1. 20.12.2013 до господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України (далі в тексті - Позивач) надійшла позовна заява у якій Позивач просить стягнути з Державного підприємства "Антонов" (далі в тексті - Відповідач) на користь Міністерства оборони України 111 885 073, 82 грн основного боргу, 20 363 083, 43 грн - пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955, 16 грн - штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів, 20 363 083, 43 грн - пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667 757, 97 грн - збитків від інфляції, 3 218 611, 71 грн - три відсотки річних, за період з 15.01.2013 по 31.12.2013.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 02 квітня 2001 між Київським державним авіаційним заводом "АВІАНТ" (надалі - Виконавець) та Міністерством оборони України (далі по тексту - Замовник) було укладено Державний контракт з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 (надалі - Контракт або Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується у 2001 - 2006 роках виготовити та поставити Замовнику продукцію у кількості та термінах, зазначених у відомості постачання, що додається до Контракту і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити цю продукцію.

3. Державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 453 (453-98-п) входило до сфери управління Міністерства промислової політики України та згідно з наказом Мінпромполітики України від 01.07.2009 № 476 припинено шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова".

4. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що з 2008 Виконавець перестав виконувати роботи за контрактом. Всі спроби Міністерства оборони України зобов'язати ДП "Антонов" виконати роботи та відзвітувати за використання коштів наданих підприємству у якості авансу не призвели до бажаного результату.

5. Міністерство оборони України листом від 03.01.2013 № 247/5/18 вимагало від Відповідача повернення наданого авансу у сумі 111 885 073,82 грн. саме з цієї дати у Відповідача перед Міністерством оборони України виникло грошове зобов'язання. Однак Відповідач у добровільному порядку кошти не повернув.

6. За таких обставин Міністерство оборони України просить стягнути з Відповідача заборгованість за державним контрактом від 02.04.01 № 07-01в розмірі 111 885 073, 82 грн.

7. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/24853/13 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Державного підприємства "Антонов" на користь Міністерства оборони України 111 885 073 (сто одинадцять мільйонів вісімсот вісімдесят п'ять тисяч сімдесят три) грн. 82 коп. основного боргу, 20 363 083 (двадцять мільйонів триста шістдесят три тисячі вісімдесят три) грн. 3 коп. пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955 (сім мільйонів вісімсот тридцять одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп. - штраф, 20 363 083 (двадцять мільйонів триста шістдесят три тисячі вісімдесят три) грн. 43 коп. - пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667 757 (шістсот шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 97 коп. - збитків від інфляції, 3 218 611 (три мільйони двісті вісімнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 71 коп. - три відсотки річних та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

8. Вказаним судовим рішенням встановлено наступні фактичні обставини:

8.1. Розділом другим договору сторони погодили ціну та суму контракту, відповідно до якого:

8.1.1. Виконавець подає Замовнику для затвердження протоколи договірних цін на продукцію (виконання робіт згідно Графіку), що поставляється, та кошторис фактичних витрат у відповідності з діючими нормативними документами з ціноутворення.

8.1.2. Прийняту продукцію Замовник оплачує за договірними цінами, затвердженими у встановленому порядку на умовах ЕХW- аеродром Виконавця.

8.1.3. Ціна одного літака з одиночним комплектом орієнтовно складає 299 991 540,00 грн., у т.ч. ПДВ 49 998 590,0 грн.

8.1.4. Сума контракту на момент його укладення орієнтовно складає 1 499 957 700,00 грн. У т.ч. ПДВ 249 992 950,00 грн.

8.1.5. В разі прийняття рішення про виключення ПДВ з оплати за продукцію, що постачається Замовнику, сума ПДВ виключається із загальної суми Контракту.

8.1.6. Сума контракту на кожен рік уточнюється шляхом укладання додаткової угоди виходячи з обсягів коштів, передбачених Державним оборонним замовленням на поточний рік. При цьому - сторони уточнюють обсяги робіт, що виконуються та Графік.

8.1.7. При зміні раніше узгоджених сторонами цін, замовник залишає за собою право коригування кількості та номенклатури продукції, включеної у Відомість до Контракту, а також суми Контракту виходячи з виділених бюджетних коштів. При цьому Замовник і Виконавець вносять відповідні уточнення додатковими угодами до Контракту.

8.1.8. Виконавець представляє матеріали на зміну раніше узгоджених з Замовником цін не пізніше 5-денного терміну з моменту виникнення передумов для їх зміни на підприємстві-виробнику продукції. Сторони мають право коригувати терміни постачання продукції (виконання робіт згідно Графіку) не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення терміну, зазначеного у Відомості ( Графіку).

8.1.9. Ціна літака з одиночним комплектом, яка визначена у п. 2.2., підлягає уточненню за 30 днів до здачі літака, з врахуванням уточнення вартості матеріальних та інших витрат, які були сплачені під час виробництва літака.

8.2. Відповідно п. 5.1. договору, розрахунки за виготовлену продукцію (виконання етапу згідно з Графіком) здійснюються шляхом оплати впродовж 10 днів після пред'явлення рахунку і посвідчення військового представника про прийняття продукції у терміни згідно з Графіком та надходження коштів на розрахунковий рахунок МО України для оплати цього контракту.

8.3. Матеріали справи свідчать, що між сторонами укладалися додаткові угоди до Контракту, якими змінювалися терміни виконання зобов'язання по контракту.

8.4. З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-4/8265-2012 судом вирішено внести зміни до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки від 02.04.2001р. № 07-01 у новій редакції від 14.09.2004 укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством "Антонов", зокрема пункт 1.2 Контракту викладено в наступній редакції:

8.4.1. "Терміни виготовлення продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який Виконавець зобов'язаний надавати на ствердження Державному Замовнику щорічно до 31 січня. Графік виготовлення літаків складається з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків. Графік виготовлення літаків є невід'ємною частиною Контракту",а пункт 2. 6 Контракту викладено в редакції, а саме:

8.4.2. "Обсяги робіт та їх вартість на кожен наступний бюджетний рік визначається окремою додатковою угодою до Контракту, яка укладається в межах затверджених показників Державного оборонного замовлення на відповідний рік. Виконавець зобов'язаний у місячний строк з дати підписання Додаткової угоди відкоригувати та надати на затвердження Державному Замовнику Відомість постачання (додаток 1) до Державного контракту від 02.04.01 № 07-01".

8.5. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків між ДП "Антонов" та МО України за виконані роботи згідно з державним контрактом від 02.04.2001 № 07-01 станом на 01.01.2012 року, відповідно до якого заборгованість Виконавця складає 111 885 073,82 грн.

8.6. Міністерство оборони України листом від 03.01.2013 № 247/5/18 вимагало від Відповідача повернення наданого авансу у сумі 111 885 073,82 грн, Однак Відповідач у добровільному порядку кошти не повернув.

9. На підставі встановлених фактичних обставин, судом першої інстанції зроблено висновок, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 111 885 073,82 грн вартості виконаних робіт за Контрактом правомірна та підлягає задоволенню.

10. Суд першої інстанції встановив, що згідно з п. 6.1 додаткової угоди № 3 до Державного контракту виконавець за прострочення виконання робіт сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми недовиконаних робіт за кожний день прострочення; за відмову від виконання робіт (невиконання), а також за порушення строків виконання робіт понад 30 діб виконавець сплачує штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

11. Також судом першої інстанції встановлено, що пунктом 6.2. додаткової угоди № 3 до Державного контракту визначено, що у разі попередньої оплати продукції, виконавець за несвоєчасне виконання зобов'язань сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції (не виконаних робіт) за кожний день прострочення поза терміни, встановлені графіком виготовлення літаків, за цінами, що діяли на момент перерахування передоплати.

12. Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про порушення Відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога Позивача, на переконання колегії суддів першої інстанції, про стягнення з нього пені та штрафу визнана правомірною.

13. Враховуючи наведене, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі на суму 164 329 565, 52 грн.

14. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі №910/24853/13 призначено у справі судову комплексну економічну та товарознавчу експертизу.

15. 10.02.2016 до Київського апеляційного господарського суду від Київської незалежної судово-експертної установи надійшли матеріали справи №910/24853/13.

16. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 910/24853/13 призначено судову комплексну економічну та технічну експертизу. Проведення судової експертизи було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа".

17. На адресу Київського апеляційного господарського суду 17.07.2017 надійшов висновок експерта № 2267 від 10.07.2017 за результатами проведення судового інженерно-технічного дослідження робіт по виготовленню та поставці продукції військового призначення. У супровідному листі № 5669 від 12.07.2017 до даного висновку директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа" ОСОБА_11 зазначив, що висновок експерта-економіста ОСОБА_12 буде надіслано до суду орієнтовно протягом двох тижнів.

18. 26.09.2017 до Київського апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 910/24853/13 разом із висновком експерта № 2298 від 10.08.2017 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

19. У постанові від 06.12.2017 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі на суму 164 329 565, 52 грн.

20. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані положеннями статей 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 625, 626, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

21. Відповідач подав через Київський апеляційний господарський суд касаційну скаргу у якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі Міністерству оборони України в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Антонов" 164 329 565, 52 грн.

22. В обґрунтування підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Відповідач у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

22.1. Судом апеляційної інстанції було прийняте рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

22.2. Оскільки Державний контракт не містить зобов'язання ДП "Антонов" щодо повернення авансу, то на переконання Відповідача, суд апеляційної інстанції, з порушенням норм матеріального права, прийняв лист Міністерства оборони України від 03.01.2013 № 247/5/18, як такий що має значення для справи, а також судами не досліджувалося питання щодо наявності повноважень у ОСОБА_13 на право підпису вказаного листа.

22.3. На переконання Відповідача оскаржуваними судовими рішеннями вирішено стягнути з ДП "Антонов" неустойку, інфляційні втрати та 3% річних з порушенням положень пунктів 6.1., 6.2. Контракту та з порушенням норм матеріального права, а також без дослідження зібраних у справі доказів.

22.4. Суди не надали належної оцінки тій обставині, що строки виконання обов'язків ДП "Антонов" по виготовленню літаків були порушені в зв'язку з невиконанням Позивачем своїх обов'язків по оплаті цих літаків.

22.5. Суди попередніх інстанцій не надали оцінку спільному рішенню № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016 та не зазначили в оскаржуваних судових актах мотиви відхилення цього доказу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

23. До Верховного Суду від учасників справи відзиви на касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13 не надходили.

Позиція Верховного Суду

24. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Антонов" на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13; призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" від 09.01.2018 № 126/7-18 на 14 березня 2018 року.

25. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13 потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд виходячи з наступного.

26. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було прийняте рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, колегія суддів зазначає наступне.

29. Вказаний довід обґрунтований тим, що на переконання Відповідача, апеляційний суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема у касаційній скарзі зазначено, що не було залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

30. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 07.04.2015 задоволено клопотання Державного підприємства "Антонов" та клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Залучено до участі у справі №910/24853/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

31. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України було повідомлено про судове засідання, яке було призначено на 06.12.2017 у приміщенні Київського апеляційного господарського суду, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду (том 4 а.с. 204).

32. Враховуючи наведене, колегією суддів відхиляється, як такий що необґрунтований та спростований матеріалами справи, довід касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було прийняте рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

33. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскільки Державний контракт не містить зобов'язання ДП "Антонов" щодо повернення авансу, то на переконання Відповідача, суд апеляційної інстанції, з порушенням норм матеріального права, прийняв лист Міністерства оборони України від 03.01.13 № 247/5/18, як такий що має значення для справи, а також судами не досліджувалося питання щодо наявності повноважень у ОСОБА_13 на право підпису вказаного листа, колегія суддів зазначає наступне.

34. Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

35. Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

36. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

37. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

38. За таких обставин, на переконання колегії суддів, у Позивача у разі неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Державним контрактом щодо поставки літаків, в силу положень ст. ст. 693, 712 Цивільного кодексу України є право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

39. Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі положень ст. ст. 693, 712 ЦК України дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги Відповідача, про те, що оскільки Державний контракт не містить зобов'язання ДП "Антонов" щодо повернення авансу, то на переконання Відповідача, суд апеляційної інстанції, з порушенням норм матеріального права, прийняв лист Міністерства оборони України від 03.01.13 № 247/5/18, як такий що має значення для справи, а також судами не досліджувалося питання щодо наявності повноважень у ОСОБА_13 на право підпису вказаного листа.

40. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено стягнути з ДП "Антонов" неустойку, інфляційні втрати та 3% річних з порушенням положень пунктів 6.1., 6.2. Контракту та з порушенням норм матеріального права, а також без дослідження зібраних у справі доказів, колегія суддів зазначає наступне.

41. Судами попередніх інстанцій визнано обґрунтованими позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 111 885 073,82 грн за неналежне виконання умов Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001, 20 363 083,43 грн - пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955,61 грн. - штраф за прострочення виконання робіт, 20 363 083,43 грн. - пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667 757,97 грн - збитків від інфляції та 3 218 611,71 грн - 3% річних.

42. Також судами попередніх інстанцій встановлено фактичну обставину про те, що Міністерство оборони України листом від 03.01.13 № 247/5/18 вимагало від Відповідача повернення наданого авансу у сумі 111 885 073,82 грн.

43. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

44. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3 90гс14).

45. Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

46. Відповідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

47. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс) не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК.

48. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції у оскаржуваних рішеннях дійшли неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України та вирішили стягнути з Відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на яку можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

49. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що строки виконання обов'язків ДП "Антонов" по виготовленню літаків були порушені в зв'язку з невиконанням Позивачем своїх обов'язків по оплаті цих літаків, колегія суддів зазначає наступне.

50. Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

51. Враховуючи вищезазначений висновок Верховного Суду про застосування норм права, колегія суддів вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що строки виконання обов'язків ДП "Антонов" по виготовленню літаків були порушені в зв'язку з невиконанням Позивачем своїх обов'язків по оплаті цих літаків.

52. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку спільному рішенню № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016 та не зазначили в оскаржуваних судових актах мотиви відхилення цього доказу, колегія суддів зазначає наступне.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

54. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає про наявність в матеріалах справи копії спільного рішення № 19960/3/1-2015 від 18.01.2016.

55. Разом з тим у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, в порушення положень ч. 1 ст. 101 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), не було наведено зазначеного доказу і не вказано про те, чи приймаються колегією суддів додатково подані докази чи ні.

56. Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться висновки експертизи, яка була призначена ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 910/24853/13.

57. Відповідно положень ст. 42 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

58. Згідно відомостей ст. 43 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

59. Проте, у постанові суду апеляційної інстанції в порушення положень ст. ст. 42, 43 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), не надано оцінку наявним в матеріалах справи висновку експерта № 2267 від 10.07.2017 та висновку експерта № 2298 від 10.08.2017

60. Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази

61. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/24853/13 підлягають скасуванню, а справа № 910/24853/13 підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

62. Колегія суддів зазначає, що при новому розгляді справи № 910/24853/13, суду слід встановити фактичну обставину про суму, з урахуванням положень ст. 536 ЦК України, від якої Позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій у сумі: 20 363 083,43 грн - пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955,61 грн - штраф за прострочення виконання робіт, 20 363 083,43 грн - пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу.

63. Відповідно п. 14 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує те, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

64. Враховуючи те, що колегією суддів прийнято рішення про скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то у відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.