушення підлягає притягненню до майнової відповідальності у вигляді відшкодування п'ятикратного розміру плати за весь період використання об'єкта благоустрою не за цільовим призначенням, що становить 32 130,00 грн.

У березні 2017 року КП "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" подало заяву про збільшення позовних вимог і просило стягнути з відповідача 104 958,00 грн - п'ятикратний розмір плати за використання об'єкта благоустрою не за цільовим призначенням за період із 22.11.2016 по 10.01.2017, посилаючись на неусунення відповідачем зазначених порушень.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення з посиланням на положення Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Правил, Порядку мотивовано тим, що відповідальність за встановлене в акті комісійного обстеження території від 07.12.2016 № МВ-16/193 порушення повинна покладатися на власника тимчасової споруди, що розташована на об'єкті благоустрою, а не на орендаря цього приміщення, яким є відповідач. Оскільки позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, наявність шкідливих наслідків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, підстав для притягнення ФОП Ніколайчука В.С. до майнової відповідальності немає.

Також суд зауважив, що підставою для притягнення особи до майнової відповідальності за таке порушення є акт комісійного обстеження території, тому нарахування плати за використання об'єкта благоустрою не за цільовим призначенням за період (з 08.12.2016 по 10.01.2017), який не зафіксовано у відповідному акті, є неправомірним.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2017 року Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради (нове найменування позивача; далі - КП "Благоустрій міста") подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу КП "Благоустрій міста" обґрунтовує зокрема тим, що суди, пославшись на відсутність у діях відповідача складу правопорушення, не надали належної оцінки положенням Порядку, відповідно до яких зобов'язання відшкодувати плату за використання об'єкта благоустрою не за цільовим призначенням покладається на суб'єкта порушення правил благоустрою на підставі факту вчинення такою особою дії, яка погіршує благоустрій міста, або на підставі факту використання особою об'єкта благоустрою без укладення відповідного договору. Встановивши на підставі належних і допустимих доказів факт користування відповідачем об'єктом благоустрою за відсутності відповідного договору, суди дійшли безпідставного висновку про те, що орендар не може нести відповідальності за самовільне користування таким об'єктом.

ФОП Ніколайчук В.С. не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначено Законом України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , який спрямовано на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, який здійснюється шляхом зокрема проведення перевірок території, подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту (стаття 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Згідно з пунктом 20.4 Правил тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою не за їх функціональним призначенням для реалізації потреб об'єктів споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг здійснюється на підставі договірних відносин між уповноваженим представником власника об'єктів (елементів) благоустрою міста та суб'єктом господарювання, фізичною та/або юридичною особою, яка має намір такого використання.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку порушення нормативно-правових актів у сфері благоустрою, зокрема самовільне використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, мають обов'язковим наслідком притягнення суб'єктів порушення правил благоустрою міста до передбаченої чинним законодавством адміністративної та цивільно-правової (у тому числі майнової) відповідальності.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку підставою для притягнення до майнової відповідальності є акт комісійного обстеження території, який складається посадовими особами органу контролю відповідно до повноважень, визначених Статутом і внутрішніми організаційно-розпорядчими документами органу контролю. У разі відмови суб'єкта господарювання або фізичної особи від майнової відповідальності внаслідок порушення Правил орган контролю звертається до суду в установленому порядку з відповідними позовами про примусове стягнення шкоди.

Судами встановлено, що згідно з актом комісійного обстеження території від 07.12.2016 № МВ-16/193, затвердженим начальником КП "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами", виявлено порушення, за яке пунктами 6.6, 7.4.1 Порядку передбачено притягнення до майнової відповідальності суб'єктів господарювання, а саме - самовільне використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням. У позовній заяві позивач зазначав, що об'єкт благоустрою (тротуар) в районі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 42 кв.м, використовується для розміщення частини тимчасової споруди (павільону), в якому здійснює підприємницьку діяльність відповідач.

Предметом позову у справі є вимога КП "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" про притягнення до майнової відповідальності ФОП Ніколайчука В.С. за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а саме використання зазначеного вище об'єкта благоустрою не за цільовим призначенням без укладення договору.

Як установлено судами, частинами споруди (павільйону), площею 20 кв. м кожна, за адресою: АДРЕСА_1, ФОП Ніколайчук В.С. користується на підставі договорів оренди нежилого приміщення від 01.08.2016 №№ А-16/01-08-03, А-16/01-08-04, укладених з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, речове право яких на це майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2016 на підставі договорів купівлі-продажу ? частини будівлі від 05.07.2016.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту.

Водночас положеннями Порядку передбачено притягнення суб'єктів порушення правил благоустрою міста до передбаченої чинним законодавством, зокрема цивільно-правової (у тому числі майнової), відповідальності.

За загальними правилами відповідно до статей 22, 1166 ЦК підставою для цивільно-правової відповідальності юридичної або фізичної особи є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, до якого входить: шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідач не є власником споруди, розташованої на об'єкті благоустрою; за умовами договорів оренди не передбачено права орендаря - ФОП Ніколайчука В.С. укладати будь-які договори стосовно об'єкта оренди; в акті комісійного обстеження території від 07.12.2016 № МВ-16/193 не розкрито поняття "нецільове використання об'єкта благоустрою", яка особа та якими саме діями його вчинила, а також не визначено особу, на яку має бути покладено відповідальність за нецільове використання об'єкта.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення та підстав для притягнення його до цивільно-правової відповідальності, тому правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи КП "Благоустрій міста", викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано належну правову оцінку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 у справі № 904/12166/16 залишити без змін.