Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович (далі - ФОП Штефан В.О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення Відповідача від 28.12.2012 №1634 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста"; зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:223:0192, площею 0,2991 га, під розміщення автостоянки та споруди КПП, яка розташована на мкр-ні 5-му Зарічному в Жовтневому районі міста Кривого Рогу від 25.12.2006 і зареєстрованого в Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 за № 040610801406, строком на 6 років і на тих самих умовах.

Позов мотивовано тим, що орендодавцем порушено строки розгляду заяви орендаря про поновлення договору оренди земельної ділянки; відсутні підстави для відмови у продовженні дії договору оренди землі із причин неналежної оплати; відсутні порушення з боку позивача істотних умов договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 (суддя Новікова Р. Г. ) в позові відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" пов'язують поновлення договору оренди з належним виконанням орендарем своїх зобов'язань, тоді як твердження позивача про належне виконання ним обов'язків з оплати орендної плати за землю за спірним договором оренди спростовано матеріалами справи та судовими рішеннями у справі № 904/9718/13. Вимога про зобов'язання укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки не підлягає задоволенню з огляду на наявність чинного рішення Криворізької міської ради про відмову в поновлені такого договору.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у складі: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О., Чус О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФОП Штефан В.О. у касаційній скарзі та поясненнях просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі" та положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ). При цьому зазначає, що у визначений законодавством строк орендодавцем не направлено орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, а також, що судами розглянуто справу за відсутності позивача при наявності клопотань про відкладення слухання справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Криворізька міська рада у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, колегія суддів виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2006 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП Штефаном В.О. (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 № 040610801406, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006 № 347 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мкр. 5-му Зарічному у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до пунктів 2, 3 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2991га за кадастровим номером земельної ділянки 1211000000:04:223:0192.

Пунктом 5 договору встановлено, що його укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 6 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ділянки виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого рогу №33219815600022, у банку УДК в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505.

Пунктом 8 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 10 договору, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

У пункті 11 договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Пунктом 13 договору передбачено, що орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяць.

Згідно з пунктом 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП.

Відповідно до абзацу 1 підпункту "а" пункту 28 договору, орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку.

В подальшому, сторонами було укладено додаткову угоду від 4.02.2010 про подовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 та внесення змін до нього, зокрема, відносно порядку оплати орендної плати та зміни її розміру.

В пункті 3 додаткової угоди зазначено про доповнення розділу 3 договору наступним реченням: "Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого Орендодавцем відповідного рішення".

Відповідно до пункту 11 додаткової угоди термін дії договору оренди від 28.12.2006 № 040610801406 згідно рішення міської ради № 3611 від 25.11.2009 поновлено на 3 року.

Господарськими судами встановлено, що ФОП Штефан В.О. звернувся до відповідача із заявою від 22.11.2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років. Доказів приєднання до вказаної заяви проекту додаткової угоди позивачем не надані.

За результатами розгляду заяви рішенням Криворізької міської ради від 28.12.2012 № 1634 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста.

Рішення про відмову у поновленні договору оренди прийнято з наступних підстав: орендарем не приведені у відповідність до рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 податкові зобов'язання щодо орендної плати з 01.06.2010 по момент прийняття рішення; землекористувачем не виконані вимоги Криворізької міської ради, викладені в рішенні від 22.08.2012 № 1348 відносно приведення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6480, наданою для розміщення тимчасової споруди автостоянки на вул. Гутовського в Довгінцівському районі, у відповідність до рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У силу вимог частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому стаття 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки визначає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним рішення Криворізької міської ради від 28.12.2012 №1634 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста", позивач обгрунтовував її тим, що відповідач безпідставно в порушення вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмовив йому у поновленні спірного договору оренди.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначаються умови та порядок поновлення договору оренди землі.

Так, у частинах першій - п'ятій вказаної статті передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З викладеного вбачається, що у разі поновлення договору оренди землі згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Господарськими судами встановлено, що оспорюване рішення було прийнято відповідачем у відповідь на звернення позивача щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що орендарем не приведені у відповідність до рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 податкові зобов'язання щодо орендної плати з 01.06.2010 по момент прийняття рішення; землекористувачем не виконані вимоги Криворізької міської ради, викладені в рішенні від 22.08.2012 № 1348 відносно приведення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6480 у відповідність до рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010.

Таким чином, Криворізькою міською радою в порядку, передбаченому частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" було розглянуто звернення позивача, як орендаря, про поновлення спірного договору оренди землі на новий строк та прийнято рішення про відмову у такому поновленні.

При цьому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014, на користь Криворізької міської ради було присуджено до стягнення з ФОП Штефана В.О. заборгованість з орендної плати за період з червня 2010 року по лютий 2013 року в розмірі 261 238,10 грн за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006, зареєстрованим 28.12.2006 за № 040610801406.

Вказаним рішенням суду було встановлено неналежне виконання орендарем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006, зареєстрованим 28.12.2006 за № 040610801406.

Відповідно до статті 35 ГПК України у відповідній редакції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, рішення Криворізької міської ради від 28.12.2012 №1634 про відмову у поновленні спірного договору було прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов вказаного договору, а відтак господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання зазначеного рішення недійсним.

Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Як зазначалося, у разі поновлення договору оренди землі згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (перший випадок) умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови належного виконання орендарем умов договору, дотримання встановленої вказаною нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Однак, в даній справі судами встановлено, що орендар неналежно виконував свої зобов'язання за договором, наявне заперечення орендодавця в укладенні такого договору, і крім того судами встановлено, що звертаючись із клопотання про поновлення договору заявник змінив строк договору з трьох на шість років, що в обов'язковому порядку має бути узгоджено з орендодавцем, і до заяви не додав проект додаткової угоди.

Вищенаведене виключає можливість поновлення договору на підставі частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" шляхом укладення додаткової угоди.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З огляду на викладене, направлення позивачем заяви про поновлення строку дії договору із визначеного іншого строку, ніж передбачено договором оренди землі, не свідчить про бажання заявника пролонгувати договір на тих самих умовах, як того передбачає частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому встановлене судами неналежне виконання умов договору, а також прийняте радою рішення про відмову у поновленні договору також виключають можливість автоматичної пролонгації спірного договору оренди на підставі вищевказаної норми.

Наведене спростовує аргумент скаржника про те, що оскільки лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі в передбачений законом строк орендарю не направлявся - слід вважати додаткову угоду до договору укладеною на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Посилання скаржника на те, що рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого рогу" визнано нечинним постановою від 01.11.2011 Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №2а-423/10/0404 і тому відсутні підстави вважати, що ФОП Штефан В.О. неналежно виконував свої зобов'язання за договором, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-423/10/0408, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року К/9991/76012/11, рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14.05.2010 № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" визнано нечинним. При цьому ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-423/10/0408 роз'яснено, що дія рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14.05.2010 № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" може бути припинена тільки на бюджетний період 2014 року.

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства, яке полягає у відмові у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, а також про розгляд справи у відсутності позивача не приймається до уваги з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 27.06.2017 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.07.2017. ФОП Штефан В.О. 11.07.2017 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю у розгляді іншої справи. Господарський суд Дніпропетровської області відклав розгляд справи на 26.07.2017. Позивач знову звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було отримане судом 26.07.2017. Однак, суд відхилив клопотання, зазначивши, що ним вже відкладалось слухання справи і позивачу була надана можливість подати додаткові докази на підтвердження своєї правової позиції та викласти свої доводи у судовому засіданні. Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

В подальшому, після прийняття рішення місцевого суду, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача, розгляд справи призначено на 05.09.2017.

Знову таки, за клопотанням позивача, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 розгляд справи було відкладено на 28.09.2017.

28.09.207 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/6928/17 до вирішення пов'язаної адміністративної справи № 212/2276/16-а, яка передана на розгляд до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області. Судом апеляційної інстанції розпочато розгляд справи за участю представників обох сторін, вирішено розглянути клопотання про зупинення провадження після заслуховування пояснень представників сторін, після чого оголошено перерву і повідомлено сторони, що наступне слухання справи відбудеться 05.10.2017. Однак, 05.10.2017 ФОП Штефаном В.О. подано чергове клопотання про відкладення слухання справи. Представник відповідача проти його задоволення заперечив. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання про зупинення провадження у справі та про відкладення слухання справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що суди неодноразово задовольняли клопотання позивача про відкладення слухання справи і надавали можливість ФОП Штефану В.О. та його представнику надати докази та пояснення щодо поданого позову, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до необґрунтованого затягування її розгляду.