1. До господарського суду міста Києва із позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична" неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на суму 3809464,63 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14553/17 позов задоволено.

3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі №910/14553/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року у справі № 30.10.2017 повернуто без розгляду.

4. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі № 30.10.2017 мотивована наступним:

4.1. Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

4.2. Відповідно до ч.3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

4.3. Згідно з п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

4.4. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

4.5. Скаржником, для підтвердження відсутності коштів необхідних для сплати судового збору, не надано довідку з Державної фіскальної служби України про наявність всіх рахунків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична", отже не доведено відсутність коштів на таких рахунках.

4.6. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що клопотання Скаржника про відстрочення сплати судового збору належить відхилити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична" звернулось через Київський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі № 910/14553/17 у якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та не врахування положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі".

6. В обґрунтування підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції Скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична" перебуває у скрутному матеріальному становищі, докази чого були надані до суду апеляційної інстанції, проте, апеляційний господарський суд не надав їм належної правової оцінки, що є підставою для скасування ухвали суду другої інстанції.

6.1. До суду касаційної інстанції, також, відповідач надав письмові пояснення, до яких додав довідку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління ДФС у м. Києві, у якій відображені відкриті рахунки відповідача у банківських установах, що на думку останнього, підтверджує подані до суду другої інстанції докази важкого майнового стану відповідача та наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.

7. До Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі №910/14553/17 та прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з такого.

10. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (2147а-19) (далі ГПК України (1798-12) ), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п. 2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

11. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. За приписами п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14.Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

15. Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).

16. Відповідно до ст. 94 ГПК України, що діяла до 15.12.2017, яка визначає форму і зміст апеляційної скарги, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

17. Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ (3674-17) , який набрав чинності з 01.11.2011.

18. Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

19. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

20. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

21. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

22. Враховуючи викладене, за подання апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 62 856, 17 грн.

23. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

24. Відповідно до практики ЄСПЛ в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності апеляції, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник у зв'язку зі своєю апеляцією надавав гарантію сплати судових витрат, понесених іншою стороною, на "доступ особи до суду" можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19.12.1997 у справі "Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії", 1997-VIII, с. 2955, п. 33; та рішення суду від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", серія A, N 316-B, с. 80-81, п. 61 і наступні).

25. У справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 59). Більше того, ЄСПЛ вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п.п. 25-26).

26. Отже, за практикою ЄСПЛ, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 60).

27. Однак, ЄСПЛ підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

28. У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

29. Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

30. Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору

31. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання третьої особи про відстрочення сплати судового збору.

32. Разом з тим, апеляційний господарський суд, надаючи оцінку поважності підстав для відстрочення сплати судового збору, обмежився посиланням на відсутність довідки з Державної фіскальної служби України про наявність всіх рахунків у Скаржника та не визначив розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, та, відповідно, не врахував його при розгляді відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична".

33. Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції суто формально розглянув клопотання відповідача та безпідставно не взяв до уваги той факт, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, - 62 856, 17 грн, був значним та надто обтяжливим для відповідача.

34. За цих обставин, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційна інстанція належним чином не дослідила доводи заявника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі, який в підтвердження своїх доводів надав виписку від 09.10.2017 по рахунку 26003016202101, відкритому у ПАТ "Альфа-Банк", відповідно до якої кошти на вказаному рахунку відсутні, та довідку, видану ПАТ "Універсал Банк", відповідно до якої рух коштів по рахунку 26005490000007 відсутній, а також виписку по рахунку 26006300008889.980, відкритому у ПАТ "Діамантбанк", відповідно до якої на вказаному рахунку знаходяться кошти у сумі 1449039,20 грн, проте, скаржник не має можливості розпоряджатися вказаними коштами через запровадження у банку тимчасової адміністрації.

35. Водночас Суд позбавлений, в силу положень ст. 300 ГПК України щодо меж перегляду у суді касаційної інстанції, права надання відповідної юридичної оцінки довідці Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління ДФС у м. Києві, поданої відповідачем безпосередньо до касаційної інстанції, стосовно відкритих рахунків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша-Енергетична".

36. Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що ця справа має важливе значення для відповідача, який посилався на те, що саме з моменту введення у ПАТ "Діамантбанк" тимчасової адміністрації, що призвело до блокування грошових коштів відповідача в сумі 1 449 039, 20 грн, у останнього почались проблеми з розрахунками по договорам укладеним з його контрагентами, зокрема і з позивачем та фактично зупинилась вся господарська діяльність товариства, оскільки у відповідача відсутнє будь-яке інше майно або грошові активи за рахунок яких є можливість займатись господарською діяльністю, Касаційний господарський суд вважає, що заявник зазнав надмірного обмеження його права на доступ до суду, і конкретно в цьому випадку суд апеляційної інстанції мав підстави для відстрочення сплати судового збору.

37. Враховуючи наведені принципи судочинства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду та передачу справи до Київського апеляційного господарського суду на розгляд зі стадії прийняття апеляційної скарги з урахуванням викладеного у даній постанові.