на рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у складі Сташківа Р.Б. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2017 року у складі Корсакової Г.В. - головуючий, Скрипки І.М., Яковлєва М.Л.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У червні 2017 року Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" відшкодувати 50% вартості незакладених матеріальних цінностей на суму 7 997 500 грн.

2. Підставою звернення до суду з вищезазначеними вимогами стали наступні обставини:

2.1. 20.02.2017р. між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником, укладено договір №Юр-2/47п-2017 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву (далі - договір), постачальник зобов'язався поставити у 2017 році замовникові для закладення до державного резерву цукор-сирець, тростинний і очищений тростинний чи буряковий цукор (сахароза); меляса, код 10.81.1 (згідно з ДК 016:2010); цукор білий (кристалічний третьої категорії розфасований по 50 кг у поліпропіленові мішки вітчизняного виробництва з цукрових буряків урожаю 2016 року згідно з ДСТУ 4623:2006/ГОСТ 31361:2008 "Цукор білий. Технічні умови" та придатний для тривалого зберігання), код 15831 (згідно з ДК 021:2015), а замовник - прийняти і сплатити цю продукцію (п.1.1. Договору).

2.2. Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість продукції становить 1000 т вартістю 15 995 000,00 грн.

2.3. За умовами договору, постачальник (відповідач) письмово звертається до Держрезерву (позивача) з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, а Держрезерв, в залежності від обсягів реального фінансування надсилає постачальнику та державним організаціям повідомлення, в якому конкретизує обсяг поставки продукції ( п. 3.1. Договору).

2.4. Відповідно до п.5.3. договору постачальник поставляє та закладає до державного резерву цукор у термін до 30.04.2017р.

2.5. Згідно п.7.3.1., п. 7.3.3. договору постачальник зобов'язаний письмово звернутись до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції; поставити та закласти до державного резерву продукцію у визначені терміни, встановлені цим договором.

2.6. Додатковою угодою №1 від 20.04.2017р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 20.02.2017 №Юр-2/47п-2017 сторони внесли зміни до п.5.3. договору та погодили, що постачальник поставляє та закладає до держаного резерву цукор у термін до 30.05.2017.

2.7. Листами від 03.04.2017р., 11.04.2017р., 22.05.2017р. позивач інформував відповідача про необхідність активізувати заходи щодо поставки та закладення цукру в обсягах та у строки, визначені договором та наголошував, що постачальник (відповідач) згідно п. 3.1. договору письмово звертається до Держрезерву (позивача) з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, проте відповідне звернення до Держрезерву не надходило.

2.8. Відповідач також звертався до позивача з листами від 07.04.2017р., від 30.03.2017р. та від 13.04.2017р., вказане листування сторонами не заперечується.

3. Оскільки на виконання вищезазначеної угоди товар відповідачем поставлений не був, позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою відшкодування 7 997 500, 00 грн. неустойки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Рішення обґрунтовані тим, що позивачем було доведено факт прострочення поставки товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

6.1. без повідомлення про конкретизацію обсягів та строків поставки, відповідач не міг приступити до виконання свого обв'язку щодо поставки товару. Скаржник вважає, що судами не застосовано норми, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин - ст. 538, ч.4. ст. 612, ч.1 ст. 63 Цивільного кодексу України щодо наслідків прострочення зобов'язання кредитором за зустрічним зобов'язанням;

6.2. відповідач не виконав свій обов'язок з поставки товару, у зв'язку з отриманням відповіді позивача про конкретизацію обсягів та строків поставки після спливу строку дії договору, а виконання зобов'язання після закінчення строку дії договору є неможливим, оскільки допускається лише за погодженням сторін шляхом внесення змін до договору.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, оскільки Суд вважає, що рішення по справі винесені з повним з'ясуванням обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

8. За своєю правовою природою дані правовідносини є договірними.

9. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

10. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

11. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

12. Судами встановлено, на підставі належних та допустимих доказів, факт порушення відповідачем свого зобов'язання поставити та закласти до державного резерву продукцію у визначені терміни, встановлені договором.

13. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

14. Згідно з п. 8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України зокрема, згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) та іншими спеціальними нормативними актами України.

15. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 % вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки. Крім сплати неустойки постачальник (виготовлювач) відшкодовує понесені одержувачем збитки.

16. Оскільки факт прострочення поставки та закладення до державного резерву продукції позивачем доведений та відповідачем не спростований, Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати 7 997 500 грн. неустойки.

17. Суд критично оцінює довід відповідача щодо неможливості виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару без повідомлення про конкретизацію обсягів та строків поставки, оскільки строк поставки був чітко встановлений договором, сторони не досягли згоди щодо його перенесення. В свою чергу, позивач неодноразово звертався до відповідача з нагадуванням про виконання його обов'язків письмово звернутися до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції. Крім того, суди встановили, що у своїх листах відповідач просив Держрезерв надати не конкретизацію обсягів та термінів поставки продукції, а вимагав письмового підтвердження того, чи зареєстровані зобов'язання, чи наявні фактичні надходження спеціального фонду і чи є реальна можливість проводити розрахунки з ТОВ "Дніпрозбут" у випадку поставки товару.

18. Суд також відхиляє довід відповідача, що останній не виконав свій обов'язок з поставки товару, у зв'язку з отриманням відповіді позивача про конкретизацію обсягів та строків поставки після спливу строку дії договору, а виконання зобов'язання після закінчення строку дії договору є неможливим, оскільки допускається лише за погодженням сторін шляхом внесення змін до договору. Статтею 599 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконане належним чином однією із сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

20. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут"

21. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2017 року у справі № 910/9784/17 залишити без змін.