Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у справі №922/310/17

за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання відновити постачання природного газу

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про зобов`язання відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с.Ківшарівка міста Куп`янська, що експлуатується підприємством позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" має особливий статус, як підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги з теплопостачання населенню Харківської області, при цьому відключення об'єктів системи централізованого теплопостачання від газопостачання може призвести до руйнування самої системи, порушення чи зупинки безперервного процесу подачі тепла, порушення єдиного безперервного технологічного процесу виробництва транспортування теплової енергії та розподілу її споживачам, тощо.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2017 відмовлено в задоволенні позову Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про зобов`язання відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с. Ківшарівка м. Куп`янська.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, з того, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с. Ківшарівка міста Куп'янська, що експлуатується Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 1600 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо припинення газопостачання є неправомірними.

Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що об'єкти споживання газу позивачем, на яких здійснюється виробництво тепла, є об'єктами підвищеної небезпеки. Припинення газопостачання в опалювальний період на такі об'єкти може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на території здійснення позивачем господарської діяльності. Врахувавши положення договорів, укладених між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачем, норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, апеляційний суд вважав, що обсяги споживання природного газу позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами Договорів своїх договірних зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не газорозподільною організацією. Норми законодавства не передбачають необхідності постачальнику подавати номінації на природний газ для споживача - виробника теплової енергії в розрізі різних категорій, як то ТКЕ-промисловість, ТКЕ-бюджет, ТКЕ-населення. При цьому апеляційний суд зробив висновок, що взаємовідносини щодо обсягів поставленого природного газу у грудні 2016 та січні 2017 повинні бути врегульовані позивачем із постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією. Відносини з небалансу природного газу за грудень місяць 2016 та січень місяць 2017, якщо такі виникають, повинні врегульовуватися між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником природного газу) та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (як споживачем природного газу) в рамках укладених договорів, тому Відповідач, як оператор газорозподільних систем не може додатково до послуг з розподілу природного газу вимагати від Позивача оплату природного газу за грудень 2016 та січень 2017, що фактично був поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

01.11.2017 Вищий господарський суд України залишив касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 без змін.

14.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало на адресу Верховного Суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у справі №922/310/17.

У заяві ПАТ НАК "Нафтогаз України" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2017 та постанову апеляційного господарського суду від 05.07.2017, рішення місцевого господарського суду від 04.04.2017, яким у позові відмовлено повністю, змінити, виклавши в його мотивувальній частині як самостійні підстави відмови у позові про те, що : "Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно не виділено підтвердження обсягів газу для потреб позивача, не надано йому номінацій. За відсутності у позивача виділених йому підтверджених обсягів для його потреб на відповідний календарний період позивач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку".

В обґрунтування заяви додана копія постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2017 у справі № 922/309/17, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

11.01.2018 заява про перегляд була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

11.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

24.01.2018 суд постановив ухвалу про допуск справи до провадження, відкрив провадження за заявою стягувача, витребував матеріали даної справи.

Відповідно до положень частини 2 статті - 111-22 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.

19.02.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття справи №922/310/17 до провадження та здійснення її перегляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:

"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:

- неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах."

Відповідно до ч.1 ст. 111-23 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017:

"Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, визначеними розділом XII-1 цього Кодексу, з особливостями, встановленими цим розділом."

Згідно зі ст.111-7 наведеного Кодексу у зазначеній редакції:

"Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції."

Таким чином, в силу вищенаведених норм саме перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи не відноситься до повноважень Верховного Суду при перегляді судових рішень з підстав неоднакового застосування норм матеріального справа.

Заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Аргументуючи своє ствердження, заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 04.09.2017р. у справі №922/309/17.

В цій постанові, на думку заявника, по-іншому, ніж в постанові по справі №922/310/17, застосовано норми матеріального права, а саме положення Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. № 1687 (1687-2006-п) , Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 (758-2015-п) , п.2 р.3 глави 6 Кодексу газорозподільних систем, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" тощо.

Верховний Суд зазначає, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин.

Дослідивши постанови Вищого господарського суду України по справі №922/310/17 від 01.11.2017р. та №922/309/17 від 04.09.2017р. Верховний Суд констатує, що вони є подібними за суб'єктним складом сторін, предметом спору, змістом позовних вимог, але суттєво відрізняються за обсягом фактичних обставин, встановлених судами, і тому не можуть вважатися такими, що прийняті у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, заявник вважає, що оскільки позивач не виконує п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 №758 (758-2015-п) , тому підприємству не виділяються номінації щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям. Крім того, загальна заборгованість позивача за природний газ складає 201, 5 млн. грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що в даному випадку припинення постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" сталося у зв`язку тим, що саме ПАТ "НАК "Нафтогаз" не виділило номінації щодо обсягів природного газу позивачу. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу та відсутністю підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме п. 1 глави 7 розділу 5 Кодексу газорозподільних систем, ПАТ "Харківгаз" мав право на припинення постачання природного газу позивачу.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з яким також погодився й Вищий господарський суд України вказав, що об'єкти споживання газу позивачем, на яких здійснюється виробництво тепла, є об'єктами підвищеної небезпеки. Припинення газопостачання в опалювальний період на такі об'єкти може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на території здійснення позивачем господарської діяльності. Врахувавши положення договорів укладених між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачем, норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, апеляційний суд вважав, що обсяги споживання природного газу позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами Договорів своїх договірних зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не газорозподільною організацією. Норми законодавства не передбачають необхідності постачальнику подавати номінації на природний газ для споживача - виробника теплової енергії в розрізі різних категорій, як то ТКЕ-промисловість, ТКЕ-бюджет, ТКЕ-населення. При цьому апеляційний суд зробив висновок, що взаємовідносини щодо обсягів поставленого природного газу у грудні 2017 та січні 2017 повинні бути врегульовані позивачем із постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією. Відносини з небалансу природного газу за грудень місяць 2016 та січень місяць 2017, якщо такі виникають, повинні врегульовуватися між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником природного газу) та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (як споживачем природного газу) в рамках укладених договорів, тому Відповідач, як оператор газорозподільних систем не може додатково до послуг з розподілу природного газу вимагати від Позивача оплату природного газу за грудень 2016 та січень 2017, що фактично був поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Також судом було встановлено, що відповідно до залучених до матеріалів справи актів надання послуги з розподілу природного газу, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" спожило у грудні 2016 4 959,644 тис. куб. м., у січні 2017 4 807,631 тис. куб. м. газу.

З даних актів вбачається, що позивач фактично прийняв обсяги газу, які узгоджуються з обсягами природного газу, що передбачені договорами, які укладені між позивачем та третьою особою про постачання природного газу.

Крім того, судом встановлено, що позивачем проводяться розрахунки з НАК "Нафтогаз України".

Також ВГСУ в оскаржуваній постанові зазначено, що 17.01.2017 на адресу позивача надійшов Акт про порушення від 16.01.2017, а працівники ПАТ "Харківгаз" без попереднього повідомлення про відключення підприємства позивача саме 18.01.2017 року, від систем газопостачання, закрили засувки та здійснили механічні роз'єднання на газопроводах, що подають газ на котельню у місті Куп`янську смт. Ківшарівка (котельня "Ківшарівка-1"), що експлуатується позивачем.

Разом з тим, у наданій для порівняння копії постанови Вищого господарського суду України у справі №922/309/17 за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", третя особа Публічне акціонерне товариство "НАК Нафтогаз України" про зобов'язання відновити постачання, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що не погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає рішення місцевого суду правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачу не було виділено номінації щодо обсягів природного газу, тому що станом на 01.01.2017 загальна заборгованість Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії за договорами, складає 201,5 млн. грн., відтак відповідно до п. 1 Розділу 7 Кодексу газорозподільних систем відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об'єкту споживача та/або його постачальнику надає право оператору ГРМ припинити/обмежити газопостачання, то припинивши газопостачання позивачу відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

При цьому касаційний суд зазначив, що позивачем на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направлялися заявки на ліміт природного газу на період жовтень 2016 року - березень 2017 року у відповідності до вимог пункту 3.2 договорів постачання природного газу №2444/1617-ТЕ-32 від 21.09.2016 та №2577/1617-БО-32 від 31.10.2016.

Таким чином, апеляційний суд по справі №922/310/17 встановив, дослідив та оцінив вищенаведені обставини, як такі, що мають значення для правильного вирішення спору. ВГСУ в постанові від 01.11.2017р. по справі №922/310/17 погодився з цією оцінкою. Напроти, дані обставини по справі №922/309/17 Вищим господарським судом України не встановлювалися та не оцінювалися, розцінені, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору. Отже, постанови ВГСУ по справам №922/310/17 та №922/309/17 не є такими, що прийняті у подібних правовідносинах, тому відсутні підстави для висновків про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Ці норми права застосовувалися Вищим господарським судом України для оцінки правового регулювання різних за обсягом та змістом фактичних обставин в залежності від оцінки судом впливу цих фактичних обставин на правильне вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених Розділом XII-2 ГПК України (1798-12) в редакції, що діяла до 15.12.2017р. меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в обґрунтування заяви, не отримали підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті - 111-26 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., заява про перегляд судових рішень господарських судів не підлягає задоволенню, якщо обставини, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, не підтвердилися.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2017р., постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. у справі №922/310/17 слід відмовити.

Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, статтями - 111-23, - 111-24, - 111-26 ГПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, Верховний Суд

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити. Постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. у справі №922/310/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.