Товариство з обмеженою відповідальністю "Деко Люкс" (далі - ТОВ "Деко Люкс", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство" (далі - ДП "Клавдіївське лісове господарство", відповідач), третя особа - Київська обласна державна адміністрація (далі - третя особа) про визнання права користування земельною ділянкою площею 2,7 гектари, кадастровий номер 3221082001:06:007:0036, місце розташування якої: Київська область Бородянський район, Клавдієво-Тарасівська селища рада.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на необхідність визначення правового режиму земельної ділянки, що перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Рішення господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено, визнано за ТОВ "Деко Люкс" право користування земельною ділянкою площею 2,7 гектари, кадастровий номер 3221082001:06:007:0036 за адресою: Київська область, Бородянський район, Клавдієво-Тарасівська селищна рада, на якій розташоване нерухоме майно за адресою: смт Клавдієво-Тарасове, вул. Піонерська, 22-а. Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог та прийнято на підставі статей 204, 367, 377 ЦК України, статей 19, 20, 120, 123, 125, 141, 152 ЗК України.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 (у складі: Разіної Т.І., Яковлєва М.Л., Чорної Л.В.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Постанова також мотивована обгрунтованістю позовних вимог та прийнята на підставі тих же норм права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Перший заступник прокурора Київської області у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, обґрунтовані тим, що: у законний спосіб спірна земельна ділянка з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств" не формувалась і це встановлено судовими рішеннями у справі №911/3300/14; земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення; судами не встановлено обсяг прав на земельну ділянку, який мав попередній власник нерухомого майна, що важливо при застосування норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України; судами не враховано, що позивач в силу положень частини 1 статті 57, частини 2 статті 92 ЗК України не може бути суб'єктом права постійного користування землями державної форми власності, тим більше лісогосподарського призначення; на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, які належать на праві власності відповідачу; не обґрунтовано визнання права користування земельною ділянкою 2,7 га з урахуванням того, що площа об'єктів нерухомості, придбаних ТОВ "Деко Люкс" становить 0,215 га.

Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

ДП "Клавдіївське лісове господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 120, 122, 123, 149 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, обґрунтовані тим, що суди, задовольняючи позов, фактично привласнили собі повноваження районної державної адміністрації, яка уповноважена приймати рішення про надання в користування земельних ділянок державної форми власності; суди не врахували, що на спірній земельній ділянці розташоване майно, яке належить відповідачу на праві власності; формування земельної ділянки було здійснено на підставі розпорядження Бородянської РДА від 21.09.2012 № 963, яке було визнано недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № 911/3300/14.

Представники скаржника у судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Київська обласна державна адміністрація у відзиві підтримує касаційні скарги та просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, колегія суддів виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором купівлі-продажу від 15.10.2009 позивач придбав у відповідача частину майнового комплексу, а саме: столярний цех з адміністративним приміщенням літ. "А", загальною площею 450,6 кв. м; їдальня літ. "Б", загальною площею 310,8 кв. м; штахетний цех літ. "В", загальною площею 282,9 кв. м; цех переробки деревини літ. "Г", загальною площею 537,3 кв. м; приміщення сушки деревини та котельня літ. "Д", загальною площею 344,2 кв. м; навіс літ. "Ж" (склад готової продукції), загальною площею 224,2 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул.Піонерська, будинок 22-а.

Право власності за позивачем на придбану у відповідача частину майнового комплексу зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" 06.02.2010, реєстраційний номер 21001635.

01.04.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про поділ нерухомого майна, за яким майновий комплекс загальною площею 3828,70 кв. м було поділено в натурі.

Позивач, посилаючись на те, що після набуття у власність нерухомості до нього в силу статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, звернувся до суду з даним позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до приписів статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому користувачу.

Як зазначалося, господарські суди при прийнятті судових рішень виходили із факту, що земельна ділянка площею 2,7 га з кадастровим номером 3221082001:06:007:0036 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка є предметом спору, є сформованою. У зв'язку з тим, що позивач придбав нерухоме майно 15.10.2009 саме з цього моменту до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 2,7 га, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Проте судами не взято до уваги наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № 911/3300/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015, визнано незаконними та скасовано розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 № 239 "Про надання дозволу ТОВ "Деко Люкс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку для обслуговування належної на праві власності частини майнового комплексу на території Клавдієво-Тарасівської селищної ради", яким надано дозвіл на оформлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 2,7 га для обслуговування належної на праві власності частини майнового комплексу, та розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 21.09.2012 № 963 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ "Деко Люкс" для обслуговування належної їм на праві власності частини майнового комплексу на території Клавдієво-Тарасівської селищної ради"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.09.2012 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ "Деко Люкс".

При розгляді цієї справи було встановлено, що станом на 01.01.2010 та на час прийняття вищевказаного рішення спірна земельна ділянка згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування належала ДП "Клавдієвський лісгосп" на праві постійного користування (Дібровське лісництво, квартал 7 виділ 1), як земельна ділянка лісогосподарського призначення (категорія "садиби") і питання про вилучення земельної ділянки з користування ДП "Клавдієвський лісгосп" не вирішувалось.

Також було встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, натомість, за договором оренди спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ "Деко Люкс" під розміщення та експлуатацію цеху переробки деревини, тобто для комерційної діяльності, як землі промисловості.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги у справі № 911/3300/14, господарські суди дійшли висновку що в даному випадку має місце порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з земель лісогосподарського призначення на землі промисловості без відповідного погодження та порушення порядку вилучення спірної земельної ділянки, з огляду на відсутність відповідного рішення повноважного органу.

Однак, задовольняючи позов у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій вищевикладене залишили поза увагою, як залишили поза увагою і те, що в матеріалах справи відсутні: проект землеустрою, на підставі якого здійснювалось формування спірної земельної ділянки та зміна її цільового призначення; рішення Бородянської районної державної адміністрації (чи будь-якого іншого органу державної влади чи місцевого самоврядування) до компетенції якого віднесено питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування позивач; рішення про, власне, надання земельної ділянки в користування, про що неоднократно наголошувало ДП "Клавдіївське лісове господарство".

При цьому суд касаційної інстанції наголошує, що наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 3221082001:06:007:0036 не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до інформаційної довідки від 13.04.2016, на яку посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, вказана земельна ділянка на праві державної власності належить Бородянській районній державній адміністрації. В свою чергу жодних відомостей про наявність інших речових прав на цю земельну ділянку у третіх осіб зазначена інформаційна довідка не містить.

Крім того, вирішуючи спір у справі, суди не дали оцінки договору про поділ нерухомого майна від 01.04.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, згідно з яким майновий комплекс загальною площею 3828,70 кв.м було поділено в натурі між сторонами. При цьому 56/100 частин вказаного майна позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2009, в свою чергу у відповідача залишилось у власності 44/100 частин зазначеного майнового комплексу і воно, за твердженням відповідача, знаходиться на спірній земельній ділянці, що з урахуванням норм статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України може бути окремою підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що без з'ясування вищенаведених обставин, суди дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ТОВ "Деко Люкс" права користування земельною ділянкою площею 2,7 га, кадастровий номер 3221082001:06:007:0036.

Аргументи ДП "Клавдіївське лісове господарство", викладені у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження та взяті касаційною інстанцією до уваги.

Суд касаційної інстанції також вважає обґрунтованими доводи Першого заступника прокурора Київської області про викладені в оскаржених судових актах взаємовиключаючих висновків, зокрема про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не посвідчують право постійного користування земельними лісовими ділянками, не вкритими лісом, інших доказів наявності у відповідача прав на спірну земельну ділянку не надано. Водночас, у випадку відсутності у ДП " Клавдіївське лісове господарство" юридично оформлених прав на спірну земельну ділянку є неможливим визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою на підставі положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, оскільки вони передбачають перехід до набувача нерухомого майна прав на земельну ділянку в обсязі, який мав попередній власник нерухомого майна.

За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, дослідити статус земельної ділянки право на користування якою просить визнати позивач, надати належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами та відповідно наявності чи відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.